Постанова № 37447326, 26.02.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2014 року справа № 813/7461/13-а

11 год. 29хв. зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Павлишин Ю.І.,

за участю:

представника відповідача Пікулика О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Будівельно-монтажна фірма "Стрийбуд" до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання дій протиправними, скасування рішень та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

публічне акціонерне товариство "Будівельно-монтажна фірма "Стрийбуд" звернулося до суду з адміністративним позовом до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області, в якому з урахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог від 26.02.2014р. просить суд визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001691502/0 від 01.11.2010 р., №0001701502/0 від 01.11.2010 р., №0000291502 від 06.04.2011 р., №0000281502 від 06.04.2011 р., №00011311502 від 11.10.2011 р., №0000171502 від 17.02.2012 р., №0000692303 від 24.04.2012 р., №0001011502 від 07.11.2012 р., №0000351520 від 04.03.2013 р., №0003111520 від 25.06.2013 р., винесені відповідачем в порядку застосування до позивача штрафних санкцій.

Ухвалою від 10.02.2014р. позовну заяву публічного акціонерного товариства "Будівельно-монтажна фірма "Стрийбуд" до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Стрийська ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області) в частині визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень №0001691502/0 від 01.11.2010р. і №0001701502/0 від 01.11.2010р. залишено без розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення про накладення штрафу за перевищення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань прийнято внаслідок того, що податковий орган самостійно змінив призначення платежу, яке ПАТ «Будівельно-монтажна фірма «Стрийбуд» зазначило у платіжних документах. У результаті кошти, які призначались на сплату поточних грошових зобов'язань за 2011-2013 роки з податку на додану вартість відповідач спрямував на погашення податкового боргу, який виник у попередні періоди (2009-2010рр.). Наслідком таких дій відповідача стало застосування до платника штрафних санкцій за несвоєчасне погашення грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Позивач зазначає, що затримка у погашенні податкового боргу виникла не з вини ПАТ «Будівельно-монтажна фірма «Стрийбуд», а є наслідком неправомірних дій податкового органу щодо зміни призначення платежу. Зважаючи на це, позивач вважає, що у відповідача відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, а тому прийняті на основі таких дій податкового органу податкові повідомлення-рішення є неправомірними і підлягають скасуванню.

Відповідач подав до суду заперечення позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої заперечення мотивує тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято через порушення позивачем граничних термінів сплати узгоджених сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість. Відповідач зазначив, що кошти, які надійшли від позивача для сплати поточних зобов'язань з податку на додану вартість у 2011-2013 роках правомірно спрямовано на погашення самостійно узгоджених зобов'язань, які платник задекларував ще у 2009 році та не сплатив у встановлені законом строки, що й зумовило таку тривалу затримку у погашенні податкового боргу. Відповідач вважає, що спірні податкові повідомлення - рішення є правомірними і підстав для задоволення позову немає.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце проведення судового засідання. Проте, подав до суду клопотання про розгляд справи без участі його уповноваженого представника. В судових засіданнях, в яких брав участь представник позивача, він позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених в письмових запереченнях. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Позивач - ПАТ «Будівельно-монтажна фірма «Стрийбуд» зареєстроване як юридична особа 30.11.1995р., код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 01272077, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ №293315. Місцезнаходження позивача: 82400, Львівська область, м.Стрий, вул.Січових Стрільців, 8Б.

Згідно з карткою особового рахунку позивача станом на 01.01.2010р. у позивача зафіксована недоїмка з податку на додану вартість на суму 53218,48грн. За несвоєчасну сплату заборгованості відповідачем застосовано штрафні санкції відповідно до ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.126 Податкового кодексу України, а саме:

1) на підставі акта перевірки №850/15-20/01272077 від 05.04.2011р. винесено податкове повідомлення-рішення №0000291502 від 06.04.2011 р., яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 9947,80грн., №0000281502 від 06.04.2011 р., яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 48672,52грн.;

2) на підставі акта перевірки №3567/15-20/01272077 від 26.10.2010р. винесено податкове повідомлення-рішення №00011311502 від 11.10.2011 р., яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 31827грн.;

3) на підставі акта перевірки №191/15-20/01272077 від 26.10.2010р. винесено податкове повідомлення-рішення №0000171502 від 17.02.2012 р., яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 16698,14грн.;

4) на підставі акта перевірки №191/15-20/01272077 від 24.10.2010р. винесено податкове повідомлення-рішення №0000692303 від 24.04.2012 р., яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 6418,52грн;

5) на підставі акта перевірки №1857/15-20/01272077 від 29.10.2010р. винесено податкове повідомлення-рішення №0001011502 від 07.11.2012 р., яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 23124,17грн.;

6) на підставі акта перевірки №116/15-20/01272077 від 01.02.2013р. винесено податкові повідомлення-рішення №0000351520 від 04.03.2013 р., яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 21868,37грн.;

7) на підставі акта перевірки №850/15-20/1272077 від 13.06.2013р. №0003111520 винесено податкові повідомлення-рішення від 25.06.2013 р., яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10362,14грн.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті у зв'язку з порушенням позивачем граничних строків сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість згідно з деклараціями з податку на додану вартість.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з вимогою про їх скасування.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з наступного.

Суд встановив, що позивачем самостійно задекларовано зобов'язання з податку на додану вартість у: податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень 2010р. на суму 38991грн.; за лютий 2010р. на суму 44584грн., за березень 2010р. на суму 35167грн., за квітень 2010р. на суму 66172грн., за травень 2010р. на суму 20172грн., за червень 2010р. на суму 12094грн., за липень 2010р. на суму 11188грн., за серпень 2010р. на суму 18079грн., за вересень 2010р. на суму 31660грн., за жовтень 2010року на суму 31746грн., за листопад 2010року на суму25735грн., за грудень 2010 року на суму 65828грн., за січень 2011року на суму17159грн., за жовтень 2011року на суму 513грн., за лютий 2011 року на суму 14734грн., за березень 2011року на суму 7009грн., за квітень 2011року на суму 64450грн., за травень 2011року на суму 82262грн., за червень 2011року на суму 61234грн., за липень 2011року на суму 110грн., за серпень 2011року на суму 61070грн., за вересень 2010р. на суму 9844грн., за жовтень 2011року на суму 14255грн., за листопад 2011року на суму 60007грн., за грудень 2011року на суму 59539грн., за лютий 2012р. на суму 13221грн., за березень 2012року на суму 9085грн., за травень 2012року на суму 6439грн., за липень 2012року на суму 10871грн., за серпень 2012року на суму 19393грн., за вересень 2012року на суму 376283грн., за жовтень 2012року на суму 29472грн., за листопад 2012року на суму 18563грн., за грудень 2012року на суму 66862грн., за січень 2013року на суму 1669грн., за лютий 2013року на суму 3582грн., за березень 2013року на суму 12219грн., за квітень 2013року на суму 15786грн., за травень 2013року на суму 8108грн.

Як передбачено п.126.1 ст.126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених вказаним Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах, зокрема, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У відповідності до вимог абзацу 1 пункту 87.9 ст.87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Відповідно до п. 1 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» ПК України, цей кодекс набирає чинності з 01.01.2011 р., тобто положення п. 87.9 ст. 89 цього кодексу почали діяти з 01.01.2011 р.

Суд звертає увагу, що органи державної податкової служби вправі застосовувати п.87.9 ст.87 ПК України лише щодо погашення податкового боргу, який виник після набрання чинності ПК України, тобто з 01.01.2011р., а на податковий борг, який виник до 01.01.2011р. норми пункту 87.9 ст.87 ПК України не розповсюджуються.

З матеріалів справи випливає, що позивач своєчасно та в повному обсязі сплачував поточні зобов'язання з податку на додану вартість за період з 2011-2013рр., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. Т.1 №80-120) з відповідним призначенням платежу. Проте, орган державної податкової служби самостійно змінив призначення цих платежів під час перерахування коштів до бюджету, зарахувавши їх в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість, який виник протягом 2009-2010 років, всупереч призначенням цих платежів.

Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п4.1.4 п.4.1 ст.4 вказаного Закону для подання податкової декларації.

У п.7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на момент виникнення податкового боргу) передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами - у рівних пропорціях.

Суд зазначає, що вказана норма не дає податковому органу право самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема з метою погашення податкового боргу.

Суд звертає увагу, що право визначати призначення платежу, відповідно до чинного (станом до 01.01.2011р.) законодавства України на момент погашення податкових зобов'язань визначених у податковій декларації з податку на додану вартість належало виключно платнику, а тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

З огляду на наведене, суд вважає, що відповідач не мав права здійснювати зарахування коштів, що сплачувались по податковим зобов'язанням з податку на додану вартість, які виникли у 2011-2013роках, в рахунок погашення податкового боргу з цього податку, який виник протягом 2009-2010 років, всупереч призначенню, визначеному платником податків.

Враховуючи все наведене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №0000291502 від 06.04.2011р., №0000281502 від 06.04.2011р., №0001131502 від 11.10.2011р., №0000171502 від 17.02.2012р., №0000692303 від 24.04.2012р., №0001011502 від 07.11.2012р., №0000351520 від 04.03.2013р., №0003111520 від 25.06.2013р. є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1693,15грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області №0000291502 від 06.04.2011р., №0000281502 від 06.04.2011р., №0001131502 від 11.10.2011р., №0000171502 від 17.02.2012р., №0000692303 від 24.04.2012р., №0001011502 від 07.11.2012р., №0000351520 від 04.03.2013р., №0003111520 від 25.06.2013р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Будівельно-млонтажна фірма «Стрийбуд» судовий збір у розмірі 1693грн. 15коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови суду складений і підписаний 03.03.2014р.

Суддя А.Г.Гулик