Ухвала суду № 37454663, 03.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

03 березня 2014 року м. Київ В/800/773/14

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

Борисенко І.В.

Вербицької О.В.

Кошіля В.В.

Моторного О.А.

Приходько І.В.,

розглянувши заяву Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.11.2013

у справі № 826/2587/13-а (№ К/800/44651/13, К/800/45220/13)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Сістем Україна»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

Державної податкової служби України

третя особа Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва

Державної податкової служби України

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві подала заяву про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.11.2013, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що потягло ухвалення різних судових рішень у подібних правовідносинах.

Згідно ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.11.2013 року заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме - ст. 44, п. 198.3 ст. 198 ПК України та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В обґрунтування своїх вимог надає копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.10.2013 та постанови Вищого адміністративного суду України від 20.02.2013, в яких, на його думку, відповідні норми права застосовані інакше, ніж у даній справі.

Між тим, відповідно до положень ст.237 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про перегляд судового рішення може бути подана виключно за наявності таких складових: неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, ухвалення різних за змістом судових рішень, спірні питання виникли у подібних правовідносинах. Зокрема, така складова як подібність правовідносин, означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, тобто, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (наприклад часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). У той же час, зміст правовідносин визначається обставинами кожної конкретної справи.

У справі, про перегляд якої ставиться питання, вирішуючи спір про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд касаційної інстанції, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, дійшов висновку про те, що витрати на придбання товарів, що віднесені позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її фактичне здійснення.

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.10.2013 (наведеної заявником як приклад неоднакового застосування судами норм матеріального права) вбачається, що, перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору про скасування податкових повідомлень-рішень, суд касаційної інстанції, з огляду на встановлені судами обставини, погодився з висновком суду першої інстанції про незаконність відображення підприємством відповідних господарських витрат у податковому обліку у зв'язку з відсутністю первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували фактичне використання товарів у господарській діяльності платника податку, а також реальність відповідних операцій.

Зі змісту постанови Вищого адміністративного суду України від 20.02.2013 (також наведеної заявником як приклад неоднакового застосування судами норм матеріального права) вбачається, що, перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору про скасування податкового повідомлення-рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що позивачем належними доказами не доведена реальність операцій з його контрагентами, оскільки вказані операції оформлені лише документально.

Приписи ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України визначають виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень саме у подібних правовідносинах.

Отже, правовідносини у справі, щодо якої подано заяву про перегляд судових рішень, та у справах, на які посилається заявник в обґрунтування неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права судом касаційної інстанції, не є подібними, що виключає підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись ст.ст. 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Державній податковій інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у допуску справи для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.11.2013 у справі № 826/2587/13-а (№ К/800/44651/13, К/800/45220/13).

2. Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді І.В. Борисенко

О.В. Вербицька

В.В. Кошіль

О.А. Моторний

І.В. Приходько