Ухвала суду № 37451599, 20.02.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1328/6171/12 Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С.

Провадження № 22-ц/783/580/14 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

Категорія справи: 2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Мельничук О.Я.,

суддів Курій Н.М. і Крайник Н.П.

при секретарі Дідусь О.Р.,

за участю прокурора Лещук Т.І., представника відповідача ОСОБА_3-ОСОБА_4, представника третьої особи ОСОБА_5-ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 09 жовтня 2013 року по справі за позовом в.о. прокурора Шевченківського району міста Львова в інтересах держави, в особі Львівської міської ради до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, треті особи: Управління держкомзему у місті Львові, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_9, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10, ОСОБА_5 про витребування майна від добросовісного набувача,

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2013 року в.о. прокурора Шевченківського району м.Львова звернувся до Шевченківського районного суду м.Львова із позовом в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, третіх осіб: Управління держкомзему в м.Львові, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_9, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10, ОСОБА_11 про витребування майна від добросовісного набувача та просив визнати недійсними договори купівлі-продажу земельної ділянки від 10.11.2010 року зареєстрований в реєстрі за № 1939, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, від 10.11.2010 року зареєстрований в реєстрі за № 1940, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, від 30.06.2011 року зареєстрований в реєстрі за № 989, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_3, від 30.06.2011 року зареєстрований в реєстрі за № 993, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_3, не чинними Державних актів на право власності на земельні ділянки видані ОСОБА_8 серії ЯЛ № 874904 від 07.12.2010 року та серії ЯЛ № 874905 від 07.12.2010 року, витребування в ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1 га - кадастровий номер 4610137500:05:007:0118 і земельну ділянку площею 0,12 га - кадастровий номер 4610137500:05:007:0119 та зобов'язати ОСОБА_3 повернути спірні земельні ділянки у розпорядження Львівської міської ради.

В обґрунтування позовних вимог в.о. прокурора Шевченківського району м.Львова зазначає, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 19.07.2010 року (справа №2-1298/10) зобов'язано управління Держкомзему у м.Львові погодити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів з видачі державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,1 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку та земельну ділянку площею 0,12 га. для ведення садівництва в АДРЕСА_1; визнано за ОСОБА_7 право власності на дані земельні ділянки; зобов'язано Управління держкомзему в м.Львові оформити та видати державний акт на право власності та внести підпис про право власності у земельно-облікові документи; зобов'язано Львівську міську раду підписати державний акт про право власності за ОСОБА_7 На підставі даного рішення ОСОБА_7 видано державні акти на право власності на вищевказані земельні ділянки. В подальшому згідно договору купівлі-продажу ОСОБА_7 відчужив дані земельні ділянки ОСОБА_8, а останній відчужив їх ОСОБА_3

Оскільки ОСОБА_3 добросовісно набула земельні ділянки за рахунок держави без достатньої правової підстави, то такі слід повернути державі.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 09 жовтня 2013 року позов в.о.прокурора Шевченківського району м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради-задоволено частково. Вирішено витребувати у ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1 га - кадастровий номер 4610137500:05:007:0118 державний акт серії ЯЛ № 874905 від 07.12.2010 року, розташованої по АДРЕСА_1 і земельну ділянку площею 0,12 га - кадастровий номер 4610137500:05:007:0119 державний акт серії ЯЛ № 874904 від 07.12.2010 року, розташованої на АДРЕСА_1 та зозобов'язати ОСОБА_3 повернути дані земельні ділянки у розпорядження Львівської міської ради. У решті у позові відмовити. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 3441 (три тисячі чотириста сорок одну) гривню судових витрат.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_3. Просить рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 09 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову в.о. прокурора Шевченківського району міста Львова в інтересах держави, в особі Львівської міської ради - відмовити в повному обсязі. Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим і таким, що підлягає скасуванню з огляду на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення і неправильне застосування норм матеріального права. Звертає увагу, що судом не встановлено, чи рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 19.07.2010 р. у справі № 2-1298/10 про визнання права власності на спірні земельні ділянки за ОСОБА_7 набрало законної сили, чи було воно у встановленому порядку оскаржено, а також чи залишається це рішення чинним в даний час. Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, не з'ясував обставин виникнення (реєстрації) права власності ОСОБА_7 на спірні земельні ділянки, що має значення для розгляду справи. Стверджує, що на підставі договорів купівлі-продажу від 10.11.2010 р., посвідчених приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_9, ОСОБА_8 набув від ОСОБА_7 право власності на спірні земельної ділянки, таким чином ОСОБА_8, будучи повноправним власним спірних земельних ділянок, право власності на які було зареєстроване у встановленому порядку, міг на власний розсуд розпорядитися цими земельними ділянками, в тому числі і відчужити їх на її користь. Також звертає увагу, що суд неправильним застосуванням норм матеріального права протиправно позбавив її права власності на земельні ділянки розташовані по АДРЕСА_1.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити із наступних підстав.

Згідно з вимогами ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 19.07.2010 року (справа №2-1298/10) про зобов'язання управління Держкомзему у м.Львів погодити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів з видачі державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,1 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку та земельну ділянку площею 0,12 га. для ведення садівництва по АДРЕСА_1 визнано за ОСОБА_7 право власності на дані земельні ділянки; зобов'язано Управління держкомзему у м.Львів оформити та видати державний акт на право власності та внести підпис про право власності у земельно-облікові документи; зобов'язано Львівську міську раду підписати державний акт про право власності за ОСОБА_7

На підставі вищевказаного рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 19.07.2010 року ОСОБА_7 видано державні акти на право власності на земельні ділянки: ЯЛ № 315018 від 22.10.2010 року площею 0,1000 га. кадастровий номер 4610137500:05:007:0118 та ЯЛ № 315017 від 22.10.2010 року площею 0,1200 га. - кадастровий номер 4610137500:05:007:0119.

Згідно договорів купівлі-продажу від 10.11.2010 року, посвідчених приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстровими номерами 1960, 1942, ОСОБА_7 відчужив земельні ділянки площею відповідно 0,1000 га та 0,1200 га по АДРЕСА_1 гр.ОСОБА_8 /т.1 а.с.8-11/

За зверненням гр.ОСОБА_8 останньому виготовлено Державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЛ № 874904 від 07.12.2010 року та серії ЯЛ №874905 від 07.12.2010 року /т.1 а.с.12-13/.

Згідно договорів купівлі-продажу від 30.06.2011 року, посвідчених приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10 за реєстровими номерами 989, 993, ОСОБА_8 спірні земельні ділянки відчужив ОСОБА_3 /а.с.109-110/, на підставі яких внесені зміни до Державних актів на право власності на земельні ділянки /т.1 а.с.111-114/.

Згідно з вимогами п.34 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до п.п. "а" ст.12 ЗК України (в редакції, чинній на дату прийняття спірного рішення № 618 від 23.10.2008 року), до повноважень селищних рад належить право розпорядження землями територіальних громад.

У відповідності до ч.1 ст.122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб, а відповідно до ч.1 ст.127 ЗК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч.ч.1,2 ст.83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Окрім цього, судом першої інстанції встановлено, що в 2011 році до Пустомитівського районного суду Львівської області із позовною заявою звертався ОСОБА_7 до ПП «АБМ-КОМПАНІ», Управління держкомзему в м.Львові, Львівської міської ради про визнання незаконними дій та зобов'язання визнати право власності на земельні ділянки на АДРЕСА_1, однак ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 06.12.2011 року позовну заяву повернуто позивачу у відповідності до вимог ст.ст.114 ч.1, 121 ч.3 п.4 ЦПК України /т.2 а.с.5/.

За наведеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що правових підстав, за яких Львівська міська рада могла розпорядилась на користь ОСОБА_7 земельними ділянками немає, що в свою чергу свідчить про вибуття земельних ділянок із власності громади поза її волею і незаконність розпорядження земельними ділянками останнім на користь ОСОБА_8, а в подальшому ОСОБА_3, про що остання не знала та не могла знати і є добросовісним її набувачем.

У відповідності до вимог ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до ч.5 п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (ст.ст. 19,27 Закону України від 01.07.2001 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»

Таким чином право на витребування майна у добросовісного набувача має саме власник (чи особа, яка має речове право на майно) і в тому випадку, коли майно перебувало безпосередньо у його володінні або особи, якій він передав майно у володіння, та вибуло з такого їх володіння не з їхньої волі.

Судом першої інстанції правомірно відмовлено у позові в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 10.11.2010 року зареєстрованого в реєстрі за № 1939, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, від 10.11.2010 року зареєстрованого в реєстрі за № 1940, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, від 30.06.2011 року зареєстрованого в реєстрі за № 989, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_3, від 30.06.2011 року зареєстрованого в реєстрі за № 993, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_3, нечиниими Державних актів на право власності на земельні ділянки видані ОСОБА_8 серії ЯЛ № 874904 від 07.12.2010 року та серії ЯЛ № 874905 від 07.12.2010 року, поскільки у відповідності до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», реституція як спосіб захисту цивільного права /ч.1 ст.216 ЦК України/ застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину, а тому вимоги щодо визнання недійсними договорів про передачу земельної ділянки у власність та визнання недійсними державних актів про право власності на земельну ділянку на ім»я відповідача ОСОБА_8 підстав немає, оскільки обраний спосіб не відповідає способу захисту прав власника - держави, яким при цьому вірно обрано такий спосіб захисту прав власника як витребування земельної ділянки від нинішнього володільця. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч.1 ст. 388 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції є правильними і ґрунтуються на встановлених судом обставинах справи та нормах матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

За наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід відхилити, а рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 09 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст. ст.315, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 09 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: Н.П. Крайник

Н.М. Курій