Ухвала суду № 37483180, 17.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2014 року м. Київ К/800/24752/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Ваіс»

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013

та постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.11.2012

у справі № 2а-4539/12/1470

за позовом Приватного підприємства «Ваіс»

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Ваіс» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби № 00000450231 від 09.02.2012.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.11.2012, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013, в задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Ваіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правових відносин з ТОВ «Інтер Груп Союз» за жовтень 2011 року, складено акт № 217/231-00/31671622 від 23.01.2012, в якому зафіксовано порушення: п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 109 701 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 09.02.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000450231 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 137 126,25 грн., в т.ч.: 109 701 грн. основного платежу та 27 425,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Донараховуючи грошове зобов'язання з податку на додану вартість відповідач виходив з того, що операції з поставки товарів (послуг) з контрагентом ТОВ «Інтер Груп Союз» були безтоварними, оскільки контрагент відсутній за місцем реєстрації, не має будь-яких основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, земельних ділянок, обладнання тощо) для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу будь-якого товару у обсягах, що задекларовані, не має найманих працівників для здійснення відповідної діяльності, формальний засновник підприємства контрагента фактично не має ніякого відношення до реєстрації та діяльності ТОВ «Інтер Груп Союз».

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не надано документів, які б підтвержували фактичне виконання господарських операцій з ТОВ «Інтер Груп Союз» по зборці вузлів камери КЛ-160 (місце виконання таких робіт, хто саме виконував ці роботи, та кому були в подальшому передані (реалізовані) вказані роботи.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з абз. 1, 2 пп. 198.3 ст. 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. (абз. 1, 2 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З урахуванням того, що позивачем не доведено факту реальності господарських операцій при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Інтер Груп Союз», тобто відносини носять «безтоварний» характер, а самі по собі первинні документи не можуть підтверджувати право позивача на формування податкового кредиту, отже відповідачем правомірно визначено грошове зобов'язання спірним податковим повідомленням-рішенням.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог є вірним, а касаційна скарга позивача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Ваіс» відхилити.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013 та постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.11.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний