Постанова № 37463595, 13.02.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 лютого 2014 рокусправа № 2а/0470/9245/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.

суддів: Мельника В.В. Юхименка О.В.

за участю секретаря судового засідання: Федосєєвої Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Місія-1»,

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду

від 21 вересня 2011 року

у справі № 2а/0470/9245/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Місія-1»,

вул. Боброва, 1, м. Дніпропетровськ, 49000;

до відповідача Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області,

вул. Театральна, 1-А, м. Дніпропетровськ, 49047;

про скасування Актів, -

встановив: Товариством з обмеженою відповідальністю «Місія-1» подано позов до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0000010221 та 0000020221.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд (суддя Юрков Е.О.) своєю постановою від 21 вересня 2012 року позов задовольнив частково.

Скасував податкове повідомлення-рішення № 0000010221, у решті позовних вимог -відмовив.

Постанова суду мотивована тим, що застосування санкцій за неподання звітності є протиправним, оскільки постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду в адміністративній справі № 2а-14325/10/0470 ДПІ зобов'язано визнати податкові декларації з податку на додану вартість за лютий, квітень, травень, червень та серпень 2010 року.

Постанова суду у частині відмови у задоволенні вимог мотивована тим, що платник податків мав скористатися правом на отримання суми бюджетного відшкодування в момент виникнення такого права (липень - жовтень 2008 року). Тобто, завищення залишку від'ємного значення лютого 2012 року стало наслідком заниження суми бюджетного відшкодування у липні - жовтні 2008 року.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Місія-1», вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що в силу статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР, статті 200 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI, від'ємне значення, яке виникло протягом липня - жовтня 2008 року, позивач не декларував як бюджетне відшкодування, а декларував виключно на зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Відсутні будь-які підстави для висновку, що господарські договори з ТОВ «Теплосервіс Плюс» не мали ділової мети.

Крім того зазначають, що позовна давність по взаєморозрахунках із Суб'єктами підприємницької діяльності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сплине лише у березні та жовтні 2013 року.

Просять постанову окружного адміністративного суду скасувати та ухвалити нове рішення. Позов задовольнити у повному обсязі.

В свою чергу, не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Відповідач - Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що на момент проведення перевірки декларації не були визнані податковою звітністю. Відповідно, сума фінансових санкцій за неподання звітності застосована в межах приписів чинного законодавства.

Просить постанову окружного адміністративного суду скасувати та ухвалити нове рішення. У позові відмовити в повному обсязі.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Обставини справи: уповноваженими фахівцями держподаткінспекції проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Місія-1» з питань достовірності нарахування суми від'ємного значення податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року.

За результатами перевірки складений Акт від 20.06.2012р. № 727/22-517/32835945.

В акті перевірки вчинено записи про порушення підпунктів 7.3.1, 7.4.1, 7.4.4 7.4.5, 7.7.1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР - внаслідок чого завищено рядок 24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» на суму 11.787.344,00 грн. В їх числі -

11.642.606,00 грн. за період липня - жовтня 2008 року;

485.003,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Теплосервіс Плюс»;

12.938,00 грн. по взаємовідносинам з СПД ОСОБА_1 та ОСОБА_2;

11.117,00 грн. різниця рядка 24 між даними Позивача та перевірки 2009-2010рр.

Крім того, в акті перевірки вчинено запис про порушення статті 120 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI - неподання звітності.

На підставі акта перевірки, 30 липня 2012 року керівником Державної податкової інспекції прийнято податкове повідомлення-рішення №№ 0000010221 та 0000020221.

Товариству з обмеженою відповідальністю «Місія-1» визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2.550,00 грн.; зменшено розмір від'ємного значення ПДВ за лютий 2012 року на 11.787.344,00 грн.; відповідно.

Скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0000010221 та 0000020221 було предметом судового позову.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

1) 11.642.606,00 грн. податковий кредит за період липень - жовтень 2008 року.

За позицією суду першої інстанції, про що зазначено вище, завищення залишку від'ємного значення лютого 2012 року стало наслідком заниження суми бюджетного відшкодування у липні - жовтні 2008 року.

Дійсно, з огляду на приписи підпункту 7.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість» ( 168/97-ВР), бюджетному відшкодуванню підлягала частина від'ємного значення, яка дорівнювала сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів постачальникам таких товарів.

Проте, платник податку міг прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Відповідно, така сума ставала сумою податкового кредиту та переносилась до наступних звітних (податкових) періодів.

Від'ємне значення, яке виникло протягом липня - жовтня 2008 року, позивач не декларував як бюджетне відшкодування, а декларував виключно на зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Аналогічні приписи містить і стаття 200 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI.

Більш того, згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень» від 24 жовтня 2013 року N 657-VII платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.

2) 12.938,00 грн. по взаємовідносинах з СПД ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Позовна давність по взаєморозрахунках із Суб'єктами підприємницької діяльності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сплине лише у березні та жовтні 2013 року, відповідно, про що свідчать копії договорів, залучених до матеріалів справи.

Таким чином, ТОВ «Місія-1» обґрунтовано задекларувало зменшення суми податкових зобов'язань у лютому 2012 року за фактом повернення авансів підприємцям.

3) 11.117,00 грн. - різниця рядка 24 між даними Позивача та перевірки 2009-2010рр.

Будь-яких посилань на наявність порушень в цій частині акт перевірки не містить. Отже, суму безпідставно включено до розрахунку зменшення рядка 24.

Невідповідність висновків суду в цій частині є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

4) Щодо 485.003,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Теплосервіс Плюс».

Як встановлено судом першої інстанції, стосовно чого спору між сторонами немає, вироком Індустріального районного суду у кримінальній справі № 0417/1-208/2011 встановлено створення встановлено створення Товариства з обмеженою відповідальністю за попередньою змовою групою осіб без наміру займатись статутною господарською діяльністю, для здійснення незаконної діяльності з надання за комісійну винагороду фінансових послуг з конвертації грошових коштів під прикриттям спеціально створених для цього господарських товариств (суб'єктів підприємницької діяльності).

Зазначені обставини є звільненими від доказування.

Отже, наявність формально складених, але не достовірних первинних бухгалтерських документів, виключає віднесення певних сум до складу податкового кредиту.

Щодо апеляційної скарги ДПІ.

Постанова суду мотивована тим, що застосування санкцій за неподання звітності є протиправним, оскільки постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду в адміністративній справі № 2а-14325/10/0470 ДПІ зобов'язано визнати податкові декларації з податку на додану вартість за лютий, квітень, травень, червень та серпень 2010 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що на момент проведення перевірки декларації не були визнані податковою звітністю висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують. Підстав для її задоволення немає.

Керуючись ст. 55, ст. 195, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Місія-1» задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року у справі № 2а/0470/9245/12 скасувати частково.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Місія-1» задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000020221 від 30 липня 2012 року в частині зменшення розміру від'ємного значення ПДВ за лютий 2012 року на суму 11.302.341,00 грн.

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року у справі № 2а/0470/9245/12 залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України у порядку та строки, передбачені статтею 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено 24 лютого 2014 року.

Головуючий: Л.М. Нагорна

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко