Ухвала суду № 37468253, 26.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2014 р.Справа № 592/12829/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Бартош Н.С. , Присяжнюк О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 02.12.2013р. по справі № 592/12829/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області

про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

28.11.2013 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області протиправною щодо перерахунку пенсії як особі, звільненій з військової служби, зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Сумській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до наказу МО України від 28.07.2008 р. № 377 згідно з довідкою Міністерства оборони України про розмір грошового забезпечення та виплатити заборгованість на підставі ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб », починаючи з 01.08.2008 року.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 02.12.2013р. по справі № 592/12829/13-а позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області про зобов'язання провести перерахунок пенсії з 01.08.2008 року залишено без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали норм процесуального права, просив ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 02.12.2013р. по справі скасувати.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, посилаючись на законність та обгрунтованість ухвали суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник відповідача надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області як одержувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України " Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

На звернення позивача щодо проведення перерахунку його пенсії відповідно до наказу Міністерства оборони України №377 від 28.07.2008 року відповідач листом від 25.11.2013 року за вих. 10739/04.1-03 відмовив заявнику у проведенні перерахунку пенсії.

Не погодившись з діями відповідача, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Приймаючи рішення про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не подано належних доказів причин поважності пропуску строку звернення до суду, що зумовило застосування судом наслідків пропущення строку звернення до суду, визначених ст.100 КАС України. При цьому, суд першої інстанції посилається на те, що позивачем при поданні позову пропущено шестимісячний строк звернення до суду, встановлений положеннями ч.2 ст.99 КАС України.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 28.11.2013 року із вимогами щодо захисту його порушених прав, що мали місце з 28.07.2008 р.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Зазначені положення кореспондуються з нормами ст. 162 КАС України, які визначають повноваження суду при вирішенні справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Як вбачається з приписів частин 2, 3 ст. 99 КАС України строк звернення до суду, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

При цьому колегія суддів зауважує, що, як вбачається з матеріалів справи, порушення прав позивача відбувалося періодично - кожного місяця при отриманні ним суми пенсії, а тому кожного разу при отриманні пенсії в неналежному розмірі позивач мав змогу звернутись до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, в силу приписів ч.4 ст.11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Однак, позивачем до суду першої інстанції не надано доказів поважності причин пропуску строку для звернення до суду з адміністративним позовом, що стосується періоду з 01.08.2008 року по 27.05.2013 року, а тому обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про залишення позову в цій частині без розгляду.

Між тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду за період з 28.05.2013 року, а тому ухвала суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи зі стадії відкриття провадження у справі. В іншій частині ухвалу суду необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 199, ст.ст. 204, 205, 206, 209, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 02.12.2013р. по справі № 592/12829/13-а скасувати в частині залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, починаючи з 28.05.2013 року, в цій частині справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В іншій частині ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 02.12.2013 р. по справі № 592/12829/13-а - залишити без змін.

Ухвала в частині скасування рішення суду першої інстанції та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає в силу положень ч. 2 ст. 211 КАС України.

В іншій частині ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Курило Л.В.Судді Бартош Н.С. Присяжнюк О.В.