Рішення № 37449669, 07.02.2014, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 07.02.2014

Справа № 334/4080/13-ц

Провадження № 2/334/61/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2014 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя

у складі : головуючого - судді Лихосенко М.О.,

при секретарі Череп М.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжя цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та по зустрічному позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" про визнання правочину недійсним, вчиненим під впливом помилки та тяжкої обставини.

в с т а н о в и в :

ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, в якому вказав, що 31.08.2012р. між ними була укладена цивільно-правова угода про організацію підготовки відповідача в отриманні ним базових знань в області психофізіології для проведення тестувань (перевірок) з використанням комп'ютерного поліграфа шляхом направлення його до ТОВ "Савелл" для отримання інформаційних (консультаційних) послуг за даним профілем.

Відповідно до п.2.1.1, п.2.1.2 Угоди, банк зобов`язався в строк 7 днів організувати направлення відповідача в ТОВ "Сайвелл" на базовий курс підготовки поліграфолога та сплатити кошти в розмірі 7200 грн. за отримання інформаційних (консультаційних) послуг.

10.10.2012р. банк на рахунок ТОВ "Сайвелл" перерахував грошові кошти в загальній сумі 151200 грн. 00 коп. в якості оплати вартості наданих ТОВ "Сайвелл" інформаційних (консультаційних) послуг працівникам банку, в тому числі і за відповідача, що підтверджується листом ТОВ "Сайвелл" №1300326-1 від 26.03.2013р. та платіжним дорученням.

Вказаним листом ТОВ "Сайвелл" підтвердило, що в період з 03.09.2012р. по 28.09.2012р. відповідачу були надані інформаційно-консультаційні послуги.

Загальний обсяг наданих послуг склав 120 годин. По завершенню курсу початкової підготовки поліграфологів ОСОБА_2 склав сертифікований іспит з результатом 72 бали "задовільно", на підставі чого йому був виданий сертифікат № В55 від 28.09.2012р. Вартість наданих відповідачу послуг була оплачена банком своєчасно та в повному обсязі.

Після проходження вказаного навчання відповідача було прийнято на роботу наказом від 28.09.12р. спеціалістом по роботі з поліграфом.

Відповідно до п.п.2.3.1, 2.3.2 Угоди, відповідач зобов'язався у випадку припинення трудових правовідносин з ПАТ КБ "ПриватБанк" в строк раніше трьох років з моменту проходження підготовки в ТОВ "Сайвелл" до 31.08.2015р. повідомити письмово банк в строк за 14 днів до передбачуваної дати звільнення та вжити заходів по відшкодуванню витрат банку, передбачених п.2.1.2 цієї угоди. Відшкодування витрат банку, передбачених п.2.1.2 цієї угоди, здійснити до припинення трудових відносин з банком.

Втім, зазначені умови угоди відповідачем не виконані, оскільки наказом № ZALK-2012/1-7033010 від 27.12.2012р. його було звільнено з ПАТ КБ "ПриватБанк" з 28.12.12р. за прогули без поважних причин за п.4 ст. 40 КЗпП України.

У відповідності до п.п.2.3.1, 2.3.2 Угоди, в зв'язку зі звільненням з роботи у відповідача виник обов'язок відшкодувати понесені банком витрати на навчання в сумі 7200 грн. 00 коп., оскільки трудові правовідносини між сторонами були припинені до 31.08.2015р..

Відповідач не відшкодував понесені банком витрати, передбачені п.п.2.1.2 угоди, в сумі 7200 грн.

Пунктом 5.1 угоди від 31.08.2012р. передбачено, що дана угода вступає в силу з моменту її підписання сторонами і діє до повного виконання ними своїх зобов'язань. Тобто, звільнення відповідача з банку не припиняє дію угоди від 31.08.2012р.

Договір є обов»язковим для виконання сторонами та має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору

Вважає, що оскільки відповідачем були порушені взяті на себе зобов'язання за угодою від 31.08.2012р., то з нього на користь банку підлягають стягненню грошові кошти в розмірі 9 163 грн. 33 коп., яка складається :

- з суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції - 7214 грн. 40 коп.;

- нарахованої пені на суму заборгованості - 1872 грн. 00 коп.;

- три відсотки річних від простроченої суми - 76 грн. 93 коп.

Просить стягнути з ОСОБА_2 на користь банку грошові кошти в розмірі 9163 грн. 33 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 229 грн. 40 коп.

Відповідач ОСОБА_2 заперечував проти позову, суду пояснив, що між ним і банком дійсно була підписана угода від 31.08.12р. про організацію навчання та без підписання цієї угоди його не прийняли б на роботу до банку. Разом з тим, вважає, що вказаний правочин є недійсним, оскільки укладений під впливом помилки та тяжких обставин.

Відповідач звернувся в суд із зустрічним позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання правочину недійсним, вчиненим під впливом помилки та тяжкої обставини, вказавши, що підписання Угоди № б/н від 31.08.2012р. між ним та позивачем по основному позові було основною умовою його працевлаштування . до ПАТ КБ "ПриватБанк". Зазначений правочин розроблений ПАТ КБ "ПриватБанк" та є стандартним для усіх кандидатів на працевлаштування. Без його підписання кандидатура працівника роботодавцем не розглядається та в працевлаштуванні з надуманих підстав відмовляється.

Проте, дана Угода містить протиріччя вимогам чинного законодавства, а саме, у тексті зазначеного правочинну відсутнє посилання на норми трудового чи цивільного закону, що свідчить про те, що під час його вчинення та підписання сторони взагалі не керувались законодавством. У п.1.3 зазначено, що сторони дійшли згоди, що її предметом не є трудові правовідносини, але у п. 2.2.1, 2.3.1., 2.3.2, та ін. йде мова саме про трудові правовідносини - процедури проходження стажування у банку, припинення трудових правовідносин. Під час підписання цього правочину не обговорювалась ані вартість навчання, ані необхідність його проведення , ані обсяг та профіль навчання. Думку та бажання самого працівника, щодо його бажання пройти курс навчання ніхто не питав. Вартість навчання не погоджувалась між сторонами та чи згоден він саме на таку вартість навчання, чи можливе навчання у іншій, більш дешевій фірмі.

Вважає, що п.п. 2.2.1., 2.3.1. Угоди прямо протирічать нормам прямої дії ст. 43 Конституції України : "використання примусової праці забороняється" , "кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом", "громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.», «право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.»

Згідно вимог статті 141 КЗпП власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержуватися законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту. Зазначеною Угодою роботодавець свідомо намагається уникнути покладеного Законом саме на нього обов'язку, щодо належної професійної підготовки та навчання своїх працівників, переклавши цей обов'язок на самого працівника та ще й за його власні кошти.

Згідно п. 2 ст. 23 КЗпП трудова угода № 6956886 від 28.09.2012р. між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладено на визначений строк - один рік з 28.09.2012 до 28.09.2013р., а відпрацювати за надане роботодавцем навчання ОСОБА_2 повинен протягом трьох років, тобто він. фізично не має змоги відпрацювати навчання за три роки, оскільки з ним укладено трудовий договір лише на один рік.

Позивач посилається на те, що зазначена Угода підписана ним під впливом помилки, оскільки в той час у нього народилась дитина, дружина не працювала, він був єдиним годувальником у сім`ї а тому йому потрібна була хоч якась робота, щоб утримувати сім`ю. Під час підписання Угоди він не розумів, що за курси підвищення кваліфікації під час роботи у роботодавця, на які його направив роботодавець, він буде сплачувати за власний рахунок.

Просить визнати правочин укладений між ним та ПАТ КБ "ПриватБанк" від 31.08.2012р. недійсним, вчиненим під впливом помилки та тяжкої обставини.

Просить також відмовити позивачу в задоволенні позову про стягнення з нього грошових коштів.

В судовому засіданні представник ПАТ КБ "ПриватБанк" заперечував проти зустрічної позовної заяви, пояснив, що ОСОБА_2 був прийнятий на роботу в ПАТ КБ "ПриватБанк" з 28.09.2012р. на посаду спеціаліста по роботі з поліграфом ГО/експерт напрямку "Психологічна служба" ПАТ КБ "ПриватБанк" відповідно до Наказу № З.ОИ-КП-2012- 6956886 від 28.09.2012р. При цьому, ОСОБА_2 має вищу освіту за фахом "менеджер по туризму".

Таким чином ,не маючи вищої психологічної освіту, ОСОБА_2 претендував на посаду, яка вимагала спеціальних знань у сфері психології людини, і тому банк направив його до ТОВ "Сайвелл" на здобуття цих знань з майбутнім працевлаштування після успішного закінчення курсів.

Свої зобов'язання банк виконав перед ОСОБА_2 у повному обсязі : навчив, працевлаштував, надав робоче місце.

Вважає, що угода від 31.08.2012 р., яка є предметом спору, повністю відповідає нормам ЦК України, і умови, викладені в ній, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.1.3 угоди сторони погодилися, що предметом Угоди не є трудові правовідносини. Жодним нормативно-правовим актом України не заборонено особі до працевлаштування укладати цивільно-правові угоди з роботодавцем. Пунктом 1.4 трудового договору зазначено, що договір діє з 28.09.2012 р. по 28.09.2013р.

Однак, п.п. 8.1, 8.2 трудового договору передбачено, що зміна умов договору можливе в будь-який час за згодою сторін. Якщо трудові відносини фактично продовжуються після строку дії Договору, і жодна із сторін не вимагає його припинення, то Договір продовжується на такий самий строк і на тих самих умовах.

Отже, строк дії трудового договору може бути змінений у будь-який час та подовженим.

Умова в Угоді щодо необхідності працівнику/спеціалісту/ відпрацювати 3 (три) роки є лише додатковою мотивацією для працівника, який повинен сумлінно виконувати покладені на нього трудові обов'язки або відшкодувати витрати Банку, понесені на його навчання.

Крім того посилається , що ОСОБА_2 не надав суду жодних належних та допустимих доказів в підтвердження того, що правочин, укладений під впливом помилки, чи то через тяжку обставини.

Просить відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання правочину недійсним, який вчинений під впливом помилки та тяжкої обставини.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, оцінивши всі надані докази у сукупності, суд вважає, що позов банку підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України передбачено, що договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1,3 ст. 14 ЦК, цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.І ст.202 ЦК, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що 31.08.2012р. між сторонами була укладена цивільно-правова угода про організацію підготовки відповідача в отриманні ним базових знань в області психофізіології для проведення тестувань (перевірок) з використанням комп'ютерного поліграфа шляхом направлення його до ТОВ "Савелл" для отримання інформаційних (консультаційних) послуг за даним профілем.

Відповідно до п.2.1.1, п.2.1.2 Угоди, банк зобов`язався в строк 7 днів організувати направлення відповідача в ТОВ "Сайвелл" на базовий курс підготовки поліграфолога та сплатити кошти в розмірі 7200 грн. за отримання інформаційних (консультаційних) послуг.

10.10.2012р. банк на рахунок ТОВ "Сайвелл" перерахував грошові кошти в загальній сумі 151200 грн. 00 коп. в якості оплати вартості наданих ТОВ "Сайвелл" інформаційних (консультаційних) послуг працівникам банку, в тому числі і за відповідача, що підтверджується листом ТОВ "Сайвелл" №1300326-1 від 26.03.2013р. та платіжним дорученням.

Вказаним листом ТОВ "Сайвелл" підтвердило, що в період з 03.09.2012р. по 28.09.2012р. відповідачу були надані інформаційно-консультаційні послуги.

Загальний обсяг наданих послуг склав 120 годин.

По завершенню курсу початкової підготовки поліграфологів ОСОБА_2 склав сертифікований іспит з результатом 72 бали "задовільно", на підставі чого йому був виданий сертифікат № В55 від 28.09.2012р. Вартість наданих відповідачу послуг була оплачена банком своєчасно та в повному обсязі.

Після проходження вказаного навчання відповідача було прийнято на роботу в ПАТ КБ "ПриватБанк" з 28.09.2012р. на посаду спеціаліста по роботі з поліграфом ГО/експерт напрямку "Психологічна служба" ПАТ КБ "ПриватБанк" відповідно до Наказу № З.ОИ-КП-2012- 6956886 від 28.09.2012р.

При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_2 має вищу освіту за фахом "менеджер по туризму" та ніколи не працював полігрофологом.

Таким чином ,не маючи вищої психологічної освіти, ОСОБА_2 претендував на посаду, яка вимагала спеціальних знань у сфері психології людини, і тому банк направив його до ТОВ "Сайвелл" на здобуття цих знань, з майбутнім працевлаштування після успішного закінчення курсів, щл було передбачено угодою.

Свої зобов'язання банк виконав перед ОСОБА_2 у повному обсязі : навчив, працевлаштував, надав робоче місце.

Відповідно до п.п.2.3.1, 2.3.2 Угоди, відповідач в свою чергу зобов'язався у випадку припинення трудових правовідносин з ПАТ КБ "ПриватБанк" в строк раніше трьох років з моменту проходження підготовки в ТОВ "Сайвелл" до 31.08.2015р. повідомити письмово банк в строк за 14 днів до передбачуваної дати звільнення та вжити заходів по відшкодуванню витрат банку, передбачених п.2.1.2 цієї угоди.

Втім, зазначені умови угоди відповідачем не виконані, оскільки наказом № ZALK-2012/1-7033010 від 27.12.2012р. його було звільнено з ПАТ КБ "ПриватБанк" з 28.12.12р. за прогули без поважних причин за п.4 ст. 40 КЗпП України.

У відповідності до п.п.2.3.1, 2.3.2 Угоди, в зв'язку зі звільненням з роботи у відповідача виник обов'язок відшкодувати понесені банком витрати на навчання в сумі 7200 грн. 00 коп., оскільки трудові правовідносини між сторонами були припинені до 31.08.2015р..

Відповідач не відшкодував понесені банком витрати, передбачені п.п.2.1.2 угоди, в сумі 7200 грн.

Пунктом 5.1 угоди від 31.08.2012р. передбачено, що дана угода вступає в силу з моменту її підписання сторонами і діє до повного виконання ними своїх зобов'язань. Тобто, звільнення відповідача з банку не припиняє дію угоди від 31.08.2012р.

Зважаючи на положення п.1 ч.2 ст.11, ст.202 ЦК України, уклавши зазначену угоду, відповідач набув цивільних обов'язків, а отже зобов'язаний їх виконувати своєчасно згідно угоди від 31.08.2012р. Укладаючи угоду, відповідач діяв на підставі власного волевиявлення та був згодний з умовами угоди, що підтверджується його підписом.

Відповідно до ч.1,2 с.509 ЦК, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.525 ЦК, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Умовами угоди від 31.08.2012р. не передбачено право відповідача в односторонньому порядку відмовитися від взятих на себе зобов'язань або змінювати їх умови.

Статтею 526 ЦК передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.І ст.530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк .

Згідно ст.625 ЦК, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання , відповідно до вимог ст.. 610 ЦК.

Стаття 611 ЦК встановлює правові наслідки порушення зобов'язання, а саме: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст.. 546 ЦК України виконання забов`язання може забезпечуватися неустойкою.

Частиною 3 ст.549 ЦК передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.3.2 угоди від 31.08.2012р., у випадку порушення відповідачем своїх обов'язків, передбачених п.2.3.1, 2.3.2 цього Договору, він повинен сплатити банку пеню в розмірі 0,2% від суми, що підлягає сплаті за кожний день прострочки.

Згідно ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти будь-який договір, як такий, що передбачений, так й не передбачений актами цивільного законодавства, а також сторони можуть врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Посилання відповідача на те, що вказана угода була ним підписана під впливом помилки, т.я. він не розумів, що за курси підвищення кваліфікації на які його направив роботодавець, йому прийдеться самостійно оплачувати, суд вважає безпідставними.

Відповідно до вимог ст.. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 293 цього кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом встановлено, що укладена між сторонами угода від 31.08.13р. відповідає норман ЦК України та волевиявлення учасників угоди були вільними та спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до ст.. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилялася щодо обставин, що мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін.

Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Відповідач не надав суду доказів, що при укладанні угоди не мав уяви про неї, про свої права та обов`язки.

В судовому засіданні він пояснював, що знав про умови договору, однак без укладання зазначеної угоди та навчання його б не прийняли на роботу.

Згідно ст.. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний недійсним.

На час укладення угоди 31.08.2012р. у відповідача були відсутні жодні тяжкі обставини, бо дитина у ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1. Стаття 233 ЦК України передбачає, що спочатку повинна бути наявна тяжка обставина, а потім вже укладення правочину, але не навпаки, як стверджує ОСОБА_2

Потреба в грошах/коштах без наявності обставин, які тлумачаться як тяжкі, не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

Таким чином, з відповідача на користь банку підлягають стягненню грошові кошти, витрачені на його навчання в сумі 9163 грн.33 коп.

Підстави для визнання вказаної угоди недійсною - відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 213 ЦПК України, ст.ст. 1-4, 11, 202, 203,215, 229, 233, 509, 510, 525, 526, 530, 536, 546, 549, 550, 610, 611, 625, 629 ЦК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов ПАТ КБ "ПриватБанк" - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (к/р 36198835500001, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, отримувач ПАТ КБ "ПриватБанк") грошові кошти в розмірі 9163 (дев`ять тисяч сто шістдесят три) грн. 33 коп.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" про визнання правочину укладеного між ним та ПАТ КБ "ПриватБанк" від 31.08.2012р. недійсним, вчиненим під впливом помилки та тяжкої обставини - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (р/р 64993919400001 в ПАТ КБ "ПриватБанк" м.Дніпропетровська, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в розмірі 229 (двісті двадцять дев`ять) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Запорізької області протягом 10 днів.

Суддя: Лихосенко М. О.