Ухвала суду № 37463734, 26.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2014 р.Справа № 816/7087/13-а

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Старостіна В.В. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.

представника позивача Ханіна А.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2014р. по справі № 816/7087/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства "Підприємство з іноземними інвестиціями "Інтервибухпром"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Підприємство з іноземними інвестиціями "Інтервибухпром", звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0007152202/759 від 22.11.2013.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2014 року адміністративний позов задоволено.

Податковий орган, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволені позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 21.10.2013-25.10.2013 Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПРАТ "ІВП" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Апрель" за період з 01.04.2012 по 30.04.2012.

За результатами перевірки складено акт № 4181/16-03-22-02-12/31385850 від 01.11.2013, в якому зафіксовано порушення позивачем пунктів 20.1.1, 201.6 статті 201, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 221224 грн., за квітень 2012 року.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0007152202/759 від 22.11.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 331836,00 грн., у тому числі 221224,00 грн., - за основним платежем, 110612,00 грн., - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно, на підставі належним чином оформлених податкових накладних включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за квітень 2012 року у загальному розмірі 221224,00 грн., натомість податковий орган не надав доказів на підтвердження правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

03.01.2012 між позивачем та ПП "Апрель" укладено договір поставки № 01/12А, відповідно до якого ПП "Апрель" зобов'язувалося поставити та передати у власність ПРАТ "ІВП" продукцію, а ПРАТ "ІВП"-прийняти та оплатити її (а.с.44-49 Т.1).

У специфікаціях, які є додатками до договору від 03.01.2012, визначено найменування та загальна кількість продукції (Олива І-20А) (а.с.51-108 Т.1).

На виконання вказаного договору позивачем отримано від ПП "Апрель" товар (Олива І-20А) і проведено його оплату, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії видаткових накладних (135-141 Т.1), податкових накладних ( 128-134 Т.1), рахунків (а.с.161-165 Т.1), товарно-транспортних накладних (а.с. 109-115 Т.1), банківських виписок (а.с.142-146 Т.1), платіжних доручень (а.с.19-28 Т.3).

На реалізований позивачу товар (Олива І-20А) ПП "Апрель" надані паспорта продукції, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с.116-127 Т.1).

Відповідно до пункту 3.1 договору від 03.01.2012 поставка товару здійснювалася поставником на умовах СРТ - за попередньою заявкою, тобто "перевезення сплачене до" - продавець сплачує фрахт за перевезення товару до вказаного місця призначення.

У зв'язку з цим перевезення товару здійснювалося ПП "Апрель" на підставі заявок ПРАТ "ІВП" на склад останнього (а.с.228, 231, 235, 237 Т.2), що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.109-115 Т.1) та подорожніми листами (а.с.218-224 Т.2).

Колегія суддів не бере до уваги посилання податкового органу на відсутність у товарно-транспортних накладних даних щодо адрес пунктів навантаження та розвантаження товару як на доказ відсутності реальності господарських операцій позивача з ПП "Апрель", оскільки адреса пункту розвантаження: вул. Обручева, 21А, м. Кривий Ріг, зазначена у специфікаціях (а.с.51-108 Т.1) та заявках (а.с.228, 231, 235, 237 Т.2), а адресу пункту навантаження - вул. Байкальська, 3 м. Дніпропетровськ конкретизовано у подорожніх листах (а.с.218-224 Т.2).

Пунктом 2.1 договору від 03.01.2012 визначено, що постачальник зобов'язується доставити та передати у місці призначення покупцеві товар разом із наступними оригіналами документів: податкова накладна, рахунок, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна.

Видаткові накладні містять дані щодо особи, відповідальної за відвантаження товару, та особи, яка прийняла товар - ОСОБА_3. Вказана особа зазначена як представник вантажоодержувача у товарно-транспортній накладній. Крім того, згідно з витягом з журналу реєстрації довіреностей саме ОСОБА_3 доручено позивачем отримання товару від ПП "Апрель" (а.с. 243-248).

Отже, наявність у первинних документах даних щодо осіб, відповідальних за відпуск, отримання вантажу дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача придбання у ПП "Апрель" товару (Олива І-20А) здійснено для виробництва емульсійних вибухових речовин, що також підтверджується витягом з книги Прибутку (а.с. 1-7 Т.3), журналу прибутків та видатків (а.с.8-11 Т.3), приходними ордерами (а.с.153- Т.1), прибутковими накладними (а.с.154-160 Т.1) накладними-вимогами на відпуск товару, змінними завданнями на виготовлення полуфабрикатів компонентів емульсійної вибухової речовини (а.с.30-63 Т.3).

Різновид придбаних позивачем у ПП "Апрель" товарів та їх використання відповідає видам діяльності позивача за КВЕД: виробництво вибухових речовин.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Включення до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за квітень 2012 року суму податку на додану вартість у розмірі 221224,00 грн., здійснено ПРАТ "ІВП" на підставі виписаних ПП "Апрель" податкових накладних, що підтверджується актом перевірки.

Зазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом апеляційної інстанції як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП "Апрель" на момент здійснення господарської операції колегією суддів не встановлено.

Також, колегія суддів не бере до уваги доводи податкового органу про недекларування контрагентом позивача ПП "Апрель" у квітні 2012 року податкових зобов'язань з позивачем, оскільки зазначене спростовуються долученою до матеріалів справи копією додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року ПП "Апрель", згідно з яким ПП "Апрель" задекларовано податкові зобов'язання з позивачем у розмірі 221224,00 грн., та квитанцією про прийняття Лівобережною МДПІ (в Індустріальному районі) м. Дніпропетровська цього документу (а.с.184 Т.1)

До того ж, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2014р. по справі № 816/7087/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Старостін В.В. Калитка О.М. Повний текст ухвали виготовлений 03.03.2014 р.