Ухвала суду № 37473288, 27.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2014 р.Справа № 820/10111/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді Старостіна В.В.

суддів: Бегунца А.О.

Катунова В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "САТП-2001" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2013р. по справі № 820/10111/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САТП-2001"

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "САТП - 2001" (далі-позивач), звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому, з урахуванням наданих уточнень, просило суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0002001532 від 08.10.2013 року в частині нарахування штрафу у сумі 99705,36 грн., а в іншій частині спірне податкове повідомлення-рішення залишити без змін.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "САТП - 2001" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0002001532 від 08.10.2013 року в частині нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "САТП - 2001" штрафних санкцій у розмірі 62676 (шістдесят дві тисячі шістсот сімдесят шість) грн. 72 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати в частині відмови у задоволенні позову в частині нарахування штрафу згідно повідомлення-рішення №0002001532 від 08.10.2013 року скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Виходячи з приписів ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "САТП - 2001" пройшло передбачену діючим законодавством процедуру державної реєстрації та перебуває на обліку як платник податків та зборів в Західній ОДПІ.

09.09.2013 року Західною ОДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "САТП - 2001" з питання своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість по податковим деклараціям за звітний податковий період: червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2010 року, за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, листопад, грудень 2011 рік, січень, лютий, березень, квітень 2012 рік та по уточнюючим розрахункам у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень, листопад 2008 рік, за серпень, жовтень 2010 рік, за травень, червень, серпень, жовтень 2011 року та по податковому повідомленню-рішенню від 17.09.2010 року № 0001162303, за наслідками якої було складено Акт №240/20-33-15-01-09 від 09.09.2013 року.

Під час перевірки було встановлено порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме:

- в порушення п.57.1 ст.57 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) протягом граничних строків не сплачено узгоджені податкові зобов'язання з податку на додану вартість, самостійно визначених по податковим деклараціям з податку на додану вартість за червень 2010 року (від 20.07.2010 року № 34598), за липень 2010 року (від 20.08.2010р. № 43244), за серпень 2010 року (від 17.09.2010р № 45085), за жовтень 2010 року (від 18.11.2010 №62523), за квітень 2011 року (від 20.05.2011р. № 9003573628), за травень 2011 року (від 20.06.2011 року №9004229211), за червень 2011 року (від 19.07.2011 року № 9004932689), за липень 2011 року (від 22.08.2011 року № 9007139484), за серпень 2011 року (від 20.09.2011 року № 49943), за вересень 2011 року (від 20.10.2011 року №9009270386), за листопад 2011 року (від 21.12.2011року № 9012898579), за грудень 2011 року (від 20.01.2012 року № 9014227132), за січень 2012 року (від 23.02.2012 року № 9006950693), за лютий 2012 року (від 20.03.2012 року № 9013324285), за березень 2012 року (від 17.04.2012 року № 9019144071), за квітень 2012 року (від 21.05.2012 року № 9028192934);

- в порушення п.50.1 ст. 50 ПК України протягом граничних строків не сплачено узгоджені податкові зобов'язання з податку на додану вартість, самостійно визначених по уточнюючим розрахункам податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок по податковій декларації з ПДВ за листопад 2008 року (від 16.07.2010 року № 33330), за вересень 2008 року (від 16.07.2010 року № 33334), за серпень 2010 року (від 04.11.2010 року № 59390), за жовтень 2010 року (від 25.11.2010 року № 63649), за червень 2011р. (від 21.11.2011 року № 9011689864), за травень 2011 року (від 21.11.2011 року № 9011690179), за серпень 2011 року (від 20.02.2012 року № 9006975633), за жовтень 2011 року (від 20.03.2012 року № 9013120059);

- в порушення п. 57.3 ст. 57 ПК України протягом граничних строків не сплачено узгоджені суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість по податковому повідомленню-рішенню від 17.09.2010 року № 0001162303.

Згідно із наявним в матеріалах справи розрахунком податкового органу зазначено, що загальна сума сплаченого позивачем податкового боргу, який виник у період з 16.07.2010 року по 30.05.2012 року, складає 518480,75 грн.

На підставі вищезазначеного акту, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002001532 від 08.10.2013 року, яким до позивача на підставі ст. 126 ПК України було застосовано штрафні санкції у розмірі 20 % від погашеної суми податкового боргу, що складає 103696,16 грн.

Фактичною підставою для визначення позивачу суми штрафних санкції на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, слугував висновок податкового органу про порушення позивачем строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 518480,75 грн.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх обгрунтованості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України № 2181-IIІ податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України № 2181-IIІ було передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України № 2181-IIІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

В свою чергу, з 01.01.2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України.

Згідно із п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Платник податків відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічні правові норми щодо строку сплати суми податкового зобов'язання містяться в п.203.2 ст.203 ПК України.

Згідно п.116.1 ст.116 ПК України, у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

Колегія суддів зазначає, що до 6 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності Законом України від 7 липня 2011 року № 3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" (надалі - Закон України №3609-VI), Податковий кодекс України не містив положень, які б регулювали порядок застосування штрафних санкцій, передбачених Податковим кодексом України, до правопорушень, вчинених до 01.01.2011 року.

Із 6 серпня 2011 року підрозділ 10 розділу ХІХ "Перехідні положення" доповнено, зокрема, пунктом 11.

Відповідно до зазначеної норми штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Таким чином, з дати набрання чинності Законом України №3609-VI штрафні санкції за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлені після 1 січня 2011 року, застосовуються згідно з приписами пункту 11 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

У свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Таким чином, оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень-рішень.

Виходячи з викладеного, починаючи з 6 серпня 2011 року до всіх порушень податкового законодавства, у тому числі вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України, застосовуються санкції в розмірі, що встановлений нормами Податкового кодексу.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції до 01.01.2011 року), який був спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, було визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів були відсутні зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Крім того, відповідно до п.6 ст.7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції, при цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів утримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що податковий орган до 01.01.2011 року не мав встановленого законом права скеровувати зазначені кошти в рахунок сплати податкових зобов'язань іншого податкового періоду, оскільки таке право податкового органу не передбачено нормами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та іншими законами з питань оподаткування, що діяли у той період часу.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом було самостійно спрямовано сплачені платником податків у період з 21.10.2010 року по 30.12.2010 року грошові кошти в рахунок погашення заборгованості, яка була самостійно визначена на підставі поданих уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок по податковим деклараціям з ПДВ за вересень 2008 року (від 16.07.2010 року№ 33334) та за листопад 2008 року (від 16.07.2010 року № 33330).

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про безпідставність зарахування податковим органом у зазначений період грошових кошів в рахунок погашення заборгованості, яка була самостійно визначена платником податків.

Відповідно до п.1 ч.2 Р. ХІХ Податкового кодексу України, що набув чинності 01.01.2011 року, Закон України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визнано таким, що втратив чинність з 01.01.2011 року.

Згідно п.87.9 ст.87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків (абз.1 п.87.9); спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (абз.2 п.87.9).

З урахуванням абз.2 п.2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, оскільки в даному випадку контролюючим органом було вчинено дії по зарахуванню коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин мають застосовуватися норми законодавства, які ці дії (повноваження) врегульовують.

Тобто у випадку зарахування податковим органом платежів зі зміною їх призначення, які були вчинені до набуття чинності ПК України, застосуванню підлягали би положення Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", яким податковій інспекції не було надано повноважень змінювати призначення платежів. Проте, в даному випадку зарахування податковим органом платежів зі зміною їх призначення було вчинено вже після набуття чинності ПК України, а тому застосуванню підлягають саме положення п.87.9. ст.87 ПК України, відповідно до яких контролюючому органу надано право на зарахування коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Тобто, з 01.01.2011 року податковий орган має встановлене законом право на зарахування платежів зі зміною їх призначення.

Крім того, нормами ПК України визначено поняття безнадійної заборгованості.

Так, безнадійної заборгованістю визнається, зокрема, заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності (абз. "а" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Під терміном "безнадійний" розуміється податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (п.п. 101.2.3 п. 101.2 ст. 101 ПК України).

Строки давності та їх застосування визначені ст. 102 ПК України.

Так, відповідно до положень пп. 102.1, 102.4 вищенаведеної статті Кодексу передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

У разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Пунктом 114.1 ст. 114 ПК України передбачено, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Згідно із положеннями пп. 191.1.18 п. 191.1 ст. 191 ПК України функціями органів державної податкової служби є, серед іншого, здійснення контролю за відстроченням, розстроченням та реструктуризацією грошових зобов'язань та/або податкового боргу, а також списанням безнадійного податкового боргу.

Колегія суддів зауважує, що порядок списання безнадійного податкового боргу визначений ст. 101 ПК України.

Так, згідно із положеннями пп. 101.1, 104.4 та 104.5 вищенаведеної статті Кодексу визначено, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Органи стягнення відкликають розрахункові документи, якими передбачено стягнення пені, штрафних санкцій та безнадійного податкового боргу, списаних відповідно до цього Кодексу.

Органи державної податкової служби що кварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

З матеріалів справи вбачається, що сплачені платником податків кошти були самостійно зараховані податковим органом в рахунок погашення податкового боргу який виник у період з 16.07.2010 року по 30.09.2010 року, тобто по закінченню 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку його сплати.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності встановлених податковим органом порушень позивачем термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, по яким закінчився встановлений законодавством строк у 1095 днів, а саме: по податковим деклараціям з податку на додану вартість за червень 2010 року (від 20.07.2010 року № 34598), за липень 2010 року (від 20.08.2010 року № 43244), за серпень 2010 року (від 17.09.2010 року № 45085); по уточнюючим розрахункам податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок по податковій декларації з ПДВ за листопад 2008 року (від 16.07.2010 року № 33330), за вересень 2008 року (від 16.07.2010 року № 33334) та по податковому повідомленню-рішенню від 17.09.2010 року № 0001162303.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Отже, враховуючи приписи ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено обов'язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірність податкового повідомлення-рішення податкове повідомлення-рішення №0002001532 від 08.10.2013 року в частині застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 62676,72 грн.

В свою чергу, враховуючи, що суб'єктом владних повноважень під час розгляду справи було доведено правомірність застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 41019,43 грн. (103696,15 грн. - 62676,72 грн.), з урахуванням визнаної позивачем частини штрафних санкцій у розмірі 3990,80 грн., суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування спірного податкового повідомлення-рішення в цій частині.

З урахуванням викладеного, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "САТП-2001" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САТП-2001" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2013р. по справі № 820/10111/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В.Судді(підпис) (підпис) Бегунц А.О. Катунов В.В.