Постанова № 37448334, 26.02.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2014 року Справа № 813/7114/13-а

16 год.19 хв.

Львівський окружний адміністративний суд, у складі колегії:

головуючого-судді Карп'як О.О.

судді Клименко О.М.

судді Мартинюка В.Я,

секретар судового засідання Дорош Х.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідачів - не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Міндоходів, Державної митної служби України, Міністерства доходів і зборів України про скасування наказу №776-к від 19.08.2013 року, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу , -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської митниці Міндоходів, Державної митної служби України, Міністерства доходів і зборів України, в якому просить скасувати наказ про звільнення № 776-к від 19.08.213 року, поновити його на посаді головного інспектора оперативно-аналітичного відділу управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Львівської митниці Міндоходів.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2012 року та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 року його було поновлено на посаді головного інспектора оперативно-аналітичного відділу управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Львівської митниці Міндоходів. Проте, 19.08.2013 року Львівською митницею прийнято наказ № 776-к про звільнення ОСОБА_1 з вищезазначеної посади у зв'язку з реорганізацією та скороченням чисельності працівників Львівської митниці. Посилається на ст.49 КзпП України у якій передбачено гарантії для працівників, які підлягають звільненню, в тому числі пропозиція та надання іншої роботи. Вважає наказ Львівської митниці № 776-к від 19.08.2013 року про його звільнення незаконним та прийнятим із порушенням трудового законодавства.

16.10.2013 року позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить скасувати наказ про його звільнення № 776-к від 19.08.213 року, зобов'язати Львівську митницю Міндоходів поновити його на роботі і стягнути на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просять позов задовольнити.

Відповідач 1 - Львівська митниця Міндоходів, подав заперечення на позовну заяву в якій зазначає, що у зв'язку з реорганізацією Львівської митниці відбулось скорочення штатної чисельності працівників, а тому на підставі п.1 ст.40 КЗпП України наказом Львівської митниці ДМС України від 19.08.2013 року № 776-к ОСОБА_1 звільнено з займаної посади. Вказує на те, що при реорганізації Львівської митниці відбулося скорочення штатної чисельності працівників з 1014 до 910, так станом на 19.08.2013 року у Львівській митниці Міндоходів було 27 вакантних посад, а 38 працівникам ще не було запропоновано посади. Стосовно твердження позивача щодо відсутності згоди профспілкового органу, вважає, що таке не може братись до уваги, так як відповідно до ст.43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках звільнення керівника підприємства, установи, організації, його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання. Тому вважає, що звільнення позивача проведене у відповідності до вимог чинного законодавства.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою у справі.

Відповідачі 2 та 3 заперечень на позов не надали, явки повноважних представників в судове засідання не забезпечили, причин неявки не повідомили.

Заслухавши пояснення позивача та представника позивача, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2012 року у справі № 2а-10384/11/1370 ОСОБА_1 поновлено на посаді головного інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 року у справі № 114169/12/9104 апеляційну скаргу Державної митної служби та Львівської митниці на вищезазначену постанову залишено без задоволення.

На виконання вищезазначеного рішення суду наказом Державної митної служби України від 01.06.2013 року № 865-к скасовано пункт 1 наказу Державної митної служби України від 29.08.2011 року № 1821-к «По особовому складу Львівської митниці» в частині припинення 29.08.2011 року перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_1 та поновлено його на посаді головного інспектора служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці з 30.08.2011 року, що підтверджується копією наказу, наявною у матеріалах справи.

Відповідно до Указу Президента України від 24.12.2012 року №726/2012 "Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади", утворено Міністерство доходів і зборів України шляхом реорганізації Державної митної служби України та Державної податкової служби України.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року №229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів у зборів", створено Львівську митницю Міндоходів як територіальний орган Міністерства доходів і зборів України та реорганізовано Львівську митницю Державної митної служби України шляхом приєднання до Львівської митниці Міндоходів.

Пунктом 3 вказаної постанови Кабінету Міністрів України визначено, що територіальні органи Міністерства доходів і зборів є правонаступниками територіальних органів Державної податкової служби та Державної митної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови.

Наказом Львівської митниці Державної митної служби України від 19 серпня 2013 року № 776-к звільнено ОСОБА_1 з посади головного інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушень митних правил Львівської митниці, відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України.

Підставою для прийняття вищевказаного наказу стали реорганізація та скорочення чисельності працівників Львівської митниці, відповідно до наказу Міністерства доходів і зборів України від 26.04.2013 року № 80 «Про затвердження чисельності працівників територіальних органів Міндоходів» та штатного розпису Львівської митниці Міндоходів, затвердженого 07.05.2013 року та введеного в дію наказом Львівської митниці Міндоходів від 08.05.2013 року № 1 «Про введення в дію тимчасової організаційної структури та тимчасового штатного розпису Львівської митниці Міндоходів на 2013 рік».

Згідно із статтями 9 і 30 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII, правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та Кодексом законів про працю України від 10.12.1971 року №322-VIII.

Згідно ст.3 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України), законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевою належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. За змістом ст.4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України і інших актів законодавства, що прийняті відповідно до нього.

Загальні підстави розірвання трудового договору з боку керівника органу передбачені у ст.40 КЗпП України.

У відповідності до положень п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч.2 ст.40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою на іншу роботу.

Частиною 1 ст.49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

У відповідності до ч.3 ст.49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, продовжується у наведеній нормі, працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Судом встановлено, що 17.06.2013 року головою комісії з проведення реорганізації Львівської митниці попереджено головного інспектора служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці ОСОБА_1 про можливе вивільнення відповідно до п.1. ст.40 Кодексу законів про працю України, у зв'язку з реорганізацією та скороченням чисельності працівників Львівської митниці. (а. 71).

У вищевказаному попередженні зазначено, що у зв'язку з реорганізацією та скороченням чисельності працівників Львівської митниці, відповідно до наказу Міністерства доходів і зборів України від 26.04.2013 року № 80 «Про затвердження чисельності працівників територіальних органів Міндоходів» та штатного розпису Львівської митниці Міндоходів, затвердженого 07.05.2013 року та введеного в дію наказом Львівської митниці Міндоходів від 08.05.2013 року № 1 «Про введення в дію тимчасової організаційної структури та тимчасового штатного розпису Львівської митниці Міндоходів на 2013рік», враховуючи вимоги ст.49-2 КЗпП України попереджено позивача про можливе наступне вивільнення відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України. Одночасно з попередженням запропоновано позивачу самостійно звернутися до центру зайнятості або працевлаштування самостійно.

Згідно тимчасового штатного розпису на 2013 рік Львівської митниці Міндоходів, таким затверджено штат у кількості 910 штатних одиниць, в Управлінні боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями заплановано 19 посад оперативно - аналітичного відділу, яку займав позивач. Однак, вони не були запропоновані позивачу. (а.с. 97-119).

Отже, суд приходить до висновку, що на момент звільнення позивача, з займаної посади у зв'язку з реорганізацією та скороченням чисельності працівників Львівської митниці, були наявні вакантні посади, однак роботодавцем питання можливості залишення позивача на роботі та дотримання вимог законодавства про працю в частині порядку звільнення на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України взагалі не розглядалось.

Крім того, суд зазначає, що Львівська митниця не була ліквідована як юридична особа, а була реорганізована шляхом приєднання до Львівської митниці Міндоходів.

Судом не беруться до уваги посилання відповідача про те, що позивачу не пропонувались вакантні посади у зв'язку з його неналежним рівнем кваліфікації, оскільки, як видно з результатів проходження тестування від 05.07.2013 року рівень кваліфікації ОСОБА_1 визначено після попередження про наступне вивільнення.

Судом не можуть братись посилання позивача на незабезпечення відповідачем гарантованого права на переважне залишення на роботі (ст.42 КЗпП України), оскільки реалізація даного права передбачає наявність конкуренції, однак такої не було у зв'язку з наведеними порушеннями.

Відповідно до абз.1 п.19 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався від за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до частин 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що оскаржуваний наказ відповідача підлягає визнанню протиправним та скасуванню, оскільки такий прийнятий не на підставі та не у спосіб, визначені законами України, необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, упереджено по відношенню до позивача та без дотримання рівності перед законом.

Частиною 1 ст.235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає спір.

Розглядаючи питання про поновлення позивача, суд взяв до уваги позицію Верховного суду України, викладену у абз.2 п.19 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06 листопада 1992 року № 9, згідно якої працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

В матеріалах справи наявні Посадова інструкція головного державного інспектора оперативно - аналітичного відділу Управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Львівської митниці Міндоходів (а.с. 238-244) та Посадова інструкція головного інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил(а.с. 32-38), аналіз змісту яких дозволяє прийти до висновку про тотожність повноважень за згаданими посадами.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позивач підлягає поновленню на посаді головного інспектора оперативно - аналітичного відділу управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Львівської митниці та Міндоходів, оскільки, в даному випадку, має місце правонаступництво, а у правонаступника збереглось попереднє місце роботи ОСОБА_1.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно ст.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньомісячна заробітна плата з врахуванням обов'язкової сплати податку на доходи фізичних осіб (15%) та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (6,1%) становить 1801, 08 грн., середньоденна заробітна плата позивача на Львівській митниці Міндоходів, з врахуванням обов'язкової сплати податку на доходи фізичних осіб (15%) та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (6,1%) становить 85,77 грн., що підтверджується довідкою виданою Львівською митницею Міндоходів № 5/13-211 від 04 жовтня 2013 року.

Сума заробітної плати, що підлягає до відшкодування за час вимушеного прогулу, вирахована шляхом множення середньомісячної заробітної плати та середньоденного заробітку на число робочих днів за період вимушеного прогулу та яка становить 11578, 95 грн.

Однак, відповідно до довідки ТзОВ «Карпати - Логістик» від 11.02.2014 року № 35 дохід ОСОБА_1 за період з 16 грудня 2013 року по 31 січня 2014 року становить 3329, 75 грн.

Згідно п.32 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав у цей час.

Відтак, за час вимушеного прогулу позивачу належить до виплати 8249, 20 грн. (11578, 95 грн. - 3329, 75 грн.= 8249, 20 грн).

Разом з цим середньомісячна заробітна плата позивача, яку він отримував працюючи на Львівській митниці, з врахуванням обов'язкової сплати податку на доходи фізичних осіб (15%) та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (6,1%) станом на день звільнення становила 1801,08 грн., що підтверджується довідкою виданою Львівською митницею Міндоходів № 5/13-211 від 04 жовтня 2013 року, а відтак при виконанні рішення суду в частині негайного присудження виплати заробітної плати у межах стягнення за один місяць - саме ця сума повинна використовуватись.

Згідно п.п.2, 3 ч.1 ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються постанови суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

А відтак, постанова суду в зазначених частинах підлягає до негайного виконання.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

На підставі ст.94 вищенаведеного Кодексу із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці №776-к від 19.08.2013 року "Про звільнення ОСОБА_1Б."

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора оперативно - аналітичного відділу Управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Львівської митниці Міндоходів.

4. Стягнути з Львівської митниці Міндоходів (адреса:79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 38700759) на користь ОСОБА_1 (адреса:АДРЕСА_1, іден. код.НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 8249,20 грн.

5. Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора оперативно - аналітичного відділу Управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Львівської митниці Міндоходів та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 1801,08 грн. допустити до негайного виконання.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлено 03.03.2014 р.

Головуючий - суддя Карп'як О.О.

Суддя Клименко О.М.

Суддя Мартинюк В.Я.