Постанова № 37458457, 04.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601 м. Київ, вул. К. Каменєва, 8, корпус 1ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

місто Київ

04 лютого 2014 року Справа №826/17/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі:

судді:Пісоцької О.В.,розглянувши у приміщенні суду у місті Києві у порядку письмового провадження справу

за позовною заявоюуправління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської областідопублічного акціонерного товариства «Укрнафта»простягнення заборгованості в розмірі 22560грн. 44коп., ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області (далі - управління ПФ, позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі - ПАТ «Укрнафта», відповідач), в якій просить стягнути з відповідача заборгованість по виплачених пільгових пенсіях в сумі 22560грн. 44коп.

В обґрунтування позову управління ПФ послалось на невиконання відповідачем приписів Закону України «Про пенсійне забезпечення», Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не здійснення відповідних виплат сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у зв'язку з чим виникла заборгованість по списку №2 за грудень 2013 року в сумі 22560грн. 44коп.

ПАТ «Укрнафта», посилаючись, зокрема, на статтю 157 Кодексу адміністративного судочинства України, стосовно задоволення заявленого позову заперечує у повному обсязі. У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що адміністративними судами можуть розглядатись вимоги про відшкодування шкоди, яка була завдана лише суб'єктом владних повноважень та коли такі вимоги поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності останнього. Вказував на те, що ПАТ «Укрнафта» за своїми статутними документами є суб'єктом господарювання і не може виступати суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах, тому вважає, що вимоги про стягнення з відповідача сум заподіяної шкоди, заявлені без додаткових вимог про вирішення публічно-правового спору, не можуть бути предметом розгляду у судах адміністративної юрисдикції.

Крім того, у судовому засіданні представник ПАТ «Укрнафта» не заперечував стосовно суми заборгованості, оскільки остання підтверджується дійсними розрахунками.

Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 січня 2014 року та 15 січня 2014 року, відповідно, відкрито провадження в адміністративній справі №826/17/14 та призначено останню до судового розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 03 лютого 2014 року (протокольною) продовжено розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши пояснення представника відповідача, судом встановлено наступне.

31 березня 1994 року ПАТ «Укрнафта» (код за ЄДРПОУ 00135390) зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією як суб'єкт господарської діяльності - юридична особа (реєстраційний запис №10001256655).

ПАТ «Укрнафта» має відокремлений підрозділ - Нафтогазовидобувне управління «Надвірнанафтогаз» ПАТ «Укрнафта», - який розташований за адресою: 78400 Івано-Франківська область, Надвірнянський район, місто Надвірна, вул. Грушевського, будинок 13, - та зареєстрований 08 вересня 1994 року, код за ЄДРПОУ 00136515, правовий статус - без права юридичної особи, перебуває на обліку в управлінні ПФ, є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (страхувальником) та несе обов'язки з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2.

З матеріалів справи вбачається, що за відповідачем обліковується заборгованість на загальну суму 22560грн. 44коп., яка виникла у підприємства у зв'язку з несплатою коштів з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2 за грудень 2013 року.

Про необхідність сплатити суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б-з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», управління ПФ повідомляло відповідача, зокрема, листом від 12 грудня 2013 року №7254/04 та відповідним розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пенсій.

Станом на час розгляду даної справи докази про сплату вказаної заборгованості сторонами не надано.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення стосовно їх задоволення, оцінивши, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору в межах заявлених вимог, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до положень частини 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Водночас, у пункті 1 частини 1 статті 3 Кодексу визначено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі - на виконання делегованих повноважень.

Завдання, права та обов'язки, порядок діяльності управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах як органів державної влади, що здійснюють владні управлінські функції, закріплюється у Положенні про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року №8-2.

Пунктом 2.2 зазначеного Положення визначено, що управління ПФ забезпечує додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення; планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду; здійснює реєстрацію та веде облік платників на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, забезпечує надходження страхових внесків та інших платежів до Фонду; контролює надходження страхових внесків та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності нарахування та сплати страхових внесків, призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, цільового використання коштів Фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій; виконує інші функції, передбачені чинним законодавством.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, управління ПФ звернулось до суду з позовом не як суб'єкт господарської діяльності за захистом власних прав та інтересів, а діє як уповноважений державою орган при здійсненні ним владних управлінських функцій як суб'єкт владних повноважень. Так, відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України даний позов про стягнення заборгованості по витратах на виплату та доставку пільгових пенсій, є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, що реалізовує у цих відносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції щодо контролю за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, тому підвідомчий адміністративному суду.

Дана правова позиція узгоджується з судовою практикою, у тому числі - з рішеннями Вищого господарського суду України, викладеними у постановах від 28 листопада 2011 року у справі №5021/1578/2011 року, від 16 листопада 2011 року у справі №5021/1579/2011 року.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених Законом, а також регулювання порядку формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 09 липня 2003 року №1058-IV (з урахуванням відповідних змін; далі - Закон України №1058).

Згідно зі статтею 1 вказаного Закону страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону, - що доповнюється пунктом 1 частини 1 статті 14 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 статті 11 Закону України №1058 відповідач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та перебуває на обліку в управлінні ПФ, несе обов'язки з нарахування, обчислення і сплати страхових внесків в установлені строки та у повному обсязі.

За частиною 6 статті 20 Закону №1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду. Для страхувальників, зазначених у частині першій статті 14 цього Закону, базовим звітним періодом є календарний місяць.

Статтею 106 Закону №1058 передбачено, що у разі виявлення своєчасно несплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно з абзацом 4 пункту 1 статті 2 та абзацом 2 пункту 1 статті 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року №400/97-ВР (з урахуванням відповідних змін; далі - Закон України №400/97) суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, сплачують до Пенсійного фонду України 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій працівникам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ (з урахуванням відповідних змін; далі - Закон України №1788) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

У частині 2 Прикінцевих положень Закону України №1058 передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Процедуру добровільної участі осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах визначає Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за №64/8663 (з урахуванням відповідних змін; далі - Інструкція).

Згідно з абзацом 1 пункту 6.1 Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу 1 частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

За пунктами 6.4 та 6.8 вказаної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно; підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Судом встановлено те, що у ПАТ «Укрнафта» виникла заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2 перед управлінням ПФ за грудень 2013 року у сумі 22560грн. 44коп., у зв'язку з чим останньому направлялось на його адресу повідомлення.

Відповідачем не заперечувався визначений у повідомленні та розрахунку розмір витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, а також - період їх виникнення. Крім того, ПАТ «Укрнафта» не надано доказів, з яких би вбачалось, що підприємство зверталось до управління ПФ з метою узгодження витрат на відшкодування.

Отже, суд дійшов висновку, що управлінням ПФ обґрунтовано та правомірно сформовано та надіслано повідомлення про відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Докази, які б свідчили про обґрунтованість доводів відповідача, відсутні, тоді як управлінням ПФ належним чином обґрунтовано заявлені позовні вимоги.

Таким чином, враховуючи встановлене та положення, зокрема, статей 2, 50, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про обґрунтованість даного позову та про необхідність його задоволення у повному обсязі.

Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-72, 86, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд м. Києва

ПОСТАНОВИВ:

Позов управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053 м. Київ, Шевченківський район, провулок Несторівський, будинок 3-5; код за ЄДРПОУ 00135390) на користь управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області (78400 м. Надвірна, майдан Шевченка, 3; код за ЄДРПОУ 20551009; на р/р №256073011060 в Обласному управлінні Ощадного банку України, МФО 336503) заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2 за грудень 2013 року у сумі 22560грн. 44коп. (двадцять дві тисячі п'ятсот шістдесят гривень 44коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) О.В. Пісоцька