Ухвала суду № 37463606, 27.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2014 р.Справа № 816/6028/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представників сторін: позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.12.2013р. по справі № 816/6028/13-а

за позовом ОСОБА_3

до Фонду загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття в особі Лубенського районного центру зайнятості

про визнання нечинним та скасування наказу,-

ВСТАНОВИЛА:

17 жовтня 2013 року ОСОБА_3 (надалі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фонду загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття в особі Лубенського міськрайонного центру зайнятості (надалі - відповідач, Лубенський МРЦЗ), в якому просив суд визнати нечинним та скасувати наказ № 73 від 20.08.2013 року, виданий директором Лубенського міського центру зайнятості Дядечко Ю.О., про повернення допомоги по безробіттю ОСОБА_3

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.12.2013 року по справі № 816/6028/13-а у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Фонду загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття, представленого Лубенським міськрайонним центром зайнятості про визнання протиправним та скасування наказу відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.12.2013 року по справі № 816/6028/13-а та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що Полтавським окружним адміністративним судом 15.02.2010 року було прийнято постанову про припинення підприємницької діяльності позивача, яку у відповідності до положень ч.1 ст.49 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» суд повинен був направити державному реєстратору. У свою чергу, останній, відповідно до приписів ч.3 ст.49 цього Закону, був зобов'язаний внести до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, про що повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, а також фізичну особу-підприємця, щодо якої було постановлено судове рішення. Враховуючи викладене, позивач обґрунтовано очікував, що судом та державним реєстратором буде дотримано встановлений порядок припинення його підприємницької діяльності, а тому, звернувшись до Лубенського МРЦЗ, вказав, що не є підприємцем, правомірно отримував допомогу по безробіттю. Стверджує, що з боку позивача не було допущено жодних умисних протиправних дій, спрямованих на порушення умов перебування на обліку у службі зайнятості та на незаконне отримання допомоги по безробіттю, що у свою чергу виключає законність видачі відповідачем наказу № 73 від 20.08.2013 р. про повернення виплаченої допомоги.

Представники позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали з підстав, викладених в останній, просили суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.12.2013 року по справі № 816/6028/13-а скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, відповідач про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на наведену норму, враховуючи, що відповідач по справі належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представника відповідача.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.10.2012 позивач звернувся до Лубенського МРЦЗ з письмовою заявою про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю (а.с.49).

За змістом даної заяви ОСОБА_3 підтвердив, що на цей час не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує та не має права на пенсію будь-якого виду.

Позивачу було надано статус безробітного та призначена допомога, яка виплачена з жовтня 2012 року по червень 2013 року в загальному розмірі 23024 грн. 13 коп.

В ході звірки з Реєстраційною службою Лубенського міськрайонного управління юстиції Полтавської області було встановлено, що ОСОБА_3 в період знаходження на обліку в Лубенського МРЦЗ одночасно є суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрований 23.12.1992 року, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис 2 586 000 0000 005319.

З метою підтвердження отриманої інформації, відповідачем було направлено запит до державного реєстратора Реєстраційної служби Лубенського міськрайонного управління юстиції про надання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у відповідь на який отримано довідку та витяг є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 28-29), якими підтверджується, що ОСОБА_3 зареєстрований фізичною особою - підприємцем з 23.12.1992 по теперішній час, перебуває в стадії припинення підприємницької діяльності.

Оскільки, позивач станом на момент подачі заяви про надання йому статусу безробітного був зареєстрований фізичною особою - підприємцем, а запис про припинення його підприємницької діяльності до цього часу не внесено, у зв'язку з чим в силу закону його підприємницька діяльність до цього часу не вважається припиненою, а відтак ОСОБА_3 належав та до цього часу належить до категорії зайнятого населення, відповідачем, в межах його повноважень, було проведено розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"

За результатами розслідування складено акт від 20.07.2013 року № 42, яким зафіксовано порушення умов перебування ОСОБА_3 на обліку в службі зайнятості як безробітного та отримання допомоги обманним шляхом (а.с. 27).

На підставі висновків вищевказаного акту розслідування страхового випадку, відповідачем припинено виплату позивачу допомоги по безробіттю, знято ОСОБА_3 з обліку як безробітного та винесено наказ від 20.08.2013 року № 73 про повернення виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 23 024 грн. 13 коп.

Не погоджуючись із даним наказом, позивач оскаржив його до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 до цього часу належить до категорії зайнятого населення та на момент звернення до відповідача про отримання статусу безробітного, був зареєстрований як фізична особа-підприємець. Таким чином, вважає правомірним оскаржуваний наказ Лубенського МРЦЗ від 20.08.2013 № 73 про повернення виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 23 024 грн. 13 коп.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 року № 803-XII (чинного на час виникнення спірних правовідносин) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Частиною 2 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 № 1533-ІІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з пунктом 5 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року N 60/62 (далі - Порядок №60/62) перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості, зокрема шляхом звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними у державних реєстраторів.

Відповідно до пп. "б" частини 3 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 № 804-12, що був чинний до 01.01.2013 року, в Україні до зайнятого населення відносяться громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

Питання проведення процедур реєстрації та припинення підприємницької діяльності фізичними особами - підприємцями регламентовано нормами Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 № 755 - ІV (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) (надалі - Закон № 755).

Статтею 49 вказаного Закону встановлено порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за судовим рішенням, що не пов'язано з банкрутством фізичної особи - підприємця.

У відповідності із ч. 3 ст. 49 Закону № 755 державний реєстратор зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем внести до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Частиною 5 статті 49 Закону № 755 визначено, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням, що не пов'язане з банкрутством фізичної особи - підприємця, здійснюється із застосуванням процедур, установлених частинами одинадцятою - двадцятою статті 47 цього Закону, тобто у такій самій процедурі як і для проведення державної реєстрації припинення за власним рішенням особи, в т.ч. передбачає подачу особою, діяльність якої припиняється, заяви, встановленої форми, та визначеного цією нормою пакету документів (в т.ч. довідки з податкового органу та державних фондів про відсутність заборгованості), опублікування оголошення у спеціалізованому виданні та інше.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що така процедура законодавцем запроваджена у зв'язку з тим, що в ході проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності особи може з'ясуватися, що вона має борг перед бюджетом чи державним фондом, або ж має непогашену кредиторську заборгованість перед своїми контрагентами, які матимуть право звертатися в установленому порядку про її погашення.

Відповідно до частини 3 статті 46 Закону № 755 фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Законом від 01.07.2010 № 2390 - VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання", який набрав чинності 18.12.2011 року, Закон № 755 доповнено статтею 49-1, якою передбачено механізм спрощеної процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

За приписами абз. 3 ч. 1 ст. 49-1 Закону № 755 спрощена процедура державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться державним реєстратором на підставі судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов'язане з банкрутством, якщо таке рішення прийнято судом після 1 липня 2004 року та в разі ненадання державному реєстратору протягом трьох років (загального строку позовної давності для звернення до суду про стягнення можливої заборгованості) з дати опублікування у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації оголошення про постановлення судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, що не пов'язане з банкрутством, документів, перелік яких визначено частиною одинадцятою статті 47 цього Закону.

Частиною 11 статті 47 Закону № 755 встановлено, що для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа не раніше закінчення строку пред'явлення вимог кредиторів, зазначеного у заяві про припинення підприємницької діяльності, подає державному реєстраторові особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням; довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості із сплати податків, зборів; довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування. У реєстраційній картці на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа письмово зазначає та підтверджує своїм особистим підписом, що нею вчинено всі передбачені законодавством дії стосовно порядку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, включаючи завершення розрахунків з кредиторами (у тому числі із сплати податків, зборів, обов'язкових платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування).

Матеріалами справи підтверджено, що згідно з розширеним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 17589574 станом на 18.11.2013, наданого на запит суду першої інстанції Реєстраційною службою Лубенського міськрайонного управління юстиції (а.с. 73-74), державним реєстратором на виконання ч.3 ст.49 Закону № 755 03.06.2010 р. внесено до ЄДР запис № 25860350002005319 про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за судовим рішенням, що не пов'язано з банкрутством фізичної особи - підприємця.

Між тим, колегія суддів зазначає, що внесення такого запису до ЄДР не припиняє підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, запис до ЄДР про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності такої особи не є ідентичним запису про припинення підприємницької діяльності цієї особи, як помилково вважає позивач, а лише встановлює момент, з якого починається процедура державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

Крім того, в ході апеляційного розгляду підтверджено, що позивач не звертався до реєстратора із необхідними документами, а тому його підприємницька діяльність не могла бути припинена державним реєстратором раніше трьохрічного строку з дати опублікування у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації оголошення про постановлення судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, без вжиття останнім обов'язкових заходів, передбачених ст. 47, 49 Закону № 755.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що у вересні 2013 року державним реєстратором розпочато спрощену процедуру державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, тобто після сплину трьохрічного терміну з дати опублікування у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації відповідного оголошення, станом на момент розгляду справи судом першої інстанції дана процедура не завершена.

Зокрема, колегія суддів зазначає, що позивачем до позову додано довідку Лубенської ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області від 15.08.2013 № 281/17-2149117279 "Про результати позапланової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 податковий номер НОМЕР_1 за період з 01.07.2010 р. по 01.07.2013 р.", якою порушень не встановлено (а.с.11-19).

У вищевказаній довідці зафіксовано, що фактично згідно даних обліку та даних перевірки в період з 01.07.2010 р. по 01.07.2013 р. фізична особа - підприємець ОСОБА_3 здійснював такий вид господарської діяльності як 52.62 - роздрібна торгівля з лотків і на ринках на загальній системі оподаткування (а.с. 12), а також встановлено, що позивачем подано до Лубенської ОДПІ податкову звітність як фізичною особою-підприємцем за періоди з 01.07.2010 р. по 31.12.2010 р. - від 01.07.2013 р. № 713, за 2011 рік - від 01.07.2013 р. № 9017218564, за 2012 рік - від 01.07.2013 р. № 9087682542, з 01.01.2013 р. по 01.07.2013 р. - від 01.07.2013 р. № 1300005000 (а.с. 17).

З огляду на викладене, колегія суддів вказує на те, що позивач звітував як фізична особа - підприємець ще в липні 2013 року.

Отже, на час звернення позивача до Лубенського МРЦЗ процедура припинення підприємницької діяльності ОСОБА_3 належним чином завершена не була, а тому, останній у розумінні пп. "б" частини 3 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" вважався зайнятою особою, однак, не повідомив про це відповідача по справі.

При цьому, жодних дій, спрямованих на завершення процедури державної реєстрації припинення особисто не здійснював, як не мав і законних підстав очікувати, що до сплину трьохрічного строку, обумовленого в абз. 3 ч. 1 ст. 49-1 Закону № 755, процедуру державної реєстрації припинення його підприємницької діяльності повинен завершити державний реєстратор.

За вимогами пункту 6 Порядку № 60/62, у разі встановлення центрами зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законом порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуваний наказ Лубенського МРЦЗ від 20.08.2013 № 73 про повернення виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 23 024 грн. 13 коп. є правомірним.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.12.2013р. по справі № 816/6028/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 04.03.2014 р.