Рішення № 37442240, 27.02.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.02.14р. Справа № 904/42/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго", м. Нікополь,

Дніпропетровська область

про стягнення пені та 3% річних

Суддя Петрова В.І.

Представники:

від позивача: не з"явився

від відповідача: Перепелка С.В., дов. від 28.01.14р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" про стягнення пені у розмірі 25 294,66грн. та 3% річних у розмірі 34 664,02грн.

Позовні вимоги обгрунтовує невиконанням відповідачем рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2013р. у справі №904/5740/13 про стягнення з останнього основного боргу, пені, штрафу, інфляційних та 3% річних, у зв"язку з чим позивач просить стягнути з відповідача пеню на підставі п.7.2. договору, а також 3% річних на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, які нараховані на прострочену заборгованість.

Відповідач позов визнає, зазначає, що заборгованість виникла у зв"язку із відсутністю коштів та неприбутковістю підприємства. Крім того, відповідач, посилаючись на тяжкий фінансовий стан, просив суд зменшити розмір пені на 70%.

25.02.2014р. від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку із неможливістю явки представника в судове засідання.

Враховуючи те, що відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, а також те, що сторони надали до суду всі необхідні матеріали для розгляду справи по суті, суд вважає, що клопотання позивача про відкладення розгляду даної справи не підлягає задоволенню.

25.02.2014 року по даній справі оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2013р. (залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.09.2013р. та постановою Вищого господарського суду України від 31.10.2013р.) у справі №904/5740/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" про стягнення 2 463 788,98 грн. встановлено, що 30.09.2011р. між НАК "Нафтогаз України" (далі - позивач, продавець) та Нікопольським комунальним підприємством "Нікопольтеплоенерго" (далі - відповідач, покупець) був укладений договір на купівлю-продаж природного газу №14/2599/11, на підставі п. 1.1 якого позивач, як продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 4 кварталі 2011р. та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах договору. Однак відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання перед позивачем з оплати переданого природного газу за жовтень 2011р. та за жовтень - грудень 2012р.

Даним рішенням позов задоволено частково, стягнуто з Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" основний борг у сумі 2 130 028,20 грн., пеню в розмірі 95 582,64 грн., збитки від інфляції у сумі 6 550,73 грн., 3% річних в сумі 27 309,31 грн., 7% штрафу у сумі 114 347,88 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 49 275,78 грн., в решті позовних вимог відмовлено (а.с.29-33).

Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Оскільки відповідач не виконав рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2013р. у справі №904/5740/13, тому позивач звернувся до господарського суду та просить стягнути з відповідача пеню на підставі п.7.2. договору, а також 3% річних на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, які нараховані на прострочену заборгованість.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів за умови їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення листопада 2012р. за період з 04.06.2013р. по 14.06.2013р. у розмірі 3 258,04грн., а також за прострочення грудня 2012р. за період з 04.06.2013р. по 14.07.2013р. у розмірі 22 036,62грн., що разом становить 25 294,66грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за прострочення листопада 2012р. за період з 04.06.2013р. по 18.12.2013р. у розмірі 12 095,48грн., а також за прострочення грудня 2012р. за період з 04.06.2013р. по 18.12.2013р. у розмірі 22 568,54грн., що разом становить 34 664,02грн.

У пункті 9 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/767/2013 від 29.04.2013р. "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)" зазначено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. За змістом статей 598 - 609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.11.2012 № 5011-32/5219-2012). Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 № 10/25, від 04.07.2011 № 13/210/10, від 12.09.2011 № 6/433-42/183, від 14.11.2011 № 12/207, від 23.01.2012 № 37/64.

Як вбачається із рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2013р. у справі №904/5740/13, позивач просив стягнути з відповідача 2 130 028,20грн. заборгованості, пеню у розмірі 136 546,63грн. за період з 15.11.2011р. по 03.06.2013р., а також 3% річних у розмірі 27 309,31грн. за період з 15.11.2011р. по 03.06.2013р.

Отже, позивачем правильно взято період у даній справі з 04.06.2013р.

Господарський суд, перерахувавши пеню та 3% річних, встановив, що вони розраховані позивачем правильно.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Приймаючи до уваги майновий стан сторін, враховуючи статус відповідача, який використовує придбаний газ виключно для потреб опалення, а також те, що сплата штрафних санкцій у повному обсязі у даному випадку зачіпає майнові інтереси не лише відповідача, а й інші інтереси, зокрема, можливість постачання теплової енергії бюджетним установам та організаціям, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50% та стягнути 12 647,33грн.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню - стягненню з відповідача на користь позивача пені у розмірі 12 647,33грн. та 3% річних у розмірі 34 664,02грн.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" (53213, Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Трубників, 12А, ЄДРПОУ 05472525) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ЄДРПОУ 20077720) пеню у розмірі 12 647,33грн. (дванадцять тисяч шістсот сорок сім грн. 33коп.) та 3% річних у розмірі 34 664,02грн. (тридцять чотири тисячі шістсот шістдесят чотири грн. 02коп.) та 1 720,50грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50коп.) судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.03.2014р.

Суддя В.І. Петрова