Постанова № 37467902, 19.12.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року Справа № 808/8837/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Нечипуренка О.М., при секретарі Петрусь Д.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

адміністративного позову: Приватного підприємства "Молокозавод - Олком"

до: Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про: визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.11.2013 №000192201,-

за участі представників сторін:

від позивача - Безух А.М. (довіреність б/н від 01.11.2013)

від відповідача - Міщенко О.В. (довіреність № 4156 від 03.09.2013)

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Молокозавод - Олком" звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.11.2013 №000192201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 289406,00 грн.

Ухвалою суду від 22.11.2013, в порядку ст. ст. 104-107 КАС України, відкрито провадження у адміністративній справі № 808/8837/13-а та призначено до судового розгляду на 04.12.2013. В судовому засіданні оголошувались перерви. Судове засідання призначено на 19.12.2013.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Надав пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві. Зокрема, зазначив, що по-перше, висновки акту перевірки, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, по-друге, позивачем належним чином оформлені господарські правовідносини з ФГ "Буря", фактичне постачання товару підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності.

Представник відповідача позов не визнав. Зокрема, пояснив, що висновки фахівців податкового органу про порушення позивачем чинного законодавства, які виразились у включенні до складу податкового кредиту сум ПДВ, не пов'язаних з веденням господарської діяльності, у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціям проведеним від імені СФГ "Буря", по якому не підтверджено факт поставки, а наявність у покупця належним чином оформлених документів, не є безумовною підставою для віднесення до податкового кредиту без факту використання придбаного товару (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Таким чином відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих повноважень.

Відповідно до ст. 41 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу "Камертон".

Відповідно до ст.160 КАС України, 19.12.2013 сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що, відповідно, підлягають задоволенню, з наступних підстав:

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у т.ч. на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України".

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку та їх скасування є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним (його скасування) є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, Фахівцями МОДПІ здійснено документальну позапланову виїзну перевірку з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків та обов'язкових платежів під час здійснення господарських операцій з СФГ "Буря" за період з 01.10.2012 по 31.10.2012, за результатами якої складено акт № 1169/22/31176910 від 31.10.2013.

Документальною позаплановою виїзною перевіркою встановлено, що на порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, пунктів 200.1, 200.3 ст. 200 Податкового Кодексу України позивачем завищено від'ємне значення різниця між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту на 2894069 грн., у тому числі за жовтень 2012 року на 289406 грн.

Так, в ході проведеної перевірки встановлено, що відповідно до наданих до перевірки договорів поставки № 01М-337 від 14.12.2011, № 01М-352 від 15.12.2011, № 01М-360 від 16.12.2011, № 01М-368 від 21.12.2011 Селянське (фермерське) підприємство "Буря", (АДРЕСА_1) поставлено ПП "Молокозавод-ОЛКОМ" насіння соняшнику на умовах поставки СРТ /Перевозка оплачена до/: склад ЧАО "Мелитопольский маслозкстракционньїй з-д", г.Мелитополь, ул.Фрунзе,31, либо склад ЧАО "Мелитопольский маслозкстракционньїй з-д", г.Мелитополь, ул.Луначарского 108/1.

При цьому відповідно до товарно-транспортних накладних авто перевізником значиться ФОП ОСОБА_10 та ФОП ОСОБА_11 (водії ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_5ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16,), а відповідно до листа ВДАІ від 29.02.2012 № 3457/10/15 транспортні засоби у СФГ "Буря" відсутні, що не може бути підтвердженням факту перевезення товару від СФГ "Буря" до ПП "Молокозавод -Олком".

Відповідно до акту ДПІ у Скадовському районі Херсонської області від 16.03.2012 № 13/16/21293058 щодо підтвердження господарських відносин з ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" встановлено, що в ході обстеження юридичної адреси СФГ "Буря": АДРЕСА_1, за вказаною адресою знаходиться жила одноповерхова будівля на фасаді якої відсутня вивіска та будь які ознаки розташування юридичної особи за вказаною адресою.

З метою встановлення місцезнаходження службових осіб СФГ "Буря" працівниками ГВПМ ДПІ у м. Херсоні неодноразово здійснювався виїзд за юридичною адресою підприємства однак керівника підприємства за вказаною адресою не встановлено. В ході опитування сина голови правління СФГ "Буря" гр. ОСОБА_7 встановлено, що за адресою проживає гр.ОСОБА_8, яка з 24.02.2012 перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні, господарська діяльність СФГ "Буря" за вказаною адресою не здійснюється.

Крім того, СФГ "Буря" не має землі, достатніх трудових та матеріальних ресурсів (лист інвентар бюро № 3477/10/15 від 29.02.2012, що за СФГ "Буря" нерухомого майна на праві власності по с. Красне не зареєстровано), виробничої бази, контрагентів-постачальників, що унеможливлює здійснення господарської діяльності.

Відсутність достатньої площі земельних ділянок на умовах власності чи використання у СФГ "Буря" підтверджено довідкою Відділу Держкомзему у Скадовському районі (лист 67/10/15 від 05.03.2012) щодо наявності тільки 96 га відповідно до Державного акту на право постійного користування землею №ХС-ХУ1 від 18.10.1993 передано у постійне користування землю ОСОБА_8 для ведення селянського(фермерського) господарства, а також листом Управління агропромислового розвитку Скадовської районної адміністрації №03-11-277 від 05.03.2012 року щодо вирощування СФГ "Буря" у 2011 році ячменю ярого - 46,0 га та кукурудзи -50,0 га., урожайність зернових /зернобобових/ культур з 96 га. склала 361 тонн., що е підтвердженням не вирощування СФГ "Буря" соняшнику.

Зважаючи на викладене, перевіряючі дійшли висновку, про неможливість проведення СФГ "Буря" операцій по реалізації насіння соняшника власного виробництва, а тому вказували, що вищенаведена операція є безтоварною, у зв'язку з чим ПП "Молокозавод-ОЛКОМ" завищено податковий кредит за жовтень 2012 року на суму ПДВ 289406 грн.

На підставі матеріалів перевірки, зважаючи на виявлені порушення, Мелітопольською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.11.2013 №000192201, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 289406,00 грн.

Висновки Акту перевірки, на підставі яких прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, обґрунтовані тим, що позивачем, в порушення чинного законодавства до складу податкового кредиту, включено суму ПДВ, не пов'язаних з веденням господарської діяльності, у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціям проведеним від імені СФГ "Буря", по якому не підтверджено факт поставки.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає висновки актів перевірок, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятих повідомлень-рішень виходячи з наступного.

Відповідно до п. 14.1.181, п. 14.1.18 Податкового кодексу України (далі ПКУ) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 98 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами вказаної статті встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 ст.201 ПКУ встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Із матеріалів справи вбачається, що безпосередній контрагент позивача на час здійснення відповідних господарських операцій зареєстрований як платник ПДВ. Господарські правовідносини з ФГ "Буря" оформлені позивачем належним чином, а фактичне здійснення операцій з постачання товарів підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності. То ж позивач мав належним чином оформлені податкові накладні, які одержані від такого постачальника, та інші первинні документи, що підтверджують факт наявності господарських відносин між господарюючими суб'єктами.

Будь-які порушення щодо форми та змісту первинних документів, які підтверджують фактичне вчинення господарських операцій з постачання товару між позивачем та ФГ "Буря" в акті перевірки відсутні.

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм ст.200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. п.200.1, 200.2, 200.3 ст.200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4. ст. 200 ПКУ, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду

При цьому виходячи зі змісту вищезазначених норм, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

При цьому податковий кодекс України не обмежує можливості врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбаних товарів та послуг. Також вказаним кодексом не передбачено можливості зменшення суми бюджетного відшкодування в разі несплати сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами платника податку, який має право на бюджетне відшкодування.

Податковий кодекс України для платників податків не передбачає а ні обов'язок, а ні право вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, "податкових взаємовідносин" з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

Як вбачається з акту перевірки відповідачем досліджені первинні документи, які підтверджують постачання товару від ФГ "Буря": рахунки-фактури, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення про перерахування грошових коштів в оплату товару, ТТН та інші.

Тобто дані документи підтверджують реальність господарських операцій із вказаним контрагентом - фактичне переміщення (транспортування), приймання, використання товару ПП "Молокозавод-Олком" у власній господарській діяльності.

Твердження відповідача про "безтоварність" здійснених позивачем господарських операцій, суд вважає безпідставним, оскільки на його підтвердження відповідачем не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу. Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій.

Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про безтоварність проведених позивачем господарських операцій.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, частиною 5 статті 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 234 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Недійсність фіктивного правочину не встановлена законом, а отже такий правочин не є нікчемним. Згідно із статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що зміст вказаних вище договорів не суперечать актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цих угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару, яка є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата ПДВ продавцем, в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ураховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 14.11.2013 №000192201, яким Приватному підприємству "Молокозавод - Олком" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 289406,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Молокозавод - Олком" (код ЄДРПОУ 31176910) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 458,80 грн. (чотириста п'ятдесят вісім гривень 80 коп.)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 04.03.2014.

Суддя О.М. Нечипуренко