Ухвала суду № 37483179, 12.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2014 року м. Київ К/9991/6423/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області (далі - Козятинська ОДПІ)

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11.10.2011

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011

у справі № 2а/0270/3977/11

за позовом приватного акціонерного товариства «Калинівський машинобудівний завод» (далі - Товариство)

до Козятинської ОДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року Товариство звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Козятинської ОДПІ від 14.06.2010 №0000402301/0.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11.10.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011, позов задоволено.

Приймаючи рішення про задоволення позову, попередні судові інстанції зазначили про відсутність підстав для позбавлення позивача реалізації права на податкову вигоду з огляду на недоведеність податковим органом обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника податку на додану вартість.

Посилаючись на невідповідність висновків попередніх судових інстанцій дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, Козятинська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі рішення та повністю відмовити у позові.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог ДПІ виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Козятинською ОДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2010 року.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 11.06.2010 № 139/23/25494693 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.06.2010 №0000402301/0, за яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 341236 грн.

Підставою для невизнання права позивача на отримання зазначеної суми бюджетного відшкодування став висновок податкової інспекції про те, що в результаті аналізу та співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України з ПДВ Товариства виявлено розбіжність між сумами сформованого позивачем податкового кредиту за наслідками виконання операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Сінергія» та сумами задекларованих останнім податкових зобов'язань у зв'язку з тим, що декларацію цього контрагента за березень 2010 року не визнано податковою звітністю.

На час виникнення спірних правовідносин порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, та строки розрахунків з бюджетом було визначено у пункті 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 названого Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

З наведених положень Закону випливає, що за відсутності обставин, які виключають право платника на одержання податкової вигоди, від'ємне значення податку на додану вартість, обчислене за цими правилами, підлягає поверненню платникові.

При цьому наведені приписи Закону не дають підстави для висновку про те, що виникнення у платника права на бюджетне відшкодування обумовлюється фактом надмірного надходження відповідної суми податку до бюджету за наслідками виконання своїх податкових зобов'язань його постачальником.

Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

За відсутності доказів узгодженості дій платника та постачальника з метою перенесення податкового навантаження на особу, яка не виконує свої податкові зобов'язання, невідображення постачальником у своїй звітності відповідних господарських операцій та несплата ним необхідних сум податків до бюджету є порушеннями цього постачальника, тобто третьої особи, а не позивача безпосередньо, а відтак не можуть бути підставою для відповідальності Товариста у сфері податкових правовідносин.

За наслідками дослідження наявних у справі доказів щодо фінансово-господарських правовідносин позивача з названим контрагентом суди встановили, що в рамках виконання контракту від 02.03.2010 товариство з обмеженою відповідальністю «Сінергія» поставило позивачеві товар (металопрокат), що підтверджується наявними у справі специфікаціями поставки, видатковими та податковими накладними, прибутковими ордерами, картками складського обліку матеріалів та банківськими виписками. Вказані документи містять необхідні для цілей оподаткування відомості про характер та зміст спірних господарських операцій та підтверджують факт їх здійснення.

Реальність виконання поставок спірним контрагентом в адресу Товариства податковим органом не заперечується.

За таких обставин висновки судів про відсутність у податкового органу підстав для позбавлення позивача права на отримання оспорюваної суми бюджетного відшкодування відповідає наявним у справі доказам, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали окружного і апеляційного адміністративних судів зі спору не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області відхилити.

2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11.10.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.12.2011 у справі № 2а/0270/3977/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько