Ухвала суду № 37466317, 07.02.2014, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-791/37/2014р. Головуючий в І інстанції Зуб І.Ю.

Категорія: 32 Доповідач - Вербицька Л.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року лютого місяця 07 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Радченка С.В.

Суддів: Вербицької Л.І., Слюсаренко О.В.

при секретарі: Герасименко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Новозбур'ївського міжшкільного учбово-виробничого комбінату на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 29 жовтня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Новозбур'ївського міжшкільного учбово-виробничого комбінату, Національної акціонерної страхової компанії "Оранта", Голопристанського районного відділу освіти, третя особа ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом в якому, з уточненнями, зазначила, що 06.04.2008 року з вини ОСОБА_2, який займаючи посаду майстра виробничого навчання по водінню автомобіля категорії «С» у Новозбур'ївському міжшкільному учбово-виробничому комбінаті (далі за текстом Новозбур'ївського МУВК) під час проведення навчальної їзди з учнем на учбовому автомобілі, порушив правила дорожнього руху внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем під керуванням чоловіка позивачки - ОСОБА_3 Вироком Голопристанського районного суду Херсонської області від 06.02.2013 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 КК України. Посилаючись на те, що, в результаті ДТП її чоловік зазнав тяжких травм, перебував на лікуванні з 06.04.2008 року по 03.05.2008 року, а 14.05.2008 року помер, вона зазнала матеріальних витрат, остаточно просила суд стягнути солідарно з відповідачів на її користь 37127,26 грн. матеріальної шкоди та 150000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 29 жовтня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 7804,01 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн.; на користь держави судовий збір 128,01 грн. Стягнуто з Новозбур'ївського МУВК на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 163,40 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 50000 грн.; на користь держави судовий збір 501,66 грн.

В апеляційній скарзі Новозбур'ївський МУВК, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення по справі, просить рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 29 жовтня 2013 року в частині стягнення з Новозбур'ївського МУВК на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 163,40 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 50000 грн, скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходили.

Заслухавши доповідача, учасників процесу, що з'явились до суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у визначених процесуальним законом межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що вироком Голопристанського районного суду Херсонської області від 06.02.2013 року ОСОБА_2 визнано винним в скоєнні 06.04.2008 року ДТП (а.с.22-24) внаслідок якої ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (а.с.8) - чоловік позивачки (а.с.6). Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 30.04.2013 року вирок суду скасовано, ОСОБА_2 звільнений від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році» (а.с.18-19).

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 15.05.2008 року ОСОБА_3 помер від забію мозку, закритого перелому кісток черепу, декоріїнації мозку, вегетативного стану, зазначено, що дані травми отримано при ДТП 06.04.2008 року (а.с.9).

Згідно ст.1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно із ч.1 ст.1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоду, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що відсутні підстави для застосування солідарного стягнення матеріальної та моральної шкоди. При цьому суд вірно виходив з того, що матеріальна та моральна шкода заподіяна не внаслідок спільних дій відповідачів.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що Новозбур'ївський МУВК несе відповідальність за шкоду, завдану його працівником ОСОБА_2 під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків, оскільки матеріалами справи та встановленими судом обставинами підтверджений причинно-наслідковий зв'язок між смертю ОСОБА_3 та ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_2

Задовольняючи частково вимоги щодо стягнення моральної шкоди суд першої інстанції, в межах наданих доказів, врахував вимоги розумності і справедливості, характер дій винної особи, характер та тривалість заподіяння позивачці душевних страждань, порушенням нормальних життєвих зв'язків внаслідок смерті її чоловіка, вірно керувався нормами матеріального права, а саме, положеннями ст.ст. 1167, 1187 ЦК України, за якими моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 1167 ЦК України. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Крім того, згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом п.п. 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31 березня 1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного суду N 5 від 25 травня 2001 року, N 1 від 27 лютого 2009 року, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Колегія суддів погоджується з визначеним розміром моральної шкоди в сумі 50000 грн, оскільки такий висновок є законним та обґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Полісу №ВА/6981201 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме відповідальність власника - відділу освіти м. Гола Пристань автомобіля ГАЗ35201 застрахована в НАСК «Оранта». Термін дії полісу з 29.03.2008 року по 28.03.2009 року. у даному полісі встановлено ліміт відповідальності за шкоду завдану життю і здоров'ю на одного потерпілого - 51000,00грн., за шкоду завдану майну - 25000,00грн., франшиза встановлена - 510грн (а.с.43).

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Таким чином суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що з Новозбур'ївського МУВК підлягає стягненню на користь позивача матеріальна шкода у розмірі 163, 40 грн, яка не входить до страхового відшкодування та моральна шкода у розмірі 50000грн. 00коп.

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення суду у зазначені частині не ґрунтуються на вимогах закону, висновків суду не спростовують, а тому колегією суддів до уваги не приймаються.

Колегія суддів також не приймає до уваги посилання апелянта на те, що наявність вини ОСОБА_2 у ДТП є недоведеною оскільки до нього було застосовано акт амністії і вину у ДТП він не визнав. З матеріалів справи вбачається, що вирок суду, яким ОСОБА_2 був визнаний винним у ДТП, скасовано у зв'язку з застосуванням акту амністії внаслідок чого засуджений лише звільняється від кримінальної відповідальності, а тому ці обставини не є реабілітуючими щодо скоєного злочину і не доводять відсутність вини засудженого, оскільки у такому випадку суд мав би винести виправдовувальний вирок, а не звільняти від кримінальної відповідальності.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалося, а тому перегляду судом апеляційної інстанції не підлягає.

Оскільки порушень норм матеріального і процесуального права, що можуть слугувати підставою для скасування чи зміни судового рішення, колегією суддів не встановлено, то підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається, рішення законне та обґрунтоване, а тому скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303,307,308,315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Новозбур'ївського міжшкільного учбово-виробничого комбінату відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 29 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності після проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ у касаційному порядку.

Головуючий:

Судді: