Ухвала суду № 37483108, 13.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2014 року м. Київ К/800/33596/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2013 року

у справі№ 816/263/13-а за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 доКременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області. проскасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (надалі також - позивач, ФОП ОСОБА_4) звернувся до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (надалі також - відповідач, ДПІ; правонаступник - Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області ) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення від 9 січня 2013 року №0000011701 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 138641,50 грн., в тому числі за основним платежем 116511, 00 грн. за штрафними санкціями у розмірі 22130,50 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 9 січня 2013 року № 0000011701/5 визнано протиправним та скасовано.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2013 року апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишено без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року по справі № 816/263/13-а залишено без змін.

ДПІ в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2013 року і ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач, не погоджуючись із касаційною скаргою, подав письмові заперечення, в яких просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2013 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, з огляду на її безпідставність та необґрунтованість.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Так, фактичною підставою для нарахування зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на підставі податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної планової виїзної перевірки від 21 грудня 2012 року №5699/17-311/НОМЕР_1, про порушення позивачем вимог статей 3, 4, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі також - Закон; тут і надалі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.4 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України; тут і надалі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 116511 грн., в тому числі по періодам : квітень 2010 року -5967 грн., травень 2010 року - 3206 грн., червень 2010 року -6391 грн., липень 2010 року - 5522 грн., серпень 2010 року - 2021 грн., вересень 2010 року - 7136 грн., жовтень 2010 року - 3456 грн., листопад 2010 року 1048 грн., грудень 2010 року - 7694 грн., січень 2010 року - 1167 грн., березень 2011 року - 4366 грн., квітень 2011 року - 6820 грн., травень 2011 року - 14908 грн., червень 2011 року - 732 грн., липень 2011 року - 4000 грн., серпень 2011 року -22365 грн., вересень 2011 року -14762 грн., жовтень 2011 року -3195 грн., листопад 2011 року -1800 грн.

Вказані порушення, на думку відповідача, полягають у тому, що ФОП ОСОБА_4 оформлювались цивільно-правові відносини, спрямовані на отримання податкової вигоди переважно з контрагентами (ТОВ «Природоохорнні технології - ЕКМО», ТОВ ТД «Автомеханіка», ТОВ «АРЗАМАС- 17», ТОВ «Актрон», ТОВ «Алегротранс, ТОВ «Світотехніка-Херсон», ТОВ «Євро-Азія Ексім»), які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, відтак позивачем перераховувались кошти без мети настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків.

Так, відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, який набрав чинності 1 січня 2011 року, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до довідки Комсомольського відділення Кременчуцької ОДПІ від 10 квітня 2011 року №489/05/17 позивач здійснює, крім іншого, такі види діяльності за КВЕД: 45.50.0 Оренда будівельної техніки з оператором; 60.24.0 Діяльність автомобільного вантажного транспорту; 71.32.0 Оренда будівельних машин та устаткування. Для здійснення господарської діяльності позивачу на праві власності належать транспортні засоби.,

11 травня 2008 року між ФОП ОСОБА_4 та ПП «Автобуд» укладено договір №2 на роботи дорожньо-будівельною технікою та експедиційно-транспортні послуги, а 1 листопада 2011 року - Договір №01/01-2 про надання послуг технікою.

Поточний та капітальний ремонт своєї техніки позивач здійснював шляхом укладення відповідних договорів надання послуг та договорів підряду з суб'єктами підприємницької діяльності ТОВ «Акрон», ТОВ ТД «Автомеханіка», ТОВ «Алексагротранс», ТОВ «Арзамас-17» ТОВ «Светотехніка-Херсон», ТОВ «Природоохоронні технології - ЕКМО», оплата за такі послуги та роботи здійснювалась у безготівковому вигляді шляхом перерахування грошових на банківський рахунок та підписанням актів виконаних робіт (наданих послуг).

15 вересня 2009 року між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Автомеханіка» було укладено договір поставки запасних частин до грузових автомобілів №ТД-Д090915-01, а також додаткову угоду до цього договору від 25 грудня 2009 року, за результатами виконання умов якого ТОВ «Торговий дім «Автомеханіка» виписано податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури. На підтвердження розрахунку за придбаний товар позивачем залучено до матеріалів справи копії банківських виписок. Транспортування придбаного товару здійснювалося транспортними засобами позивача та було оформлено товарно-транспортними накладними, талонами-замовника, подорожніми листами.

Також ТОВ «Торговий дім «Автомеханіка» були надані послуги з ремонту та були виписані податкові накладні, акти здавання-приймання послуг, рахунки-фактури.

Необхідність у проведенні ремонтних робіт транспортних засобів та факт встановлення придбаних запчастин в подальшому на транспортні засоби позивача підтверджуються відповідними актами наданих послуг, актами дефектовки та актами установки.

Зберігання товару та ремонтні роботи здійснювались у приміщенні будівлі виробничих майстерень, що належить позивачу на праві приватної власності та знаходиться за адресою: вул. Будівельників, 66-а, м. Комсомольськ, загальною площею 887,8 м2, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30 січня 2006 року.

Факт транспортування, оприбуткування та встановлення запчастин, придбаних у ТОВ «Торговий дім «Автомеханіка» за період квітень 2010 року - грудень 2010 року на транспортні засоби позивача підтверджується матеріальними звітами за відповідний місяць, актами списання товарів, а також договорами про надання послуг з ремонту та технічному обслуговуванню техніки, укладеними між позивачем та іншими суб'єктами господарювання, а також рахунками на оплату цих послуг та актами здачі-приймання робіт (надання послуг), платіжними дорученнями, що підтверджують факт надання та оплати таких послуг у відповідні періоди.

18 квітня 2011 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Алексагротранс» (Виконавець) укладено договір №18/04-2 надання послуг з експлуатації екскаватора, згідно пункту 1.1. в якого Виконавець зобов'язується по заявкам Замовника надати послуги по експлуатації екскаватора (Техніка) на умовах та у строк, встановлені даним Договором, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги. Позивачем на підтвердження виконання укладеного договору та реальності вчинення господарських операцій між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «Алексагротранс» до суду надано завірені належним чином копії податкових накладних, рахунків, актів здачі-прийняття робіт, дорожніх листів. Оплата вказаних послуг проводилась у безготівковій формі, що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями банківських виписок.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, необхідність у послугах ТОВ «Алексагротранс» виникла у зв'язку з наявністю зобов'язань, що виникли з умов договору від 11 травня 2008 року №2, укладеного між ФОП бадаговим С.В. та ПП «Автобуд», відповідно до умов якого позивачу, в свою чергу, були оплачені послуги надані екскаватором та автогрейдером ТОВ «Алексагротранс» за період травень - листопад 2011 року, що підтверджується залученими до матерів справи актами надання послуг, рахунками-фактури, платіжними дорученнями.

Також, 01 лютого 2011 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Акрон» (Підрядник) було укладено договір підряду №2, згідно пункту 1.1. якого Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов'язання якісно та у строк виконати власними засобами роботи по ремонту техніки, вузлів та агрегатів Замовника, на виконання умов вищевказаного якого ТОВ «Акрон» виписано ФОП ОСОБА_4 податкові накладні, акти приймання-передачі наданих послуг та рахунки-фактури. Транспортування об'єкту ремонту від Підрядника до Замовника здійснювалася засобами Підрядника.

Необхідність у проведенні ремонтних робіт транспортних засобів позивача у період березень-травень 2011 року підтверджується дефектними актами; доказами того, що придбані запчастини було в подальшому встановлено на транспортні засоби позивача, є надані позивачем відповідні акти установки.

Оплата підрядних послуг проводилась у безготівковій формі, що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями банківських виписок.

Господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Природоохоронні технології-ЕКМО» ґрунтувалися на підставі договірних зобов'язань з оренди екскаватора, необхідність чого пов'язана з виконанням умов договору від 11 травня 2008 року №2, укладеного між позивачем та ПП «Автобуд», відповідно до якого позивачу, в свою чергу, були оплачені послуги, надані екскаватором ТОВ «Природоохоронні технології -ЕКМО», що підтверджується: податковою накладною, рахунком-фактурою, актом надання послуг, подорожнім листом, банківськими виписками.

Також, 5 січня 2011 року між ФОП ОСОБА_4 (Покупець) та ТОВ «Азамас-17» (Постачальник) було укладено договір поставки №10, згідно пункту 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність Покупця запасні частини (Товар), а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати Товар на умовах цього Договору.

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «Азамас-17» було виписано позивачу податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури. Оплати придбаного товару підтверджується копіями банківських виписок.

Зберігання товару та ремонтні роботи здійснювались у приміщенні будівлі виробничих майстерень, що належить позивачу на праві приватної власності, та знаходиться за адресою: вул. Будівельників, 66-а, м. Комсомольськ, загальною площею 887,8 м2.

15 квітня 2011 року між позивачем та ТОВ «Светотехника-Херсон» укладений договір купівлі-продажу товару №53. Господарські операції за вказаними вище договором підтверджуються податковою та видатковою накладною, рахунком про сплату кощтів, копіями банківських виписок. Факт використання придбаних товарів в господарській діяльності підтверджується актами списання товарів, копії яких залучено до матеріалів справи.

Необхідність придбання даних господарських товарів позивач обґрунтовує наявністю у приватній власності приміщень будівлі виробничих майстерень та будівлі, що використовуються останнім для ведення господарської діяльності.

З метою створення належних умов для роботи, у вищезазначених приміщеннях позивачем встановлено систему опалення, про що 6 липня 2011 року укладено договір № 6/711 з ТОВ «Євро-Азія Ексім». На підтвердження реальності здійснення господарської операції за вказаним договором позивачем надано узгодження договірної ціни, локальний кошторис, кінцеву відомість ресурсів до локального кошторису, Акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року, рахунок-фактуру, податкові накладні, копії банківських виписок. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що за вищеописаними правочинами сторони в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, здійснили поставку товарів в обумовлені строки покупцю, надали послуги, сторони один до одного претензій не мають, а отже договори між ними укладені та виконані у встановленому законом порядку.

На підставі наведених вище доказів, що були досліджені судами попередніх інстанцій та оцінка яким надана з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про документальне підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Акрон», ТОВ ТД «Автомеханіка», ТОВ «Алексагротранс», ТОВ «Євро-Азія Ексім», ТОВ «Арзамас-17», ТОВ «Светотехніка-Херсон», ТОВ «Природоохоронні технології - ЕКМО».

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

За правилами статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 березня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь справі та може бути переглянута з підстав встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко