Рішення № 37447807, 27.02.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2014 р. Справа № 914/183/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ПОЛІМЕР", с.Воля-Ковельська Ковельського району Волинської області;

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський виробничий Альянс", м.Дніпропетровськ;

до відповідача 2: Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м.Львів;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛ-ТРАНС" (с. Зубра Пустомитівського району Львівської області);

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "УПРАВЛЯЮЧА КОМПАНІЯ ГРАНД ІМПЕКС" (м.Донецьк);

про: стягнення 604 748,23 грн.,

Суддя Король М.Р.

За участю представників:

від позивача: Броницька І.В. - представник (довіреність від 27.01.2014 року).

від відповідача 1: - не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився;

від третьої особи 1: не з'явився;

від третьої особи 2: не з'явився.

В судовому засіданні 27.02.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР-ПОЛІМЕР" (с.Воля-Ковельська Волинської області) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський виробничий Альянс", (м.Дніпропетровськ) та до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Львів) про стягнення 604 748,23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач 1, отримавши від позивача товарно-матеріальні цінності згідно договору № 79 від 05.09.2013р., не сплатив їх повної вартості, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 580 225,00 грн.

Ухвалою суду від 22.01.2014 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють вимог на предмет спору на стороні позивача- Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЛ-ТРАНС" та Товариство з обмеженою відповідальністю "УПРАВЛЯЮЧА КОМПАНІЯ ГРАНД ІМПЕКС", призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 11.02.2014 р. Ухвалою від 11.02.2014 року судом відкладено розгляд справи на 18.02.2014 року у зв'язку із заявленим усним клопотанням відповідача 1 про відкладення розгляду справи.

17.02.2014 року представником позивача через канцелярію господарського суду подано уточнення розміру позовних вимог (вх.№ 753/14), яке прийнято судом та відповідно до якого сума позову складає 604340,18 грн., з яких сума основного боргу 580225,00 грн., 19593,59 грн. - пеня та 4521,59 грн. - 3 % річних.

Ухвалою від 18.02.2014 року судом відкладено розгляд справи на 27.02.2014 року. Причиною відкладення розгляду справи було повторне клопотання відповідача 1 (вх. №6908/14 від 17.02.2014 р.) про відкладення розгляду справи мотивоване тим, що витребувані судом документи вилучені в результаті обшуку приміщення. Клопотання про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України від відповідача 1 до суду не поступало.

В судове засідання 27.02.2014 року представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі відповідно до позовної заяви та заяви про уточнення позовних вимог, надав для огляду оригінали документів, долучених до позовної заяви та клопотання про долучення документів (вх.№ 8089/14 від 27.02.2014 року), а саме: копії видаткових накладних та копію заяви про уточнення позовних вимог з відміткою про отримання відповідачем - 2.

Відповідач 1, відповідач - 2 та треті особи явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, причини неявки суду не повідомив, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду спору.

17.02.2014 року представником відповідача 2 через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву (вх. №6894/14 від 17.02.2014 року), в якому зазначено, що ФОП ОСОБА_2 дійсно виступив поручителем за виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань перед позивачем згідно договору купівлі-продажу №79 від 05.09.2013р. Однак, відповідальність поручителя, згідно договору поруки від 05.09.2013р. обмежується сумою 1000,00 грн., яку він не може погасити через важке матеріальне становище.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

05 вересня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР-ПОЛІМЕР" (далі- позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський Виробничий Альянс" (далі-відповідач 1, покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 79 (далі-договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти і оплатити його на умовах цього договору. Товаром за цим договором є поліетилен, поліпропілен, поластирол (п.1.2 договору).

Відповідач 2 відповідає перед позивачем за порушення зобов'язання Товариством з обмеженою відповідальністю - "Всеукраїнський Виробничий Альянс" на підставі договору поруки від 05.09.2013 р.

Відповідач 1 отримав від позивача за період з 09.09.2013 року по 24.09.2013 року товар згідно договору № 79 від 05.09.2013р. на загальну суму 953 130,00 грн., про що свідчать видаткові накладні: № 1459 від 09.09.2013 року на суму 31600,00 грн., № 1465 від 10.09.2013 року на суму 15800,00 грн., № 1486 від 11.09.2013 року на суму 165505,00 грн., № 1516 від 17.09.2013 року на суму 160000,00 грн.; № 1545 від 20.09.2013 року на суму 350625,00 грн., № 1560 від 24.09.2013 року на суму 229600,00 грн. (копії видаткових накладних містяться в матеріалах справи).

У відповідності до п. 1.3 даного договору, ціна договору за цим договром вказується в накладних на відвантаження товару. Загальна сума цього договору визначається сумою всіх накладних на поставки за цим договором .

02.04.2012 року позивач (замовник згідно договору) уклав договір № 2-т про надання транспортних послуг із ТзОВ "Гал-Транс" (третя особа 1, виконавець згідно договору). Відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов'язався доставити автомобільним транспортом в обумовлені строки ввірений йому вантаж в пункт призначення та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі (вантажоодержувачу), а замовник зобов'язався оплатити надані йому послуги.

На підставі товарно-транспортної накладної від 20.09.2013 року ТзОВ „Гал-Транс" здійснив перевезення вантажу на суму 350625,00 грн.

Товарно-транспортною накладною від 24.09.2013 року за участю автопідприємства ТзОВ „Управляюча компанія Гранд - імпекс" позивач підтвердив перевезення відповідачу вантажу на суму 229600,00 грн.

Загальна сума отриманого Товариством з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський виробничий Альянс" складає 580225,00 грн. Товар було поставлено на підставі видаткових накладних № 1545 від 20.09.2013 року на суму 350625,00 грн. та № 1560 від 24.09.2013 року на суму 229600,00 грн., про що зазначено у вищезазначених товарно-транспортних накладних. Видаткові накладні №1545 від 20.09.2013 р. та №1560 від 24.09.2013 р. направлені для підпису відповідачу 1, однак не повернуті позивачу.

Відповідач 1 не здійснив розрахунок за отриманий товар, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 580225,00грн. Докази оплати в матеріалах справи відсутні.

Крім суми основної заборгованості позивач просить суд стягнути із відповідача 19593,59 грн. пені та 4521,59 грн. - 3% річних.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 4.3. даного договору сторони визначили 100% передоплату. Докази попередньої оплати відповідачем 1 товару в матеріалах справи відсутні.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити зприписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен

оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України. (Постанова пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 р.).

Факт отримання відповідачем 1 товару підтверджується товарно - транспортними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Товарно-транспортна накладна (ТТН) - це основний документ на вантаж, що повинен оформлятися при здійсненні вантажних автоперевезень. Одночасно з цим ТТН виступає первинним документом бухгалтерського обліку.

Закон України „Про автомобільний транспорт" (далі - Закон) та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.97 № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за № 128/2568, визначають ТТН обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 Правил ТТН є основним документом на перевезення вантажів, ТТН - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їхнього переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (пункт 1 Правил).

Крім того, згідно листа вих. №07/12 від 17.12.2013 р. за підписом фінансового директора, відповідач 1 визнав наявність заборгованості перед позивачем в сумі 580 225 грн. (копія листа наявна в матеріалах справи).

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором № 79 від 05.09.2013 р. виконав повністю, а відповідач 1 свій обов'язок щодо остаточного розрахунку за отриманий товар вчасно не виконав, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за вказаним договором у розмірі 580225,00 грн.

Згідно вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та відшкодування збитків.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком 3% річних в сумі 4521,59 грн.

Відповідно до п. 5.3 договору за прострочення оплати товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми боргу за кожен день.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відтак, зважаючи на викладене, суд вважає обґрунтованим нарахування пені в розмірі 19593,59 грн.

Крім цього, 05.09.2013 р. з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача 1 за договором №79 від 05.09.2013 р. між позивачем та відповідачем 2 було укладено договір поруки (далі по тексту -договір поруки).

У пункті 1.1. договору поруки зазначено, що Поручитель (відповідач 2) зобов'язується перед Кредитором (позивачем) у повному обсязі відповідати за виконання ТзОВ "Всеукраїнський Виробничий Альянс" зобов'язань, що існують або виникнуть в майбутньому на підставі укладеного договору між кредитором та боржником: договору №79 купівлі-продажу від 05.09.2013 року, за умовами якого кредитор зобов'язується передати у власність боржника товар, а боржник зобов'язується прийняти і оплати його на умовах визначених договором, надалі - основний договір.

Згідно п.1.2. договору поруки, у разі порушення боржником основного договору боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Відповідальність поручителя обмежується сумою 1 000, 00 грн.

Відповідач - 2 у своєму відзиві (вх. 6894/14 від 17.02.2014 року) визнав суму боргу перед позивачем в розмірі 1000,00 грн.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Позовні вимоги належним чином доведені, документально підтверджені, у зв'язку чим суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а отже такими, що підлягають повному задоволенню.

Судовий збір покладається на відповідачів у відповідності до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський виробничий Альянс" (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Калініна, 68, ідентифікаційний код 35906767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ПОЛІМЕР" (45060, Волинська область, Ковельський район, село Воля-Ковельська, вулиця Зарічна, будинок 13, ідентифікаційний код 3798636) 579225,00 основного боргу, 4521,59 грн.- 3% річних, 19593,59 грн. пені та 12066,97 грн. судового збору.

3.Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський виробничий Альянс" (49000, м.Дніпропетровськ, пр. Калініна, 68, ідентифікаційний код 35906767) та Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 1000,00 грн., 20 грн. судового збору

4. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 03.03.2014 р.

Суддя Король М.Р.