Постанова № 37468931, 26.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2014 р. Справа № 816/5406/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

представників позивача Голуб В.А., Патрушевої В.І.

представника відповідача Гриценка Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Пирятинський сирзавод" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2013р. по справі № 816/5406/13-а за позовом Приватного акціонерного товариства "Пирятинський сирзавод" до Лубенська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

06 вересня 2013 року Приватне акціонерне товариство "Пирятинський сирзавод" (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Лубенська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001042202 від 29.08.2013 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9075,00 грн., податкове повідомлення-рішення №0001052202 від 29.08.2013 року про збільшення податкового зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Пирятинський сирзавод" з податку на додану вартість на загальну суму 5445,00 грн., податкове повідомлення-рішення №0001062202 від 29.08.2013 року про збільшення податкового зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Пирятинський сирзавод" з податку на додану вартість на загальну суму 12705,00 грн.

14 листопада 2013 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду у задоволенні адміністративного позову Приватного акціонерного товариства "Пирятинський сирзавод" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - відмовлено.

Позивач, вважаючи рішення суду першої інстанції ухваленим з порушеннями норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2013 року по справі скасувати, прийняти нову постанову про задоволення вимог Приватного акціонерного товариства "Пирятинський сирзавод". Заявлені вимоги обґрунтовує обставинами правомірності формування податкового кредиту за наслідками договірних відносин із контрагентами ТОВ "Таір" та СП ТОВ "Техносервіс", що підтверджується наданими до перевірки підприємства позивача первинними документами податкового обліку та фінансової звітності, складеними з дотриманням вимог щодо їх форми та змісту. Вважає, що незначні недоліки у оформленні зокрема податкових накладних, на які звернув увагу у своїх висновках суд першої інстанції, не свідчать про відсутність реального (товарного) характеру проведених з контрагентами господарських операцій. Крім того, не є також порушенням відсутність товарно-транспортних накладних щодо проведеного перевезення придбаного позивачем товару від ТОВ "Таір" та СП ТОВ "Техносервіс".

Заперечень на апеляційну скаргу Лубенською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області до суду не подано.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за результатом проведеної документальної виїзної позапланової перевірки АТ "Пирятинський сирзавод", результати якої оформлено актом №255/22-00446865 від 09.08.2013 року (т. 1 а.с. 13-33), з питань достовірності визначення показників податкової декларації з податку на додану вартість за серпень2012 року - грудень 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ "Таїр" та СП ТОВ "Техносервіс" встановлено порушення п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 18150 грн., в тому числі суми податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню до спеціального фонду державного бюджету, в сумі 5446 грн., та на спеціальний рахунок в сумі 12704 грн.

Висновок податкового органу щодо виявлених порушень, згідно з вказаного акту перевірки, базується на наявній податковій інформації щодо нереальності здійснення господарських операцій між підприємством позивача та його контрагентами ТОВ "Таїр" та СП ТОВ "Техносервіс" по ланцюгу постачання, а також щодо неможливості підтвердження правомірності формування податкового кредиту за період, що перевірявся, з огляду на дані акту ДПІ у Обуховському районі Київської області "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Таїр" та акту Глухівської ОДПІ "Про результати проведення зустрічної звірки СП ТОВ "Техносервіс". Фактично, відповідач досліджував сплату податку на додану вартість контрагентами позивача на всіх ланцюгах проходження товару за податковими накладними, складеними контрагентами позивача: ТОВ "Таїр" та СП ТОВ "Техносервіс".

Контролюючий орган також у означеному акті перевірки посилається на відсутність належного підтвердження транспортування товару від продавців до покупця, що є цілковитим порушенням умов укладених з контрагентами договорів та унеможливлює достовірне встановлення факту переходу права власності на товар до позивача.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (ПК України) встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України , датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, вимоги щодо оформлення податкової накладної передбачено п.201.1 ст. 201 ПК України.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.01.2012 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Таір" (постачальник ) укладено договір купівлі-продажу № 19 (том 1 а.с. 47-49), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця товар відповідно до замовлення покупця, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його за цінами постачальника на умовах даного договору.

ТОВ "Таір" виписано позивачу податкові накладні на загальну суму ПДВ - 11988 грн. 28 коп., на підставі яких позивачем включено суми ПДВ до складу податкового кредиту відповідних періодів. Копії податкових накладних наявні у матеріалах справи (том 1 а.с. 50-54).

Колегія суддів, дослідивши зміст даної податкової накладної, вважає її належною підставою для формування податкової звітності з податку на додану вартість. Оцінюючи висновки суду першої інстанції щодо її не відповідності вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16 липня 1999 року N 996-XIV, а також Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, колегія суддів зазначає наступне.

Недоліки в заповненні реквізитів такої податкової накладної, як то визначення виду цивільно-правового договору, який не відповідає дійсності, не робить таку податкову накладну недійсною та не може ставити під сумнів достовірність інших внесених до неї даних. При оцінці відповідності заповнення податкової накладної вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства необхідно враховувати, що окремі недоліки в її заповненні не тягнуть за собою втрату податковою накладною статусу належного податкового документу.

Податкові накладні є належними та підтверджують право покупця на податковий кредит і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, що зумовлені, зокрема, результатом описок чи механічних помилок, проте при цьому дають змогу ідентифікувати продавців, містять достатні дані про зміст господарських операцій, підтверджують фактичність здійснення таких операцій та інші обставини, що підлягають відображенню в податковому обліку.

Відтак колегія суддів вважає, що не відповідність назви виду цивільно-правового договору не призводить до неможливості ідентифікації змісту господарської операції, за умови належного заповнення інших реквізитів податкової накладної та, відповідно, не тягне втрати нею статусу належного та допустимого доказу на підтвердження товарного характеру вчинених операцій.

Позивачем також надано до матеріалів справи копії видаткових накладних (том 1 а.с. 55-59), рахунків-фактур (том 2 а.с. 200-204) за договором з ТОВ "Таір".

Судом першої інстанції також встановлено, що 12.07.2012 року між позивачем (покупець) та СП ТОВ "Техносервіс" (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 38 (том 1 а.с. 95), відповідно до умов якого продавець передає, а покупець приймає і оплачує наступну продукцію, іменовану надані "товар": запірну трубопровідну арматуру.

СП ТОВ "Техносервіс" виписано позивачу податкові накладні на загальну суму ПДВ- 6161 грн. 33 коп., на підставі яких позивачем включено суми ПДВ до складу податкового кредиту відповідних періодів. Копії податкових накладних наявні у матеріалах справи (том 1 а.с. 96-100).

Фактичне отримання послуг згідно укладеного договору позивач підтверджує копіями накладних (том 1 а.с. 101-106).

Частиною 2 статті 9 Закону № 996-XIV передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

З огляду на викладене вище та зважаючи на норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що первинні документи за результатом взаємовідносин між позивачем та контрагентами ТОВ "Таір" та СП ТОВ "Техносервіс" оформлені належним чином, та є необхідною підставою для включення до складу податкового кредиту за звітні періоди серпня 2012 року та грудня 2012 року сум ПДВ, сплачених в ціні придбаних товарів.

Колегія суддів також не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що СП ТОВ "Техносервіс" та ТОВ "Таір" провадили діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, з посиланням на довідку від 18.04.2013 року № 472/22/21113435 та акт ДПІ у Обухівському районі м. Києва № 138/220/31972401 від 04.04.2013 року, що в свою чергу свідчить про відсутність достатніх правових підстав для формування позивачем за наслідками договірних відносин із зазначеними контрагентами податкового кредиту.

За наслідками дослідження наявних у матеріалах справи доказів колегією суддів з'ясовано, що факт виконання умов договорів з боку ТОВ "Таір" та СП ТОВ "Техносервіс" підтверджується видатковими та податковими накладними, накладними, рахунками-фактурами.

Наведені первинні документи у сукупності містять необхідні для цілей оподаткування відомості про спірні господарські операції та підтверджують факт їх виконання.

Фактично, в основу оспорюваного донарахування грошових зобов'язань податковим органом покладено аналіз фінансово-господарських правовідносин між постачальниками по ланцюгу, з якими позивач не перебував у безпосередніх правовідносинах.

Однак такі доводи самі по собі стосуються порушень, допущених третіми особами, а не позивачем, у зв'язку з чим не можуть бути підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди підприємства позивача.

Слід зазначити, що правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім контрагентам.

Відповідачем не наведено належних та допустимих доказів свідомого укладання позивачем договорів з фіктивними підприємствами з метою отримання податкових пільг.

Посилання органу податкової служби на відсутність у ТОВ "Таір" об'єктивної можливості для виконання умов договору з позивачем в силу відсутності виробничих та складських приміщень, транспортних засобів за даних обставин не свідчить на користь правомірності застосованих до підприємства позивача податкових нарахувань, оскільки чинне податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів здійснюється господарська діяльність контрагента.

Посилання суду першої інстанції на той факт, що на час проведення перевірки позивачем не надано документів, які б підтверджували факт передачі товарів від продавців покупцеві, а також транспортування, розвантажування та зберігання товарів, зокрема товарно-транспортних накладних, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

У відповідності до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.97 року, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Згідно з п. 8.26 Правил, вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару, та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Фактично, з огляду на досліджений судом апеляційної інстанції масив первинних документів, складених на виконання умов договорів між Приватним акціонерним товариство "Пирятинський сирзавод" та його контрагентами ТОВ "Таір" та СП ТОВ "Техносервіс", факт належного виконання умов зазначених договорів сторонами доведено, в свою чергу правомірний характер формування позивачем податкової звітності з податку на додану вартість, в тому числі і податкового кредиту, не спростовано достатніми доказами по справі.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Зважаючи на обставини відсутності повторності визначення контролюючим органом протягом 1095 днів суми податкового зобов'язання підприємству позивача, колегія суддів вважає необґрунтованим і застосування до останнього штрафної санкції.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні підстави для задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Пирятинський сирзавод" щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0001042202 від 29.08.2013 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9075,00 грн., податкового повідомлення-рішення №0001052202 від 29.08.2013 року про збільшення податкового зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Пирятинський сирзавод" з податку на додану вартість на загальну суму 5445,00 грн., податкового повідомлення-рішення №0001062202 від 29.08.2013 року про збільшення податкового зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Пирятинський сирзавод" з податку на додану вартість на загальну суму 12705,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вбачає підстави для скасування постанови суду першої інстанції.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Пирятинський сирзавод" - задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2013р. по справі № 816/5406/13-а - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позов Приватного акціонерного товариства "Пирятинський сирзавод" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001042202 від 29.08.2013 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9075,00 грн., податкове повідомлення-рішення №0001052202 від 29.08.2013 року про збільшення податкового зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Пирятинський сирзавод" з податку на додану вартість на загальну суму 5445,00 грн., податкове повідомлення-рішення №0001062202 від 29.08.2013 року про збільшення податкового зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Пирятинський сирзавод" з податку на додану вартість на загальну суму 12705,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Пирятинський сирзавод" витрати зі сплати судового збору у сумі 1132 (тисяча сто тридцять дві) гривні 50 (п'ятдесят) копійок.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І.Судді(підпис) (підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А. Повний текст постанови виготовлений 03.03.2014 р.

Помічник судді Цюпак О.П.