Ухвала суду № 37470646, 05.03.2014, Апеляційний суд Харківської області

Провадження : 22ц/790/1922/14 Головуючий 1-ї інстанції - Панаід І.В.

Справа № 2-636/8/14 Доповідач - Шевченко Н.Ф.

Категорія : договірне.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Шевченко Н.Ф.

суддів - Бобровського В.В., Кокоші В.В.

при секретарі - Ткаченко Г.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Чугуївського міського суду Харківської області від 15 січня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фізичної особи підпиємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за виконані підрядні роботи зі встановлення цифрової системи відеонагляду в приміщенні, яке перебувало в користуванні у відповідача.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 15 січня 2014 року відмовлено у відкритті провадження у даній справі на підставі того, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для відкриття провадження до того ж суду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом правил підсудності та неповне дослідження обставин справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 312 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини між сторонами виникли з господарсько-правових відносин, а тому, враховуючи суб'єктний склад сторін, підлягають вирішенню у порядку господарського судочинства.

З такими висновками суду, колегія суддів не може погодитися виходячи з наступного.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (статті 55, 124), а статтею 18 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17 КАС), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12 ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

За змістом частини 1 статті 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Частина 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарським судам підвідомчі, зокрема, справи, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є наявність спору про право цивільне та суб'єктний склад такого спору, у якому, як правило, однією із сторін є фізична особа.

З урахуванням наведеного, при визначенні юрисдикційності справи потрібно виходити не тільки із суб'єктного складу, а й враховувати характер спірних правовідносин, прав та інтересів, на захист яких позивач звернувся до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 коштів за цивільно-правовою угодою.

Таким чином, позов ОСОБА_1 спрямований на відновлення порушеного цивільного права, внаслідок невиконання відповідачем обов'язку за цивільною угодою.

Доказів того, що ОСОБА_1 при укладанні з відповідачем цивільної угоди діяв як суб'єкт підприємницької діяльності матеріали справи не містять. Сама по собі обставина, що він є підприємцем не може бути відмовою для відкриття провадження у справі.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі відповідно до вимог ст. 122 ЦПК України, суд першої інстанції повинен врахувати повний суб'єктний склад сторін, що зазначений в позовній заяві та всі позовні вимоги, заявлені у позові, які є взаємопов'язаними між собою.

Одночасно, колегія суддів зауважує, що після належного визначення характеру спірних правовідносин, що склалися між сторонами по справі, за наявності підстав для обґрунтованого висновку стосовно того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, місцевий суд може застосувати положення п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України щодо закриття провадження у справі.

При таких обставинах, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про необґрунтованість висновків суду першої інстанції і порушення норм процесуального права.

Таким чином, ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до п.п.3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України є підставою для скасування ухвали і передачі питання стосовно відкриття провадження на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі наведеного, керуючись пунктом 3 частини 1 статті 312 та статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу судді Чугуївського міського суду Харківської області від 15 січня 2014 року скасувати і передати питання про відкриття провадження у справі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: