Ухвала суду № 37463535, 23.01.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 січня 2014 року

справа № 0870/9721/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.

суддів: Мельника В.В. Юхименка О.В.

за участю секретаря судового засідання: Федосєєвої Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року у справі № 0870/9721/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-Запоріжбудсервіс» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

в с т а н о в и в:

У жовтні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СК-Запоріжбудсервіс" (далі – Позивач) звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі – Відповідач), у якому просили визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000332214/4476 від 18 червня 2012 року, винесене на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 106/22-1421/3712952 від 05.05.2012 року, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 10833 грн. 75 коп., в тому числі за основним платежем - у розмірі 8667 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2166 грн. 75 коп..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що господарські операції між ТОВ "СК-Запоріжбудсервіс" та ТОВ "Ваел-Плюс" є реальними, адже за даними операціями послуги були надані, оплату здійснено в повному обсязі, всі операції відображені в документах податкового та бухгалтерського обліку, що спричинило зміни у стані та структурі активів учасників правовідносин. Посилання Відповідача на той факт, що у контрагента Позивача ТОВ «Ваел-Плюс» було анульовано свідоцтво платника ПДВ, є безпідставними, адже на момент здійснення господарської операції свідоцтво було діючим. Крім того, зазначають, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, що підтверджується відповідною судовою практикою. (а.с.2-4)

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року адміністративний позов ТОВ " СК-Запоріжбудсервіс " задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 18 червня 2012 року № 0000332214/4476.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що контрагент Позивача - ТОВ «Ваел-Плюс», на момент здійснення господарської операції було зареєстровано платником податку на додану вартість. Зазначає, що Відповідачем, всупереч вимогам чинного законодавства, було безпідставно зроблено висновки щодо порушення Позивачем податкового законодавства на підставі доводів, викладених в акті перевірки ТОВ «Ваел-Плюс» від 11.11.2011 р. № 804/23-33352187, що є неприпустимим, адже контролюючий орган зобов’язаний досліджувати всі обставини самостійно. Відповідачем не було спростовано достовірність відомостей та наданих первинних і розрахункових документів, не доведено неможливості проведення господарських операцій за спірним правочином, не надано доказів відсутності руху активів та зміни їх структури та стану. (а.с.124-128)

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя подала апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом безпідставно залишено поза увагою той факт, що контрагент Позивача ТОВ «Ваел-Плюс» не знаходиться за податковою адресою, у нього відсутні основні фонди, складські приміщення, трудові ресурси, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, у зв’язку з чим усі операції купівлі-продажу вказаного підприємства не спричиняють реального настання правових наслідків. Зазначають, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що первинні документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, адже у них відсутні одні з обов’язкових реквізитів, а саме – не зазначені посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення. Крім того, Позивачем не було надано примірники товарно-транспортних накладних на підтвердження факту перевезення вантажів. (а.с.131-134)

Заперечень на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з’явились, клопотань про розгляд справи за їх участі до суду не надходило, а тому, відповідно до ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "СК-Запоріжбудсервіс " було зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Запорізької міської ради 04 червня 2010 року та взяте на облік як платник податків Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Державної податкової служби. (а.с.19,20).

У період з 29.05.2012 р. по 05.06.2012 р. уповноваженими фахівцями податкового органу було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ " СК-Запоріжбудсервіс СЕРВІС" з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ “Ваел-Плюс” за серпень 2011 року, за результатами якої складено Акт №106 від 05.06.2012. (а.с.64)

Перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог пп. 14.1.36, пп. 14.1.181 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит за серпень 2011 року на загальну суму 8667 грн. 00 коп., який сформований від контрагента ТОВ “Ваел Плюс”, що призвело до: завищення податкового кредиту (рядок 17 податкової декларації з ПДВ за серпень 2011 року) на суму в розмірі 8667 грн. 00 коп.; заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту в розмірі 8667 грн. 00 коп.; заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від’ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 25 податкової декларації з ПДВ за серпень 2011 року) на суму в розмірі 8667 грн. 00 коп. (а.с.68)

На підставі Акта перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000332214/4476 від 18 червня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов’язання по податку на додану вартість у розмірі 10833 грн. 75 коп., в тому числі за основним платежем на суму в розмірі 8667 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму в розмірі 2166 грн. 75 коп. (а.с. 9)

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене Позивачем до Державної податкової служби України. За результатами розгляду скарги прийнято рішення від 10.09.2012 р. про залишення скарги Позивача без задоволення, в рішення ДПІ – без змін (а.с. 53-55).

Не погоджуючись з висновками контролюючого органу та винесеним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ " СК-Запоріжбудсервіс " звернулося до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю " СК-Запоріжбудсервіс ", суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач не надав суду належних доказів, які б підтверджували зроблені в Акті перевірки висновки щодо нікчемності і безтоварності договору, укладеного між Позивачем і ТОВ “Ваел-Плюс”, а тому твердження Відповідача щодо нікчемності правочинів є лише його припущенням. Крім того, висновки акту перевірки контролюючого органу, на підставі якого було винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення, були зроблені на підставі акту перевірки іншого підприємства, що є неприпустимим, адже податковий орган зобов’язаний самостійно досліджувати всі обставини. Більш того, на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення Позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) , контрагент Позивача був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. Зазначений факт не спростовано. Відповідачем не було спростовано і достовірність відомостей та наданих Позивачем первинних і розрахункових документів, не доведено неможливості проведення господарських операцій за спірним правочином, не надано доказів відсутності руху активів та зміни їх структури та стану. З огляду на індивідуальну відповідальність, підприємство не може нести відповідальність ні за несплату податків своїх контрагентів, ні за можливу недостовірність відомостей про них, ні за будь-які інші дії підприємств під час здійснення ними господарської діяльності, за умови необізнаності щодо них.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) ( далі –ПК України), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2. статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

В той же час, згідно пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі – Положення), забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов’язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Матеріалами справи підтверджено та Відповідачем не заперечується реальність здійснення операції з поставки товару – балонів від Товариства з обмеженою відповідальністю “Метінвест-Україна” до Товариства з обмеженою відповідальністю “СК-Запоріжбудсервіс” та від Товариства з обмеженою відповідальністю “СК-Запоріжбудсервіс” до Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС”.

Проте, за позицією перевіряючих, не мала ознак реальності операція по супроводженню та охороні товару, що постачався.

В той же час, судом встановлено, що між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ваел Груп” був укладений Договір №01-08\11 від 03.08.2011 року на супроводження та охорону майна замовника, та надана виконавцю заявка на виконання робіт. (а.с.31,37)

Факт виконання ТОВ “Ваел Плюс” умов Договору №01-08\11 підтверджується актом приймання-передачі майна від 09.08.2011, який підписаний між сторонами Договору №01-08\11 (а.с. 34) безпосередньо після надання послуг з охорони та супроводження майна, що перевозилось автомобільним транспортом.

Позивачем на виконання умов Договору №01-08\11 здійснено оплату наданих послуг (а.с.35, 36) та отримано від ТОВ “Ваел Плюс” податкову накладну на суму в розмірі 52000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ – 8666 грн. 67 коп. (а.с.30)

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з визначених способів, зокрема, у паперовому вигляді.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Судом встановлено, що на момент здійснення господарської операції, ТОВ “Ваел Плюс” було зареєстроване платником податку на додану вартість.

В той же час Відповідачем, як це передбачено частиною 2 статті 71 КАС України, не надано доказів, які б спростовували висновок суду першої інстанції про те, що у Позивача були наявні всі необхідні первинні документи, складені контрагентом, на підставі яких ним задекларовано суму податкового кредиту (договір, податкові накладні, платіжні доручення, акти приймання-передачі майна тощо). Як не надано належних доказів, які б підтверджували зроблені в Акті перевірки висновки щодо нікчемності і безтоварності договору, укладеного між позивачем і ТОВ “Ваел Плюс”, та доказів, що вказують на недодержання Позивачем та його контрагентом під час укладення відповідного договору вимог ст.203 ЦК України.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що контрагент Позивача ТОВ «Ваел-Плюс» не знаходиться за податковою адресою, у нього відсутні основні фонди, складські приміщення, трудові ресурси, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, у зв’язку з чим усі операції купівлі-продажу вказаного підприємства не спричиняють реального настання правових наслідків, визнаються колегією суддів необґрунтованими та такими, що спростовуються вищенаведеними доказами.

За таких обставин та у межах доводів апеляційної скарги підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року у справі № 0870/9721/12 – залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у строки, визначені статтею 212 КАС України.

Головуючий: Л.М. Нагорна

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко