Ухвала суду № 374731, 13.12.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К/С № К-7055/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2006 р. м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого суддіПилипчук Н.Г.

суддів Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Степашка О.І.

при секретарі: Бойченко Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в Одеській області

на рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2005 р.

та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2005 р.

у справі № 23/257-04-11693

за позовом Закритого акціонерного товариства "Одеський коньячний завод"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в Одеській області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.03.2005 р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2005 р., позов задоволено частково. Податкове повідомлення-рішення № 0001950810/3 визнано недійсним у частині визначення податковим зобовязанням штрафних санкцій на суму 52211,27 грн. на підставі п. 2 ст. 16 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання та валютного контролю". Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач допустив порушення вимог п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" від 19.02.1993 р. № 15-93, за яке відповідач обґрунтовано застосував штрафні санкції. Однак, штрафна санкція за таке порушення не може бути визначення як податкове зобовязання, окільки не є такою за своєю правовою природою.

СДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Посилається на неправильне застосування судами приписів ч. 2 ст. 4 ГПК України та порушення вимог ч. 1 ст. 4 ГПК України, п. 1, п.п. 2.2 п. 2, п. 8 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 р. № 110 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 р. за № 268/5459.

Позивач у своїх письмових запереченнях просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Сторони, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.

Актом перевірки відповідача від 21.07.2004 р. № 683/16-2/16-224/00412056/38 було зафіксовано порушення позивачем вимог п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" від 19.02.1993 р. № 15-93, за яке податковим повідомленням-рішенням № 0001950810/3 від 16.12.2004 р. застосовано до позивача штрафні санкції на суму 52211,27 грн. на підставі п. 2 ст. 16 вказаного Декрету. Про допущення позивачем порушення вищевказаної норми Декрету відповідач дійшов висновку встановивши, що у позивача на момент виникнення залишку коштів на рахунку в банку за межами України закінчився термін дії індивідуальної ліцензії НБУ і вона станом на 01.05.2004 р. та 01.06.2004 р. не була пролонгована.

Судами було достовірно встановлено із звітів про рух та залишки коштів на рахунках резидентів за межами України за квітень та травень 2004 р., що станом на 01.05.2004 р. та 01.06.2004 р. на рахунку позивача, відкритому у закордонному банку, обліковувалися залишки коштів у розмірі 8285,24 євро.

Індивідуальна ліцензія Національного банку України на відкриття та використання рахунку у закордонному банку у період з 01.04.2004 р. по 02.06.2004 р., розміщення валютних цінностей на рахунку за межами України станом на 01.05.2004 р. та 01.06.2004 р., отримання якої згідно із п. 4 ст. 5 Декрету № 15-93 на такі операції є обовязковою, була відсутня.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованих висновків про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 52211,27грн. на підставі п. 2 ст. 16 Декрету № 15-93.

Суд касаційної інстанції погоджується з позицією судів попередніх інстанцій стосовно того, що у податкової інспекції не було законних підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення штрафних санкцій за порушення вимог Декрету КМУ № 15-93 відповідно до п.п. "а", "б", "в" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами". Штрафні санкції, застосовані на підставі вказаного Декрету, не є податковим зобовязанням, яке визначається податковим повідомленням-рішенням, оскільки така форма акту ненормативного характеру застосовується лише щодо сплати податків і зборів, перелік яких визначений Законом України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р.

За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо визнання недійсним податкового повідомлення рішення в частині визначення суми штрафних санкцій сумою податкового зобовязання узгоджуються з обставинами у справі та відповідають нормам матеріального права.

Доводи податкової інспекції стосовно правомірності визначення штрафних санкцій сумою податкового зобовязання, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки вони суперечать вищевикладеній позиції.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2005 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2005 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

судді К.В. Конюшко

Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло

О.І. Степашко

Ухвалу складено у повному обсязі 18.12.2006 р.