Ухвала суду № 37483105, 03.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" лютого 2014 р. м. Київ К-32289/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представників: позивача Решодька І.М.

відповідача Міровського В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (правонаступника Державної податкової інспекції у м.Вінниці)

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30.03.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010

у справі №2-а-582/10/0270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колорит Агро»

до Державної податкової інспекції у м.Вінниці

про скасування податкового повідомлення-рішення та визнання неправомірними дій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 30.03.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010, позов задоволено повністю. Визнано неправомірними дії ДПІ у м.Вінниці щодо зменшення залишку від?ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за січень 2009 року на 757297 грн. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Вінниці №0000912330/0 від 07.09.2009, №0000912330/1 від 13.11.2009, №0000912330/2 від 30.12.2009.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до акту № 144/0701/34700975 від 21.08.2009 про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «Колорит Агро» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за період з 21.11.2006 по 01.02.2009, які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2006 по 01.09.2008, відповідачем встановлені порушення: пп. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.7 п. 7.7 ст. 7, п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування за: лютий 2008 року на суму 65000 грн.; квітень 2008 року - 105502 грн., травень 2008 року - 84556 грн., червень 2008 року - 260471 грн., липень 2008 року - 561173 грн., серпень 2008 року - 79229 грн., вересень 2008 року - 3338 грн., січень 2009 року - 67352 грн.; пп. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3, 7.7.7 п 7.7 ст. 7, п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено суму бюджетного відшкодування за березень 2008 року на суму 36770 грн.; жовтень 2008 року - 75605 грн.; листопад 2008 року - 114440 грн.; грудень 2008 року - 200624 грн.; пп. 7.7.1, 7.7.2, 7.7.7 п 7.7 ст. 7, п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за січень 2009 року на суму 757297 грн.

Відповідно до довідки ДПІ у м. Вінниці № 247/0701/34700975 від 09.11.2009 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Колорит Агро» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності обчислення сум податку на додану вартість за період з 21.11.2006 по 01.02.2009», реалізація продукції (послуг) власного виробництва у 2007 році становить 963533 грн. або 96,95% від загального обсягу поставки, у 2008 році - 6102261 грн. або 96,07% від загального обсягу поставки; реалізація покупних товарів (сільгосппродукції) у 2007 році - 30305 грн. або 3,05% від загального обсягу поставки, у 2008 році - 249875 грн., або 3,93% від загального обсягу поставки.

На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000912330/0 від 07.09.2009, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за лютий 2008 року - 65000 грн., квітень 2008 року - 105502 грн., травень 2008 року - 84556 грн., червень 2008 року - 260471 грн., липень 2008 року - 561173 грн., серпень 2008 року - 79229 грн., вересень 2009 року - 3338 грн., січень 2009 року 67352 грн., а всього в розмірі 1226621 грн.

За наслідками адміністративного оскарження скарги платника залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення з відповідним індексом, якими доведено нові граничні строки сплати донарахованих податкових зобов?язань.

Згідно акту перевірки та рішень відповідача, прийнятих за наслідками розгляду скарг платника, підставою для прийняття оскаржуваного рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є те, що питома вага доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продукції її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередні звітні (податкові) роки становить за 2007 рік - 80,9 %, за 2008 р. - 81,2 %. Вказаний розрахунок здійснений самим платником та поданий до ДПІ у м. Вінниці 28.01.2009. У зв'язку з таким відсотком реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва, відповідач пов'язує вказані порушення з недотриманням позивачем норм пп. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме не застосування спеціального режиму оподаткування з ПДВ.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовував свої висновки тим, що за даними первинного бухгалтерського обліку, валовий дохід позивача у 2007 році склав 13904,83 тис. грн., а дохід від реалізації власної продукції рослинництва 817,9 тис.грн., у 2008 році - 18410,57 тис.грн., а дохід від реалізації власної продукції рослинництва у розмірі 5078,6 тис.грн. Таким чином, питома вага доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки становила у 2007 році 5,88%, а в 2008 році 27,58%. У зв?язку з чим у позивача відсутні правові підстави для переходу на спеціальний режим оподаткування з ПДВ, що встановлений пп.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Наданий відповідачу розрахунок питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітний (податковий) рік за 2008 рік, згідно якого питома вага становить - 81,2 %, було здійснено позивачем відповідно до наказу Мінагрополітики України № 818 від 22.11.2007 «Про затвердження Розрахунку питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітний (податковий) рік» (надалі - наказ № 818).

Зазначений наказ виданий на виконання абзацу четвертого пункту 5 Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року № 658 (надалі - Положення № 658) та з метою забезпечення єдиної методології під час визначення платників фіксованого сільськогосподарського податку.

Відповідно до п. 5 Положення № 658, сільськогосподарські підприємства для набуття і підтвердження статусу платників податку самостійно обчислюють суму такого податку за формою, встановленою Державною податковою адміністрацією, та до 1 лютого поточного року подають, зокрема, розрахунок питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітний (податковий) рік до органів державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та за місцем розташування земельних ділянок за формою, встановленою Мінагрополітики разом з Державною податковою адміністрацією.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що формула яка була використана позивачем для визначення питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки застосовується виключно для визначення статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку.

Наведена в наказі № 818 формула не враховує всіх показників діяльності сільськогосподарського підприємства, а тому з її допомогою не може розраховуватись сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік для цілей визначених пп. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій судова колегія погодитись не може, вважає, що вони зроблені без всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин справи, незастосування системного аналізу норм чинного законодавства.

Відповідно до пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» до 1 січня року, наступного за роком, в якому Верховна Рада України ратифікує протокол про приєднання України до Світової організації торгівлі, зупинити дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1, 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету ПДВ щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними звітного періоду.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА від 30 травня 1997 року № 166 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054), платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість») суми ПДВ повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених указаними пунктами.

Кабінет Міністрів України постановою від 26 лютого 1999 року №271 затвердив Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини. У пункті 2 цього Порядку зазначено, що його дія поширюється на сільськогосподарських товаровиробників незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, котрі зареєстровані як платники ПДВ і одержали від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік суму, що становить не менш як 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Таким чином, для правильного вирішення спору підлягав встановленню розмір питомої ваги реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва в загальному обсязі валового доходу сільськогосподарського товаровиробника, що у справі встановлено не було.

Суди попередніх інстанцій не погодились з доводами відповідача, що у періоді, що перевірявся, позивач був платником фіксованого сільськогосподарського податку, у зв?язку з чим, з огляду на положення п.1 ст.2 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок», сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, у нього перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

За позицією судів, затверджена наказом Мінагрополітики України № 818 від 22.11.2007 методика розрахунку питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітний (податковий) рік, застосовується виключно для визначення статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, а тому поданий позивачем до податкового органу розрахунок не може враховуватись при вирішенні питання про поширення на позивача спеціального режиму оподаткування, передбаченого пп. 11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Разом з тим, приймаючи здійснений позивачем розрахунок питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства для вирішення питання про застосування спеціального режиму оподаткування ПДВ, судами не з'ясовувалось за якою методикою проводився розрахунок, чим вона визначається та яким органом затверджена, що позбавляє можливості вирішення питання щодо конкуренції норм.

Не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

При цьому судам необхідно звернути увагу, що спеціальний режим оподаткування, передбачений пунктом 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», поширюється на усіх сільськогосподарських товаровиробників, які зареєстровані як платники ПДВ і одержали від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік суму, що становить не менш як 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства, а, отже, подання податкової декларації з ПДВ (скороченої), не є пільгою, а є їх обов'язком.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30.03.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун