Ухвала суду № 37468255, 25.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

25 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 1570/2383/2012

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Шляхтицького О.І. та Ступакової І.Г.,

при секретарі - Мишевській О.В.,

за участю: представників ТОВ "Белл" - Кійко Олексія Володимировича та Тормосса Сергія васильовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Белл" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Белл" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000242301 від 23.01.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) за липень 2009 року на 118043 грн., серпень 2009 року на 128822 грн., вересень 2009 року на 6960 грн.

Ухвалою суду від 22.05.2012 року відповідача - Державну податкову інспекцію у Комінтернівському районі Одеської області замінено на правонаступника - Державну податкову інспекцію в Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року позов задоволено. Судом визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000242301 від 23.01.2012 року.

Не погоджуючись з зазначеної постановою суду, представником ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що вказана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте на підставі акту № 20/23-30914307 від 12.01.2012 року позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Белл" з питань нарахування ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Денкар" за період липень 2009 року, серпень 2009 року, вересень 2009 року.

Відповідно до висновків зазначеного акту ТОВ "Белл" порушено підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 р. "Про податок на додану вартість" (далі - Закон №168/97) внаслідок чого завищено податковий кредит по господарським операціям з контрагентом ТОВ "Денкар" за липень-вересень 2009 року на загальну суму 253825,59 грн., у тому числі за липень 2009 року в сумі 118043,16 грн., серпень 2009 року в сумі 128822,43 грн., вересень 2009 року на 6969,00 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 253825,59 грн. Такій висновок ґрунтується на висновках акту від 23.12.2011 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Денкар" щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ "Белл" , складеного Вознесенською ОДПІ Миколаївської області відносно ТОВ "Денкар". Згідно вказаного акту зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що підприємство знаходиться у стані "7" - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей, про що зазначено в самому акті перевірки.

Згідно акту перевірки ТОВ "Белл" за результатами опрацювання відхилень, виявлених Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ ТОВ "Белл" та його контрагентів встановлено, що значаться розбіжності, які свідчать про не включення суми ПДВ до складу податкових зобов'язань продавця -ТОВ "Денкар" за липень 2009 року 118043,16 грн., серпень 2009 року в сумі 128822,43 грн., вересень 2009 року в сумі 6960,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Белл". Внаслідок встановлених розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, а також неможливістю проведення зустрічної звірки по факту підтвердження включення вищезазначеної суми до складу податкових зобов'язань підприємства - постачальника, момент виникнення податкових зобов'язань у продавця - ТОВ "Денкар" підтвердити не має можливості.

Судом першої інстанції також встановлено, що ТОВ "Белл" було подано до ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області декларації з ПДВ за періоди липень-вересень 2009 року. У додатках №5 до вказаних декларацій - розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів Позивачем вказано податковий кредит на загальну суму 253825,59 грн., який сформований за рахунок господарських операцій з постачальником ТОВ "Денкар".

Так, ТОВ "Белл" укладено з ТОВ "Денкар" договори поставки № ДК 14/07/98 від 14.07.2009 року та № 11/08/09 Ж/Б-К від 11.08.2009 року, згідно умов яких ТОВ "Денкар" як постачальник зобов'язувалось поставити ТОВ "Белл" (покупцю) камінь бут та залізобетонні вироби, а ТОВ "Белл" оплатити вказаний товар.

На виконання умов вищевказаних договорів ТОВ "Денкар" здійснило постачання ТОВ "Белл" каменю буту, залізобетонних свай та інших будівельних матеріалів, що підтверджується видатковими накладними № ДК-0000190 від 31.07.2009 року, № ДК-0000207 від 15.08.2009 року, № ДК-0000217 від 29.08.2009 року, №ДК-0000240 від 18.09.2009 року, № ДК-0000268 від 23.09.2009 року, №ДК-0000269 від 29.09.2009 року, №ДК-0000266 від 01.10.2009 року, № ДК-0000267 від 02.10.2009 року, №ДК-0000275 від 26.11.2009 року. Отримані від ТОВ "Денкар" будівельні матеріали були відображені в бухгалтерському обліку Позивача, що підтверджується журналом-ордером і відомістю по рахунку 205 "Будівельні матеріали". Отримані від ТОВ "Денкар" будівельні матеріали були оплачені Позивачем, підтверджується копіями платіжних доручень.

По вищевказаним господарським операціям позивачем у липні-вересні 2009 року на підставі отриманих податкових накладних було сформовано податковий кредит на загальну суму 253825,59 грн.

Також судом встановлено, що отримані від ТОВ "Денкар" будівельні матеріали були реалізовані ТОВ "Техсервісстрой" на підставі договору поставки №01/11-Т від 01.11.2009 року. Факт поставки позивачем будівельних матеріалів та оплати ним отриманого товару підтверджується видатковими накладними та платіжними дорученнями.

Вирішуючи спірне питання суд першої інстанції вважав, що всі первинні документи позивача по господарським операціям з контрагентами відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджують їх реальність, в той час як акт перевірки ТОВ "Белл" не містить чітких і об'єктивних документальних підтверджень на обґрунтування висновку про порушення ТОВ "Белл" вимог податкового законодавства. За таких обставин суд дійшов до висновку про неправомірність оскарженого податкового повідомлення рішення та скасував його.

В апеляційної скарзі ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу та те, що контрагент позивача - ТОВ "Денкар", згідно акту зустрічної перевірки знаходиться у стані "7" - внесено запис про відсутність відомостей, а за результатом опрацювання відхилень, виявлених Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено розбіжності між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Белл". Що свідчить про відсутність реального настання правових наслідків.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції правильним та відхиляє доводи апеляційної скарги з наступного.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

В даному випадку звірка фактично не проводилась, про що свідчить акт про неможливість проведення зустрічної звірки, а тому, без співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів позивача щодо з'ясування факту здійснення господарських операцій, апелянтом помилково у скарзі зроблено висновок про їх нікчемність.

Також, відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168/97, норми якого діяли на момент виникнення частини спірних правовідносин, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виходячи з системного тлумачення вимог статті 7 Закону №168/97 можливо дійти до обґрунтованого висновку, що зазначений Закон не передбачає, у періоди за які проводились перевірки, надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Положення Закону №168/97 також кореспондуються із положеннями закріпленими у Податковому кодексі України, що вступив в дію з 01 січня 2011 року.

Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вказана позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії (заява № 3991/03), де Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, у перевіреному податковим органом періоді позивачем в межах своєї господарської діяльності було укладено ряд правочинів поставки та придбання товарно-матеріальних цінностей (будівельних матеріалів) із зазначеними в акті податкової перевірки контрагентами.

Фактичне виконання сторонами вказаних договорів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями первинних документів, які складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Виписані контрагентами позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з ПДВ по взаєморозрахунках з ТОВ "Денкар" за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення - рішення.

Частиною другою статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її оголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: