Ухвала суду № 37463615, 27.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2014 р.Справа № 820/10957/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2014р. по справі № 820/10957/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - Красноградська ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області, відповідач), в якому просила суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.10.2013 р. № 0002651700.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2014 р. по справі № 820/10957/13-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.10.2013 р. № 0002651700 Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2014 р. по справі № 820/10957/13-а скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги з посиланням на акт обстеження меж земельної ділянки комунальної власності зазначив, що позивачкою використовується земельна ділянка по АДРЕСА_2, загальною площею 6,1610 га без правовстановлюючих документів. В порушення вимог ст.ст.2, 5, 13, 14, 15 Закону України «Про плату за землю», пп.269.1.2 п.269.1 ст.269, п.287.1 ст.287 Податкового кодексу України позивачем не сплачувався земельний податок, що слугувало підставою для визначення податкового зобов'язання в сумі 167771,32 грн. та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення № 0002651700 від 10.10.2013 року.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець Красноградською районною державною адміністрацією Харківської області 01.06.2001 р. за № 24630010001000161 за місцем проживання: АДРЕСА_1.

Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку, виданого Красноградською міжрайонною державною податковою інспекцією Харківської області, позивачем обрана спрощена система оподаткування, обліку та звітності з видами господарської діяльності: діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщення (код за КВЕД 55.10), діяльність ресторанів, надання мобільного харчування (код за КВЕД 56.10), технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.

Як свідчать матеріали справи, фахівцями Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі п.п.78.1.1 п. 78.1. ст.78 та ст. 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Красноградської ОДПІ № 85 від 30.08.2013 року проведена документальна невиїзна перевірка фізичної особи ОСОБА_1 щодо дотримання вимог податкового законодавства з питань сплати земельного податку з фізичних осіб за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р.

За результатами зазначеної перевірки складено акт від 26.09.2013р. №62/17-010/НОМЕР_2, яким зафіксовано порушення ст. 269, пп.270.1.1 п. 270.1 ст. 270, п. 287.1 та 287.6 ст. 287 Розділу ХІІІ "Про плату за землю" Податкового кодексу від 02.12.2010 р. із змінами та доповненнями (а.с.11-14).

На підставі наведених висновків акту перевірки Красноградською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002651700 від 10.10.2013р., яким позивачці збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку в розмірі 167771,32 грн. (а.с.10).

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені відповідачем за наслідками проведеної перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а відтак, нарахування податковим органом грошового зобов'язання за дане порушення є безпідставним, та, як наслідок, спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фактичною підставою для винесення спірного рішення слугувало відображене в акті перевірки від 26.09.2013р. №62/17-010/НОМЕР_2 судження суб'єкта владних повноважень про порушення платником податків фізичною особою ОСОБА_1 ст. 269, пп.270.1.1 п. 270.1 ст. 270, п. 287.1 та 287.6 ст. 287 Розділу ХІІІ "Про плату за землю" Податкового кодексу від 02.12.2010 р. із змінами та доповненнями, в результаті чого ОСОБА_1 було допущено несплату земельного податку в розмірі 167771,32 грн.

Колегія суддів вважає такий висновок відповідача помилковим, з наступних підстав.

У відповідності до положень ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з пунктом «в» ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до положень п.269.1 ст.269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

За визначенням ст.270 ПК України об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (п.271.1 ст.271 ПК України).

За змістом п.п. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Як встановлено пунктом 286.1 статті 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 193 Земельного кодексу України, державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно - кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Таким чином, обов'язок по сплаті земельного податку покладається лише на власника земельної ділянки або землекористувача після внесення до державного земельного кадастру даних про реєстрацію права власника на земельну ділянку або права користування нею.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Нормами ст. 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Положеннями статті 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено документи, що посвідчують право на земельну ділянку.

Так, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, цивільно - правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину.

Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм, колегія суддів зазначає, що платником земельного податку є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) та землекористувач, якому земельна ділянка передана у постійне користування, у разі посвідчення права власності та права постійного користування відповідними документами.

Як зазначено в акті № 62/17-010/НОМЕР_2 від 26.09.2013р., позивачка ОСОБА_1, як фізична особа, з 01.01.2011 р. по 24.07.2013 р. використовувала земельну ділянку площею 6,1610 га, з 25.07.2013 р. по 31.12.2013 р. - площею 0.50 га за адресою: АДРЕСА_2, без правовстановлюючих документів, у зв'язку з чим їй нараховано до сплати земельний податок за 2011 р. за користування земельною ділянкою площею 6,1610 га за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки 4 150 665,7 грн. за ставкою 1% на суму 41 506,66 грн., за 2012 р. за користування земельною ділянкою площею 6,1610 га за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки 7 892 241 грн. за ставкою 1% на суму 78 922,41 грн., за період з 01.01.2013 р. по 24.07.2013 р. за користування земельною ділянкою площею 6,1610 га за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки 7 892 241 грн. за ставкою 1% на суму 44 552,98 грн., за період з 25.07.2013 р. по 31.12.2013 р. за користування земельною ділянкою 0,50 га за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки 640 500 грн. за ставкою 1% на суму 2 789,27 грн., що разом за 2011-2013 роки складає 167 771,32 грн. Крім того відповідач в акті перевірки посилався на акт обстеження меж земельної ділянки комунальної власності за адресою АДРЕСА_2.

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_2 від 03.07.2013 р., затвердженого Красноградським міським головою, було проведено обстеження меж земельної ділянки комунальної власності за адресою: АДРЕСА_2, в результаті якого встановлено, що на земельній ділянці комунальної власності загальною площею 6,7386 га розміщені нежитлові будівлі та споруди, які належать фізичним та юридичним особам, а саме: ФОП ОСОБА_1 - прохідна, вагова та склад - 6,1610 га, ФОП ОСОБА_2 - склад розміром 2 137,0 кв.м., ФОП ОСОБА_3 - склад розміром 1 639,0 кв.м., ТОВ "Вторлом" - земельна ділянка площею 0,2000 га. (а.с.141).

Таким чином, фактичною підставою для визначення позивачці податкового зобов'язання з земельного податку у розмірі 167771.32 грн., стали відомості, які містяться в Акті обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_2 від 03.07.2013 р., затвердженому Касноградським міським головою.

Між тим, договором № И-358/2000-Б купівлі-продажу майнового комплексу Спільного підприємства "Красноградський плодоконсервний завод" від 22.11.2000 р., укладеним з позивачкою, довідкою Комунального підприємства технічної інвентаризації "Інвентаризатор" від 17.09.2013 р. № 382 та технічним паспортом на будівлі по АДРЕСА_2 (а.с.26-37) підтверджується, що ОСОБА_1 на праві власності належать розташовані за цією адресою нежитлові приміщення площею 70,7 кв.м. в будівлі літера "А", нежитлові приміщення площею 487,7 кв.м. в будівлі літера "Б" та нежитлові приміщення площею 22,0 кв.м. в будівлі літера "П", що за загальною площею значно менше площі нежитлових приміщень, розташованих на цій же земельній ділянці, які належить іншим фізичним та юридичним особам.

З наявної в матеріалах справи копії листа Відділу Держземагентсва у Красноградському районі Харківської області від 14.06.2013 р. № 7-2-740/13 вбачається, що за інформацією Держземагентства в користуванні ОСОБА_1 знаходиться земельна ділянка в АДРЕСА_2, площею 0,2000 га вартістю 1 м.кв. 2010 р. - 67,37 грн., 2011 р. - 67,37 грн., 2012 р. - 128,10 грн., 2013 р. - 128,10 грн. (а.с.140).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, право користування позивачкою земельною ділянкою по АДРЕСА_2 у встановленому діючим законодавством порядку не оформлено.

Беручи до уваги наведене, оскільки у ФОП ОСОБА_1 відсутнє належним чином оформлене право власності або право постійного користування спірною земельною ділянкою площею 6,1610 га, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для сплати позивачкою земельного податку за користування даною земельною ділянкою.

Крім того, колегія суддів зазначає, що ані на вимогу суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції відповідачем не надано обґрунтованих пояснень з приводу проведених Красноградською ОДПІ розрахунків земельного податку.

Належні та допустимі докази на підтвердження розмірів земельних ділянок, виходячи з яких було здійснено розрахунок донарахованого позивачу земельного податку, в матеріалах справи відсутні.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що належними доказами розміру площі земельних ділянок, а відтак відповідно і бази оподаткування, є надані позивачем Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи на вказану земельну ділянку за позивачем не було зареєстровано ні право власності на земельні ділянки, ні договори оренди.

Враховуючи викладене, площі земельних ділянок, які на думку відповідача перебувають в користуванні позивача, визначено відповідачем орієнтовно, межі у натурі (на місцевості) визначені не були, дані у державному земельному кадастрі щодо вказаних земельних ділянок були відсутні, що свідчить про те, що розрахунок земельного податку здійснений всупереч вимог діючого законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів вказує на неправильне визначення відповідачем бази оподаткування, що призвело до неправильного визначення донарахованого позивачу земельного податку з фізичних осіб.

Також, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що позивач як підприємець перебуває на спрощеній системі оподаткування, про що свідить наявна в матеріалах справи копія відповідного свідоцтва (а.с.16).

Відповідно до п. 269.2 Податкового кодексу України особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Згідно з п.п. 297.1.4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

За змістом підрозділу 8 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України встановлено, що з 01.01.2011 р. до внесення змін до розділу XIV ПК України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва Указ Президента України від 03.07.1998 р. за № 727 (727/98) "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (з наступними змінами) та абзаци шостий - двадцять восьмий пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. за № 13-92 (13-92) "Про прибутковий податок з громадян" застосовуються з урахуванням таких особливостей: платники єдиного податку не є платниками податків і зборів, визначених ПК України, зокрема, земельного податку, крім податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу належить нежитлова будівля "Готель", що розташована за адресою: АДРЕСА_3, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія договору купівлі-продажу від 03.12.2002 р. (а.с.24-25).

При цьому, нежитлові приміщення, які розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_2, використовуються нею у підприємницькій діяльності для зберігання товарно-матеріальних цінностей, які використовуються у діяльності готелю та ресторану, що знаходяться в АДРЕСА_3.

Зазначена обставина підтверджується наявними в матеріалах справи копіями документів складського обліку товарно-матеріальних цінностей у складських приміщеннях по АДРЕСА_2, в тому числі: накладних, які підтверджують передачу адміністратором готелю Шпитько Є.В. товарно-матеріальних цінностей ОСОБА_6 на зберігання у складських приміщеннях по АДРЕСА_2 від 10.10.2010 р., 21.10.2010 р., 23.11.2010 р., 20.01.2011 р., 05.05.2011р., 10.06.2011 р., 03.10.2011 р., 15.10.2011 р., 09.11.2011 р., 17.01.2012 р., 20.04.2012р., 20.06.2012 р., 28.05.2012 р., 10.11.2012 р., 29.01.2013 р., 13.05.2013 р., 20.05.2013 р., накладних про передачу ФОП ОСОБА_1 товарно-матеріальних цінностей ОСОБА_6 на зберігання у складських приміщеннях по АДРЕСА_2 від 15.10.2013 р., 20.12.2013 р., накладними про видачу ОСОБА_6 з складських приміщень по АДРЕСА_2 товарно-матеріальних цінностей адміністратору готелю Шпитько Є.В., актів приймання передачі товарно-матеріальних цінностей від ФОП ОСОБА_1 через адміністратора готелю Шпитько Є.В. на зберігання на складах по АДРЕСА_2 матеріально відповідальній особі ОСОБА_6, витягу з книги складського обліку по складу по АДРЕСА_2, витягу з книги складського обліку готелю "ІНФОРМАЦІЯ_1" в АДРЕСА_3 (а.с.85-127).

Перебування ОСОБА_6 та Шпитько Є.В. у трудових відносинах з позивачкою підтверджується наявними в матеріалах справи копіями безстрокового трудового договору між працівником ОСОБА_6 і фізичною особою ОСОБА_1 від 05.04.2007 р. з додатками до нього та безстрокового трудового договору між працівником Шпитько Є.В. і фізичною особою ОСОБА_1 від 25.02.2007 р. з додатками до нього, зареєстрованими у Красноградському районному центрі зайнятості (а.с.54-84).

Відповідно до ст. 320 Цивільного кодексу України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачка, як платник податку, що перебуває на спрощеній системі оподаткування та використовує нежитлові приміщення розташовані по АДРЕСА_2 у підприємницькій діяльності, звільнена від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 10.10.2013 р. № 0002651700 про збільшення суми грошового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб у розмірі 167771,32 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, необґрунтовано, без урахуванням всіх обставин, які мали значення для прийняття рішення, з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів.

За таких обставин, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі щодо задоволення позову суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2014р. по справі № 820/10957/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.