Постанова № 37444593, 03.03.2014, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 березня 2014 року Справа №801/1372/14

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р. , при секретарі Габової Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання «Агрофіт-ТІП» про стягнення

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулася з позовом Феодосійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в АР Крим до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання «Агрофіт ТІП» про стягнення податкового боргу з земельного податку та орендної плати у сумі 342 633,12 гривні.

Адміністративний позов мотивований тим, що ТОВ Науково-виробниче об'єднання «Агрофіт ТІП» станом на день звернення позивача з позовом не сплачено узгоджене податкове зобов'язання з орендної плати за землю. Позивач пояснює, що відповідачем подавались декларації, нараховувалися узгоджені податкові зобов'язання за актами перевірок, але на момент розгляду справи ТОВ Науково-виробниче об'єднання «Агрофіт ТІП» не погасило суми податкового боргу у сумі 342 633,12 гривні, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалами суду від 10.02.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання представники сторін не з'явилися, повідомлені належним чином про час, дату судового розгляду. Представник позивача надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 5 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Пунктом 7 ч.1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п.41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що Феодосійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в АР Крим під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючі господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання «Агрофіт ТІП» є юридичною особою, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом 21.12.2013 року.

Згідно довідки про взяття на облік платника податків Феодосійської ОДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим від 05.10.2011 року № 1330 Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання «Агрофіт ТІП» зареєстровано платником податків у Феодосійської ОДПІ ГУ Міндоходів в АРК з 29.11.1992 року за № 255.

Таким чином, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання «Агрофіт ТІП» є суб'єктом господарювання, юридичною особою, платником податків, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту -ПК України).

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 46. 1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (п. 49.2 ст. 49 ПК України).

Відповідно до п. 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до пункту 31.11 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Статтею 34 Податкового кодексу України встановлено, що податковим періодом може бути календарний рік, календарний квартал, календарний місяць, календарний день.

Порядок, підстави та строки сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності передбачені Податковим кодексом України, що набрав чинності з 01.01.2011 року.

Пунктом 285.1 статті 285 Податкового кодексу України передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Згідно з 286.2. ст.. 86 Податкового кодексу України Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно із 287.3. ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п.288.1 ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з п.288.2 ст.288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Відповідно до п.288.3 ст.288 ПК України об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Нарахування орендної плати, зарахування її до бюджету здійснюється відповідно до вимог ст.ст.285-287 ПК України.

Судом встановлено, що 18.02.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофіт ТІП» подало до Феодосійської ОДПІ ГУ Міндоходів в АРК податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2013 рік № 9007141497, якою відповідачем визначено податкове зобов'язання в розмірі 65703,46 гривень, (у тому числі 5475,29 щомісячно).

Судом встановлено, що сума податкового зобов'язання за вказаним податковим розрахунком земельного податку за квітень-листопад 2013 року складає 43802,32 гривень (5475,29x8).

Судом встановлено, що відповідачем зазначене податкове зобов'язання за квітень-листопад 2013 року не погашено, що підтверджується особовим рахунком відповідача, який досліджений в судовому засіданні.

Таким чином заборгованість відповідача по вказаному розрахунку за квітень-листопад 2013 року складає 43 802,32 гривень.

Судом встановлено, що на підставі Наказу в.о. нач. Феодосійської ОДПІ від 25.12.2012 року № 1312 головним державним податковим ревізором-інспектором, інспектором податкової служби I рангу відділу місцевих, ресурсних, рентних та неподаткових платежів Феодосійської ОДПІ Любімцевою Г.В. згідно з п. 78.1, ст.. 78, ст..79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ Науково-виробниче об'єднання «Агрофіт ТІП» повноти та своєчасноті нарахування орендної сплати за земельні ділянки державної і комунальної власності за період з 25.06.2009 р. по 31.12.2009р.

Судом встановлено, що Повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки (вих.. № 18/1503 від 25.12.2012р.) та копія Наказу Феодосійської ОДПІ № 1312 від 25.12.2012р. вручені відповідачу 25.12.2012р., згідну підпису на повідомленні.

На підставі зазначеної перевірки позивачем було складено Акт № 2218/1503/13794177 від 29.12.2012 року, згідно якого позивачем встановлено порушення ч. 2 ст. 14 Закону України «Про сплату за землю» від 03.07.1992р. № 2535- XII із змінами та доповненнями не надана податкова декларація з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2009р. по граничному строку надання 20.07.2009р., ст.. 13, ст.. 19 ЗУ № 2535- XII, ст. 21 ЗУ № 161- XIV не задекларовані(занижені) податкові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за період з 25.06.2009р. по 31.12.2009р. у сумі 58 183,05 грн.

Судом встановлено, що ТОВ «НВО «Агрофіт-ТІП» при визначенні податкових зобов'язань з орендної плати за земельну ділянку площею 0,1892 га (кадастровий номер ділянки - 0111600000000010272) по договору оренди землі від 21.05.2004р. (реєстраційний номер 000401900739 від 18.06.2004р.) в порушення ст. 13, ст. 19 ЗУ № 2535-XII, ст. 21 ЗУ № 161-XIV не враховано зміни до договору оренди землі згідно з укладеною додатковою угодою від 18.06.2009р. (реєстраційний номер 040901900349 від 25.06.2009р.), що призвело до заниження податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за період з 25.06.2009р. по 31.12.2009р. у сумі 58183,05грн.

Судом встановлено, що Феодосійською ОДПІ ГУ Міндоходів в АРК супровідним листом від. 29.12.2012р. вих..№ 5311/10/15-03 даний Акт був направлен відповідачу 29.12.2012р. та повернут 22.01.2013р. у зв'язку з не отриманням.

Згідно п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Згідно п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України У разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно п. 58.1. статті 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

На підставі Акту перевірки № 2218/1503/13794177 від 29.12.2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001171503 від 15.03.2013 року, яким до відповідача на підставі п.п. 54.3.1 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України нарахована сума грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 58183,05 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 14 545,76 гривень.

- № 0001181503 від 15.03.2013 року, яким до відповідача на підставі п.п. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 та відповідно до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України застосовані штрафні санкції в розмірі 170,00 грн.

Податкові повідомлення-рішення були направлені відповідачу 15.03.2013 року та повернуті у зв'язку з не отриманням, згідно поштового повідомлення.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Кодексу в разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до абзацу другого зазначеного пункту в разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, що настають за днем такого узгодження.

Судом встановлено, що податкове зобов'язання в розмірі 72898,81 гривень (58183,05+14545,76+170,00) розраховане позивачем вірно, узгоджене відповідачем, але погашено частково в сумі 20373,49 гривень. Заборгованість в сумі 52525,32 гривень (72898,81-20373,49) відповідачем не погашена, що підтверджується особовим рахунком, дослідженим в судовому засіданні.

Судом встановлено, що на підставі Наказу в.о. нач. Феодосійської ОДПІ від 26.02.2013 року № 274 головним державним податковим ревізором-інспектором, інспектором податкової служби I рангу відділу місцевих, ресурсних, рентних та неподаткових платежів Феодосійської ОДПІ Любімцевою Г.В. згідно з п. 78.1, ст.. 78, ст..79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ Науково-виробниче об'єднання «Агрофіт ТІП» повноти та своєчасності нарахування орендної сплати за земельні ділянки державної і комунальної власності за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012р.

Судом встановлено, Повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки (вих.. № 13/05.3 від 26.02.2013р.) та копія Наказу Феодосійської ОДПІ № 274 від 26.02.2013р. вручені відповідачу 26.02.2013р., згідну підпису на повідомленні.

На підставі зазначеної перевірки позивачем було складено Акт № 554/15.3/13794177 від 01.03.2013 року, згідно якого позивачем встановлено порушення ст. 13, ст. 19 ЗУ № 2535-XII , п. 288.1, п. 288.4 ст. 288 ПКУ, ст.. 21 ЗУ № 161- XIV не задекларовані (занижені) податкові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р. у сумі 163 953,47грн.

Судом встановлено, що ТОВ «НВО «Агрофіт ТІП» при визначені податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки: площею 0,1892 га (кадастровий номер - 0111600000000010046) по договору оренди землі від 22.02.2005р. (реєстраційний номер 040501900187 від 25.10.2005р.); 0,5949 га по договору орендної землі від 05.02.2001р. (реєстраційний номер 157 від 15.02.2001р.) в порушення ст.13, ст.19 ЗУ № 2535-XII, п.288.1, п. 288.4 ст. 288 ПКУ, ст. 21 ЗУ № 161-XIV занижені податкові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р. у сумі 163953,47 грн., у т.ч.: 2010р. - 48023,68 грн., 2011р. - 57964,91 грн., 2012р. - 57964,88 грн.

Судом встановлено, що Феодосійською ОДПІ ГУ Міндоходів в АРК супровідним листом від. 01.03.2013р. вих. № 1135/10/15.3-32 даний Акт був направлений відповідачу 01.03.2013р. та повернений 22.03.2013р. у зв'язку з не отриманням.

Згідно п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України У разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно п.7 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

На підставі Акту перевірки № 554/15.3/13794177 від 01.03.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення:

- № 0001571503 від 08.04.2013 року, яким до відповідача на підставі п.п. 54.3.2 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 та п. 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України нарахована сума грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 163 953,47 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 67 905,77 гривень.

Дане податкове повідомлення-рішення було направлено відповідачу 08.04.2013 року та повернуто 15.05.2013 р. у зв'язку з не отриманням, згідно поштового повідомлення.

Судом встановлено, що податкове зобов'язання в розмірі 231 859,24 гривень розраховане позивачем вірно, узгоджене відповідачем, але своєчасно ним не сплачено, що підтверджується особовим рахунком, дослідженим в судовому засіданні.

Крім того, судом встановлено, що у зв'язку з несвоєчасним погашенням відповідачем податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки, позивачем нарахована пеня в розмірі 14 446,24 гривень.

Судом повністю перевірений особовий рахунок відповідача та встановлено, що розрахунок пені здійснений вірно.

Таким чином, сума податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання «Агрофіт ТІП» з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності складає 342 633,12грн.(43802,32 +37809,56 +14545,76 +170,00 +163953,47 +67905,77 +14446,24).

Пунктом 87.9. статті 87 ПК України встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Тобто всі платежі були враховані позивачем та правомірно на підставі п. 87.9. статті 87 ПК України направлені на погашення податкового боргу, що утворився за черговістю його виникнення.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до п.59.4 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки орган державної податкової служби виносить податкову вимогу на суму такого податкового боргу.

Судом встановлено, що позивачем було виставлено відповідачеві податкову вимогу від 13.06.2013 року № 51-15 на суму 318 777,40 гривень.

Судом встановлено, що зазначена вимога була направлена відповідачу 13.06.2013 року та повернута у зв'язку «за закінченням терміну зберігання», згідно поштового повідомлення.

Щодо необхідності повторного направлення податкових вимог платнику податків у разі збільшення розміру податкового боргу, суд зазначає наступне.

У підпункті 59.5 статті 59 Кодексу визначено, що у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ні Кодекс, ні наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року N 1037 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків" не містять норми про необхідність повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Тому орган державної податкової служби не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу.

У разі якщо сума податкового боргу, зазначеного у позові про стягнення коштів за податковим боргом, більша, ніж сума податкового боргу, зазначеного в податковій вимозі, яка була надіслана платнику податків, орган державної податкової служби повинен надати суду документальне підтвердження того, що податковий борг збільшився після надсилання (вручення) платнику податків податкової вимоги.

Суд зазначає, що моментом виникнення обставин, які зумовили звернення до суду з позовом про стягнення коштів за податковим боргом, у разі збільшення суми податкового боргу після надсилання (вручення) податкової вимоги, є момент збільшення суми податкового боргу, але за умови, що таку податкову вимогу було надіслано платнику податків не менше ніж за 60 календарних днів з дня утворення первинної суми податкового боргу.

При цьому моментом збільшення суми податкового боргу є день, що настає за останнім днем строку, протягом якого підлягає сплаті сума податкового зобов'язання платника податку. Строк сплати податкового зобов'язання визначається статтею 57 Кодексу.

Якщо розмір податкового боргу збільшився після надсилання податкової вимоги, то податковий орган не повинен надсилати нову податкову вимогу незалежно від того, з якого саме податку збільшився податковий борг - із того, що зазначений у податковій вимозі, чи з іншого. При цьому заявник (позивач) не повинен подавати до суду доказів, що підтверджують надсилання повторних податкових вимог у разі, якщо податковий борг збільшився після надсилання податкової вимоги.

Водночас підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Кодексу визначено, що податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення. Тому разом із погашенням суми податкового боргу раніше надіслана платникові податків податкова вимога є відкликаною, а тому не може бути підставою для вжиття заходів із примусового стягнення податкового боргу.

Аналогічна позиція викладена в Литі Вищого адміністративного суду України від 12.04.2012 року № 1044/11/13-12 "Щодо строків звернення до адміністративного суду у справах, що виникають із податкових відносин у сфері погашення податкового боргу".

Судом встановлено, що згідно даних особового рахунку, що досліджувався в судовому засіданні відповідачем сума податкового боргу, що був заявлений в позові в розмірі 342 633,12 гривень не погашена.

Крім того, з моменту виставлення позивачу вимоги від 13.06.2013 року № 51-15 відповідачем податковий борг не сплачувався, що також підтверджується особовим рахунком, що досліджувався в судовому засіданні, тобто підстави для направлення відповідачу нової податкової вимоги відсутні.

Згідно з п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.1 ст.95 ПК України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п.95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з п.95.4 ст.95 ПК України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд вирішуючи питання про погашення за рахунок платника податків податкового боргу, яке здійснюється шляхом стягнення коштів з рахунків банку або за рахунок готівки, приймає рішення про стягнення з боржника коштів в рахунок погашення податкового боргу.

Приймаючи до уваги, що податковий борг в розмірі 342 633,12 гривень відповідачем станом на день розгляду справи не сплачений, позивачем повністю дотриманий порядок стягнення такого боргу, визначений Податковим кодексом України, суд відповідно до п.20.1.18 п.20.1 ст.20, ст. 95 Податкового кодексу України вважає необхідним задовольнити позов шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання «Агрофіт ТІП» коштів в рахунок погашення податкового боргу в сумі 342 633,12 гривень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, і відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

У зв'язку зі складністю справи судом 03.03.2014 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 04.03.2014 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання «Агрофіт ТІП» (ідентифікаційний код 137941177) кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі 342 633,12 гривень.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.