Ухвала суду № 37483344, 12.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/7183/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі -Кременчуцька ОДПІ)

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.05.2011

та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2011

у справі № 2а-1670/3223/11

за позовом комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго" (далі - Підприємство)

до Кременчуцької ОДПІ,

за участю третіх осіб - приватного науково-виробничого підприємства "Спецтехкомплект" та виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Комсомольської міської ради

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2011 року Підприємство звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.04.2011 № 0000102301/1099, згідно з яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 8965 грн. (у тому числі 7172 грн. за основним платежем та 1793 грн. за штрафними санкціями.

Постановою названого суду від 25.05.2011 позов задоволено з посиланням на правомірність формування позивачем податкового кредиту в оспорюваній сумі.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2011 назване рішення суду першої інстанції скасовано в частині визнання протиправним та скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення у сумі 1465,59 грн. за основним платежем та 366,40 грн. за штрафними санкціями; у цій частині позову відмовлено у зв'язку з неправомірним включенням позивачем до податкового кредиту відповідної суми ПДВ до дати виписки податкової накладної; в решті постанову Полтавського окружного адміністративного суду зі спору залишено без змін.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства (зокрема, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктам 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»), Кременчуцька ОДПІ звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги відповідача виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято Кременчуцькою ОДПІ за наслідками проведення планової виїзної перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.12.2010, оформленої актом від 21.03.2011 № 1427/23-209/13940851.

Однією з підстав для оспорюваного донарахування слугував висновок податкової інспекції про незаконне включення позивачем до податкового кредиту ПДВ у сумі 5706 грн. за податковою накладною від 25.06.2009 № 25-06, складеною приватним науково-виробничим підприємством "Спецтехкомплект", з огляду на невідображення цим постачальником у своїй податковій звітності податкового зобов'язання у цій сумі.

Як випливає зі змісту пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При цьому слід наголосити, що чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з повнотою відображення постачальником у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою постачальником ПДВ до бюджету. Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Доводи податкового органу про невідображення спірним контрагентом у податковій звітності відповідної суми податкових зобов'язань, що виникли за фактом виконання поставок в адресу позивача, стосуються правопорушення, допущеного цим контрагентом, тобто третьою особою, а відтак не можуть розглядатися як доказ недобросовісності позивача.

Доказів побудови позивачем фінансово-господарських правовідносин на підставі свідомого укладання договору з фіктивним підприємством з метою перенесення податкового навантаження на особу, яка не виконує свої податкові зобов'язання, податковим органом не представлено.

Власне факт виконання господарських операцій в рамках взаємовідносин позивача з приватним науково-виробничим підприємством "Спецтехкомплект" Кременчуцькою ОДПІ не заперечується.

А відтак суди обох попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для невизнання права позивача на податковий кредит за спірною податковою накладною, складеною цим постачальником.

Іншою підставою для оспорюваного донарахування став висновок Кременчуцької ОДПІ про передчасність віднесення Підприємством до податкового кредиту у жовтні 2009 року ПДВ у сумі 1466 грн. за податковою накладною, виписаною контрагентом у листопаді 2009 року.

По цьому епізоду Вищий адміністративний суд України погоджуються з правовою оцінкою, наданою апеляційним судом, який, виходячи з положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підтримав правову позицію податкового органу по справі відносно незаконності розглядуваних дій платника.

Оскільки усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судами на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, цим обставинам надана апеляційним судом правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваної постанови Харківського апеляційного адміністративного суду не вбачається.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2011 у справі № 2а-1670/3223/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько