Рішення № 37456125, 24.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19355/13 24.02.14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА"

до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго- Україна"

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 32 025,00 грн.

Суддя Капцова Т.П.

Представники :

від позивача: Різунов Р.С. - пред. за довір.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПРОВІДНА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна" про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 32 025,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що 10.07.2012р. на 195 км+900м автодороги Київ-Харків сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Ford», державний реєстраційний номер АА 7546 СІ, під керуванням Скаба В.Г. та транспортного засобу «Volkswagen», державний реєстраційний номер АА 2490 КР, під керуванням Мельник Т.П., що належить Публічному акціонерному товариству «ВТБ Банк». Позивач вказує, що ним, як страховиком, виплачено страхове відшкодування страхувальнику, внаслідок чого, до позивача, в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги до відповідача, як до особи, якою застраховано цивільно-правову відповідальність особи з вини якої сталася ДТП.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.13р. порушено провадження у справі №910/19355/13 та призначено розгляд справи на 18.11.13р.

У судове засідання 18.11.13р. з'явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з'явився про причини неявки повноважного представника відповідача суд не повідомлено, вимоги ухвали суду від 08.10.13р. не виконано.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.13р. відкладено розгляд справи на 09.12.13р.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 09.12.2013р. справу №910/19355/13 передано для розгляду судді Картавцевій Ю.В., у зв'язку з перебуванням судді Капцової Т.П. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.13р. суддею Картавцевою Ю.В. прийнято справу №910/19355/13 до свого провадження та призначено справу до розгляду на 20.01.14р.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 19.12.2013р. справу №910/19355/13 передано для розгляду судді Капцовій Т.П., у зв'язку з виходом судді Капцової Т.П. з лікарняного.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.13р. суддею Капцовою Т.П. прийнято справу №910/19355/13 до свого провадження та призначено справу до розгляду на 20.01.14р.

20.01.14р. від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи про те, що позивач звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування до відповідача 10.09.2013р., більше ніж через рік з моменту настання ДТП, а тому, посилаючись на норми ст.37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", відповідач зазначив про відсутність підстав у здійсненні виплати позивачу страхового відшкодування та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 20.01.2014р. справу №910/19355/13 передано для розгляду судді Лиськову М.О., у зв'язку з перебуванням судді Капцової Т.П. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.14р. суддею Лиськовим М.О. прийнято справу №910/19355/13 до свого провадження та призначено справу до розгляду на 24.02.14р.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 24.01.2014р. справу №910/19355/13 передано для розгляду судді Капцовій Т.П., у зв'язку з виходом судді Капцової Т.П. з лікарняного.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.14р. суддею Капцовою Т.П. прийнято справу №910/19355/13 до свого провадження та призначено до розгляду на 24.02.14р.

У судове засідання 24.02.14р. представник позивача з'явився та надав пояснення по справі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

В матеріалах справи містяться рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які свідчать про те, що відповідачем 14.10.13р., 22.11.13р., 16.12.13р було отримано, відповідно, ухвалу суду про порушення провадження у справі від 08.10.13р., ухвали суду від 18.11.13р. та від 09.12.13р., у зв'язку з чим, відповідач був повідомлений про розгляд справи судом.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Судом зроблено витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштового відправлення, яким на адресу відповідача було надіслано ухвалу суду від 20.01.14р.

З витягу вбачається, що відповідачем було отримано ухвалу суду від 20.01.14р.

Крім того, факт направлення ухвали суду від 20.01.14р. на адресу відповідача підтверджується копією реєстру поштових відправлень суду від 29.01.14р. (список згрупованих поштових відправлень від 29.01.14р.), долученого до матеріалів справи.

З огляду на те, що ухвала суду про порушення провадження у справі від 08.10.13р., ухвали суду від 18.11.13р., від 09.12.13р., від 19.12.13р., від 20.01.14р. та від 24.01.14р. були надіслані судом за адресою відповідача, зазначеною в позовній заяві, яка збігається з адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи (ст.64 ГПК України).

Оскільки відповідач не з'явився у судове засідання, не зважаючи на належне повідомлення про час та місце судового засідання, розглядає справу за наявними в ній матеріалами та доказами.

24.02.2014р. у судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені ним позовні вимоги.

У судовому засіданні 24.02.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

21.12.2011р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПРОВІДНА" (страховик) та Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №06/0643099/1012/11 від 21.12.2011р., відповідно до якого було застраховано майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Volkswagen», державний реєстраційний номер АА 2490 КР.

10.07.2012р. на 195 км+900м автодороги Київ-Харків сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Ford», державний реєстраційний номер АА 7546 СІ, під керуванням Скаба В.Г. та транспортного засобу «Volkswagen», державний реєстраційний номер АА 2490 КР, під керуванням Мельник Т.П., що належить Публічному акціонерному товариству «ВТБ Банк», що підтведжується Довідою про дорожньо-транспортну пригоду №9036397 (від 19.11.12р. вих.№6869), виданою командиром взводу з обслуговування стаціонарного поста №1 Лубенської роти ДПС Васільєвим О.І.

Матеріали справи свідчать про те, що Скаба В.Г., керуючи транспортним засобом «Ford», державний реєстраційний номер АА 7546 СІ на 195 км+900м автодороги Київ-Харків не обрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, не впорався з керуванням транспортним засобом та допустив занос автомобіля, внаслідок чого здійснив наїзд на металеву огорожу. Уламками транспортного засобу «Ford», державний реєстраційний номер АА 7546 СІ було пошкоджено автомобіль Volkswagen», державний реєстраційний номер АА 2490 КР. Вказані обставини підтверджуються Довідкою №535 від 10.07.2012р. Лубенської дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції та Довідкою про дорожньо-транспортну пригоду №9036397 (від 19.11.12р. вих.№6869), виданою командиром взводу з обслуговування стаціонарного поста №1 Лубенської роти ДПС Васільєвим О.І.

Постановою Дніпровського районного суду м.Києва від 28.08.2012р. водія автомобіля «Ford», державний реєстраційний номер АА 7546 СІ, Скаба В.Г. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст.124,139 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу №920/КВ2 від 26.07.2012р., вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Volkswagen», державний реєстраційний номер АА 2490 КР та вартість відновлювального ремонту зазначеного транспортного засобу з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 20 954,99 грн.

Страховим актом №1001/06/35961 пошкодження транспортного засобу марки «Volkswagen», державний реєстраційний номер АА 2490 КР, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 10.07.2012р. визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 32 025,00 грн.

Відповідно до п.36.4. ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Згідно заяви страхувальника ПАТ «ВТБ Банк» №100/06/35961 від 12.07.12р., страхове відшкодування за ремонт пошкодженого транспортного засобу марки «Volkswagen», державний реєстраційний номер АА 2490 КР виплачується на рахунок СТО.

Платіжними дорученнями №0000864 від 04.01.2013р. та №0000865 від 04.01.2013р. підтверджується факт виплати страховиком страхового відшкодування в розмірі 32 025,00 грн. за Договором добровільного страхування наземного транспорту №06/0643099/1012/11 від 21.12.2011р. та Страховим актом №1001/06/35961.

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відтак позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права вимоги до відповідальної за збитки особи в межах здійсненої виплати.

Згідно з ч.1 та ч.2 статті 1187 Цивільного кодексу України діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб - є джерелом підвищеної небезпеки. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як вбачається з матеріалів справи станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки «Ford», державний реєстраційний номер АА 7546 СІ Скаби В.Г., особи з вини якої сталася ДТП, була застрахована відповідачем згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/2514964.

У зв'язку з тим, що цивільно-правова відповідальність особи з вини якої сталося ДТП за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу Ford», державний реєстраційний номер АА 7546 СІ було застраховано відповідачем, то саме відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу в порядку регресу в межах ліміту відповідальності.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач просив суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 32 025,00 грн.

Спеціальним законом, що регулює питання виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та яким керується страховик цивільно-правової відповідальності є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачають відшкодування страховиком цивільно-правової відповідальності лише оціненої шкоди, тобто вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, визначеної за результатами проведеної суб'єктом оціночної діяльності оцінки.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Як вбачається з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що належним доказом в підтвердження оціненого розміру реальної вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням значення коефіцієнту його фізичного зносу є саме Звіт суб'єкта оціночної діяльності про визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу в результаті його пошкодження в ДТП, складання якого є обов'язковим при визначення збитків, що підлягають відшкодуванню згідно вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України у справі №910/1333/13 від 30.07.2013 р.

Таким чином, позивач має право на відшкодування в порядку регресу суми в розмірі, що не перевищує розмір оціненої шкоди, завданої власнику транспортного засобу «Volkswagen», державний реєстраційний номер АА 2490 КР, яка відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу №920/КВ2 від 26.07.2012р. склала 20 954,99 грн.

Згідно інформації Моторного (транспортного) страхового бюро України (Лист №7/2-28/28526 від 16.10.13р.) за Полісом №АВ/2514964 ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 50 000,00 грн., розмір франшизи - 510 грн.

Відповідно до ч. 2 п. 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За таких підстав, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи суму грошових коштів у розмірі 20 444,99 грн. (20 954,99 грн. - 510 грн. = 20 444,99 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується відповідачем у відзиві на позовні заяву, позивач 10.09.2013р. звертався до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу №388-07/ФПА від 10.09.2013р.

Однак, як вказує позивач, страхове відшкодування в порядку регресу виплачено відповідачем не було.

Відповідно до п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування), страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника.

Зазначена норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, до особи, відповідальної за завданий збиток.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Як вказав Верховний Суд України в своїй Постанові від 28.08.2012р., у справі №23/279 позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування, та може реалізувати своє право шляхом подачі позову безпосередньо до суду.

Приватне акціонерне товариство "Страхова Компанія "ПРОВІДНА" реалізувало своє право шляхом подачі позову про відшкодування шкоди безпосередньо до суду.

Посилання представника відповідача на положення п.п.37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", відповідно до якої неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, не береться судом до уваги, оскільки вказана норма регулює відносини страховика і страхувальника за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних, суб'єктом якого відповідач не являється.

При цьому, як зазначено вище, позивач набуває право потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування (ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів"), а не після скоєння винною особою дорожньо-транспортної пригоди, а тому, посилання представника відповідача на п.п.37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, є помилковим.

Згідно з ч.1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, відповідачем не надано належних доказів виплати позивачу страхового відшкодування в порядку регресу.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 32 025,00 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 20 444,99 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна" (01054, м.Київ, вул.Воровського, буд.33, код ЄДРПОУ 16285602) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА" (03049, м.Київ, проспект Повітрофлотський, буд.25, код ЄДРПОУ 23510137) страхове відшкодування в розмірі 20 444 (двадцять тисяч чотириста сорок чотири) грн. 99 коп. та 1098 (тисячу дев'яносто вісім) грн. 37 коп.- суми судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 03.03.14р.

Суддя Капцова Т.П.