Ухвала суду № 37446999, 17.01.2014, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-кп/793/37/14Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : ч.2 ст.286 КК України Бащенко С.М. Доповідач в апеляційній інстанції Биба Ю. В. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2014 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоБиби Ю.В. суддівЄвтушенка В.Г., Швидкого Д.М.з участю прокурораПротас І.О. секретаря Єгорова С.А.

обвинувачуваної ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальне провадження за апеляцією заступника прокурора Черкаської області Зайцева Д.В. на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 жовтня 2013року, яким

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку: м. Чигирин Черкаської області, громадянку України, українку, працюючу торговим представником на ПСП «Ньютон», одружену, маючу на утриманні двох малолітніх дітей, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судима

визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у виді - 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням на два роки.

На підставі ст.76 ч.1 п. п. 3, 4 КК України зобов'язано ОСОБА_6; повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування в розмірі 244 грн. 72 коп.

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку районного суду ОСОБА_6 визнано винною та засуджено за те, що 21 серпня 2013 року, близько 08 години 55 хвилин керуючи автомобілем «Хонда - Сівік» реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по бул. Шевченка м. Черкаси, зі сторони вул. Леніна в напрямку вул. Лазарєва, в порушення вимог 2.3 б), 10.1 та 16.2 Правил дорожнього руху України, під час руху була не уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, а тому знаходячись на перехресті з вул. Смілянська, перед початком зміни напрямку руху не переконалась, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, на врегульованому перехресті, повертаючи ліворуч на вул. Смілянська, не надала дорогу пішоходу ОСОБА_7, яка переходила проїзну частину вул. Смілянська, справа - наліво, відносно напрямку її руху, на зелений покажчик світлофора та допустила наїзд на останню.

Внаслідок даної дорожньо - транспортної пригоди, згідно висновку судово - медичної експертизи №1110 від 19.09.2013 року, пішохід ОСОБА_7 отримала тяжкі тілесні ушкодження, як такі, що небезпечні для життя, у вигляді травми голови з переломом кісток склепіння та основи черепа, забоєм головного мозку тяжкого ступеня, крововиливів під м'які мозкові оболонки, крововиливами в обидві лобні долі зі здавленням мозку, раною, гематомою м'яких тканин потиличної ділянки голови та легкі тілесні ушкодження у вигляді саден нижніх кінцівок.

Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобілем «Хонда - Сівік» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6, а саме вимог п. 2.3 б), 10.1 та 16.2 Правил дорожнього руху України знаходяться у причинному зв'язку з виникнення даної дорожньо - транспортної пригоди та настання наслідків у вигляді заподіяння потерпілій тяжкого тілесного ушкодження.

Прокурор в поданій апеляційній скарзі не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_6, вважає, що вирок суду є незаконним та таким, що підлягає скасуванню в зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинувачуваної внаслідок м'якості, а тому просить постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_6 до реального відбування покарання за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

На обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що судом першої інстанції не враховано ступень тяжкості, обставини злочину, його наслідки і дані про особу, як зазначено в постанові Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2003року «про практику призначення судами кримінального покарання». Зокрема не враховано, що ОСОБА_6 вчинено кримінальне правопорушення, внаслідок якого потерпіла отримала тілесні ушкодження, які згідно висновку експерта відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за яким особа, яка вчинила такий злочин має нести суворе покарання. Крім того прокурор акцентує увагу на тому, що судом першої інстанції при постановленні вироку не взято до уваги те, що ОСОБА_6 після вчинення дорожньо - транспортної пригоди не відшкодовано моральної та матеріальної шкоди потерпілій внаслідок вчиненого кримінального правопорушення. Також на думку прокурора судом безпідставно не застосовано додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Заслухавши суддю доповідача, думку прокурора, який підтримав подану апеляцію з посиланням на всі ті порушення, які викладенні в апеляційній скарзі, обвинувачувану ОСОБА_6, яка в судових дебатах та останньому слові просила вирок залишити без змін, а апеляцію прокурора без задоволення, а також надала квитанцію про відшкодування шкоди потерпілій ОСОБА_7, перевіривши матеріали кримінального провадження і обміркувавши над доводами апеляції, колегія суддів приходить висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення за наступних підстав.

Згідно ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Так, висновок суду, щодо доведеності вини ОСОБА_6 у порушенні правил безпеки дорожнього руху пунктів 2.3 б), 10.1, 16.2 ПДР України, особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження при обставинах наведених у вироку, ґрунтується на доказах, які дослідженні судом першої інстанції у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України за згодою всіх учасників процесу та яким суд надав вірну юридичну оцінку і обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.

Дії ОСОБА_6 за ч.2 ст.286 КК України місцевим судом кваліфіковано вірно з чим і погоджується колегія суддів.

При призначенні ОСОБА_6 покарання суд, відповідно до вимог ст.65 КК України та вимоги Постанови Пленуму Верховного Суду №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», достатньо врахував ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, який законодавець відносить до категорії тяжких злочинів, щире каяття, активне сприяння в розкритті злочину, дані про особу обвинувачувану, яка характеризується по місцю проживання та роботи позитивно, на обліку в психіатра та нарколога не перебуває, має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судима.

Також в суді апеляційної інстанції ОСОБА_6 було надано квитанцію від 25.12.2013року про перерахування коштів в сумі 17 тис. грн. на ім'я ОСОБА_7 через відділ поштового зв'язку №5 ЧД УДПЗ «Укрпошта» які потерпіла ОСОБА_7 отримала 27.12.2013року.

Крім того колегія суддів звертає увагу учасників процесу, що як вбачається з клопотання наданого ПСП «Ньютон» обвинувачена ОСОБА_6 працює торговим представником вказаного підприємства, а характер її роботи пов'язаний з керуванням транспортних засобів і позбавлення права керування транспортними засобами, не буде сприяти відбуттю покарання з випробуванням.

За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи прокурора, що обвинувачуваною не відшкодовано моральної та матеріальної шкоди потерпілій не можуть бути підставою для призначення більш суворого покарання.

При таких обставинах, суд призначив ОСОБА_6 покарання, яке є необхідним й достатнім для її виправлення та попередження скоєння нею нових злочинів, а отже доводи прокурора в тій частині, що призначене покарання не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м'якості є безпідставними та необґрунтованими.

Порушень вимог кримінально - процесуального закону, які б тягли обов'язкового скасування вироку суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області Зайцева Д.В. - залишити без задоволення, а вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 жовтня 2013року відносно ОСОБА_6 - без змін.

Головуючий :

Судді :