Ухвала суду № 37453687, 13.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/65062/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря судового засідання Волошина В.М.

представника позивача Івах В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2010

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011

у справі № 2а-42657/10/2070

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиції у ХХІ століття»доДержавної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харковапровизнання недійсними акту перевірки та податкових повідомлень-рішеньВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиції у ХХІ століття» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Інвестиції у ХХІ століття») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова) про визнання недійсними акту перевірки та податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2010, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011, позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення, прийняті ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №0005241502/0 від 04.11.2009, №0005241502/1 від 19.11.2009, №0005491502/1 від 19.11.2009, №0005241502/2 від 28.01.2010, №0005491502/2 від 28.01.2010, №0005241502/3 від 22.04.2010 та №0005491502/3 від 22.04.2010. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.10.2009 ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведено невиїзну документальну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість, за результатами якої складений акт №5766/15-210/32949530 від 29.10.2009, яким зафіксовані порушення п. 5 наказу ДПА України №213 від 15.06.2005 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість» - зменшення від'ємного значення р. 26 по декларації з ПДВ за серпень на 1859838,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0005241502/0 від 04.11.2009, яким донараховано суму податкового зобов'язання у розмірі 289777,30 грн., в тому числі за основним платежем - 231863,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 57914,30 грн.

Зазначене повідомлення-рішення позивачем оскаржено в адміністративному порядку, проте рішеннями начальника ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова, ДПА у Харківській області та ДПА України залишено без змін та прийнято додаткові податкові повідомлення-рішення.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи частково позовні вимоги виходили з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погодилась з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Як вбачається з матеріалів справи, у липні 2009 року відповідачем проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість поданої за червень 2009 року, за результатами якої складено акт №3738/1600/32949530 від 24.07.2009, яким встановлено порушення: п. 4.2, п. 5.12. «Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ» та пп. 7.7.1 пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7, п. 10.6 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п. 4.2 Порядку №266 підлягають наступні документи: декларація з ПДВ (у т. ч. скорочена), уточнюючий розрахунок ПЗ з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (у т. ч. до скороченої); реєстри отриманих та виданих податкових накладних; фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату грошових коштів за вчиненим правочином, тобто платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та видаткові касові ордери, чеки РРО та інші; фінансово-господарські документи, що підтверджують передачу товарів, виконання робіт (надання послуг) за вчиненим правочином, тобто товарно-транспортні накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), наявність власних виробничих потужностей, трудових ресурсів, складських приміщень, договори оренди складських приміщень;господарські договори, укладені платником ПДВ з контрагентом, у взаємовідносинах з яким виявлено розбіжності; платіжні доручення на перерахування суми ПДВ до бюджету.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем прийнято рішення про безпідставність включення суми у розмірі 2565401,00 грн. до податкової декларації з ПДВ за червень 2009 року на підставі не заповнення графи 2 Додатку 2 до декларації з ПДВ.

Відповідно до пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 20.12.2000 податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Виходячи з положень пп. 4.1.4 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 15.04.2008 №250, встановлено, що якщо податкова звітність, що надана органу ДПС платником податків, заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, то вона може бути не визнана органом ДПС як податкова звітність. Підставою про визнання звітності недійсною є: відсутність підпису відповідних посадових осіб; відсутність скріплення печаткою підписів платника податків (факсиміле не дозволяється); відсутність обов'язкових реквізитів податкового документу; неможливість прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті); наявність порваних аркушів, підчищень, помарок, виправлень, дописок і закреслювань; подання ксерокопії оригіналів звітних документів; порушення загальних вимог оформлення документів податкової звітності.

Отже, суди дійшли висновку, що неналежним чином оформлена Декларація з ПДВ за червень 2009 року (не заповнення графи 2 Додатка 2 до Декларації з ПДВ) мала бути невизнана ДПІ як податкова декларація, а помилка - не розшифрування періодів виникнення податкового періоду - відповідно до діючого законодавства не могла призвести до визнання податкового кредиту по рядках 24 та 26 як безпідставного.

Як вбачається з матеріалів справи, що 29.10.2009 відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість, за результатами проведеної перевірки складено акт №5766/15-210/32949530 від 29.10.2009, яким зафіксовані порушення п.5 наказу ДПА України № 213 від 15.06.2005 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість» - зменшення від'ємного значення р. 26 по декларації з ПДВ за серпень на 1859838,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0005241502/0 від 04.11.2009, яким донараховано суму податкового зобов'язання у розмірі 289777,30 грн., в тому числі за основним платежем - 231863,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 57914,30 грн.

Згідно з п. 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327 та п. 1.4.3 «Примірного порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», затвердженого наказом ДПА України від 18.04.2008 №266 невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

З акту перевірки вбачається, що перевірка проведена 29.10.2009.

Відповідно до пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених Законом, - календарний квартал з урахуванням, зокрема, того, що в разі реєстрації особи платником податку з дня, іншого ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця.

Отже, слід зазначити, що виходячи з пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідачем порушено строки проведення перевірки за податковими деклараціями липень-серпень 2009 року.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв з порушенням податкового законодавства.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)С.Е.Острович (підпис)М.О. Федоров