Ухвала суду № 37441447, 26.02.2014, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/10955/13-а

26.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л. ) від 16.12.13 у справі № 801/10955/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеф-Виналь-Крим" (вул. Одеська, 30,Багерове,Ленінський район, Автономна Республіка Крим,98227)

до Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. Борзенко, буд.40,Керч,Автономна Республіка Крим,98300)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.12.13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеф-Виналь-Крим" до Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволені.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим №0000182200 від 02.09.2013 та №0000062200 від 02.09.2013.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алеф-Виналь-Крим" (ідентифікаційний номер юридичної особи - 32148768) 172,05 грн. судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.12.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що посадовими особами податкового органу була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Алеф-Виналь-Крим" з питання реальності здійснення фінансово-господарської діяльності та достовірності визначення показників податкової звітності з ТОВ "Альфакласс" у період з 01.06.2012 по 31.12.2012.

За результатами перевірки був складений акт від 15.08.2013 №204/22-00/32148768 (далі акт перевірки).

На підставі висновків акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000182200 від 02.09.2013 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 563,85 грн., у тому числі за основним платежем - 375,90 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 187,95 грн.;

- №0000062200 від 02.09.2013 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 10740,00 грн. за червень 2012 р.

Сума донарахування зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 563,85 грн., у тому числі за основним платежем - 375,90 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 187,95 грн. визначена податковим органом внаслідок порушення ТОВ "Алеф-Виналь-Крим" п. 138.1., п. 138.2., п. 138., п. 138.8. ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме, у зв'язку з завищенням витрат позивачем у 4 кварталі 2012р. на суму 1790 грн. (нарахування амортизаційних відрахувань за 4 квартал 2012 р.) внаслідок включення до їх складу витрат на придбання товарів у ТОВ "Альфакласс", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, всього у сумі 375,90 грн.

Зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 10740,00 грн. за червень 2012 р. визначено податковим органом внаслідок порушення ТОВ "Алеф-Виналь-Крим" п. 198.3., п.198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України за операціями з придбання товарів у ТОВ "Альфакласс" у червні 2012р.

Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення - рішення № 0000182200 від 02.09.2013 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 563,85 грн., у тому числі за основним платежем - 375,90 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 187,95 грн., судова колегія зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що витрати по операціях з ТОВ "Альфакласс" були сформовані позивачем у 4 кварталі 2012р., отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ІІІ розділу Податкового кодексу України "Податок на прибуток підприємств", який набрав чинності з 01.04.2011.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України передбачено, що у цьому розділі об'єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Відповідно до пп. "б" пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу загальновиробничих витрат включаються: амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон №996).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що перевіркою повноти визначення валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, за 2012 встановлено їх завищення у 4 кварталі 2012 року на суму 1790 грн. (сума амортизаційних відрахувань за 4 квартал 2012 р.).

Відповідно до акту перевірки, у червні 2012 року позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Альфакласс" з придбання лабораторного обладнання на суму 53702 грн., яке оприбутковано у серпні 2012 року на рахунок 10 бухгалтерського обліку. Амортизаційні нарахування нараховані та віднесені до складу витрат у 4 кварталі 2012 року у сумі 1790 грн. (4 група, прямолінійний метод).

Сутність порушень, за висновками податкового органу, полягає в тому, що у ході перевірки були використані матеріали, отримані від Західної МДПІ м. Харків Харківської області ДПС, відповідно до яких не підтверджено реальність здійснення операцій ТОВ "Альфакласс" з контрагентами, а саме, не встановлено факту поставок товарів від контрагентів-постачальників ТОВ "Валета", ТОВ "Інтакс", ТОВ "ІветекТТК". Окрім того, встановлено, що ТОВ "Альфакласс" не знаходиться за юридичною адресою.

На підставі викладеного, податковий орган робить висновок, що за відсутністю об'єктів оподаткування за операціями з придбання товарів у підприємств-постачальників, операції купівлі-продажу ТОВ "Альфакласс" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності, у тому числі з ТОВ "Алеф-Виналь-Крим".

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, ТОВ "Алеф-Виналь-Крим" по взаємовідносинах з ТОВ "Альфакласс", судова колегія вважає необхідним зазначити наступне.

Під час апеляційного розгляду справи встановлено, що між ТОВ "Алеф-Виналь-Крим" та ТОВ "Альфакласс" був укладений договір №041-12 від 07.06.2012, умовами якого передбачено, що виконавець зобов'язується виробити та встановити лабораторні меблі, на базі у замовника, а замовник оплатити рахунок-фактуру, згідно з Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.2. Договору, перехід прав власності на товар наступає з моменту підписання видаткової накладної, роботи вважаються закінченими при підписанні акту виконаних робіт.

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що представник виконавця здійснює монтаж лабораторних меблів на базі у замовника.

Умови договору з боку ТОВ "Альфакласс" були виконані (встановлено лабораторне обладнання: стіл острівний СХ.009.Г., шафа лабораторний для зберігання посуду, інструментів ШЛ.001.1, стіл лабораторний СХ.006.2.9.7.Г., настройка, мийка лабораторна одинарна без сушки, стіл лабораторний (складається з двох столів)), що підтверджується видатковими накладними: РН-000139 від 08.08.2012 року на суму 36164,00 грн., у т.ч. ПДВ 6027,33 грн. (вартість без ПДВ 30136,67 грн.), та №РН-000І40 від 08.08.2012 на суму 28278,00 грн. у т.ч. ПДВ 4713,00 грн. (вартість без ПДВ 23565,00 грн.). Загалом на суму 64442,00 грн., в т.ч. ПДВ - 10740,33 грн., вартість без ПДВ 53701,67 грн.

Окрім того, на підтвердження виконання зазначеного вище договору позивачем долучені до матеріалів справи: акти виконаних робіт, що передбачено умовами договору, зокрема, акт №0042-12 від 08.08.2012 здачі-прийняття робіт згідно договору № 041-12 від 07 червня 2012 року, відповідно до якого роботи з виробництва та встановлення лабораторних меблів були проведені в повному обсязі.

Також, ТОВ "Алеф-Виналь-Крим" повністю сплачена вартість товарів, отриманих від ТОВ "Альфакласс" , що підтверджується банківською випискою за 14.06.2012 на загальну суму 64442,00 грн., в т.ч. ПДВ - 10740,33 грн., вартість без ПДВ 53701,67 грн.

Відповідно до пп. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з довідкою АБ №437282 від 26.06.2012 з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України, основними видами економічної діяльності підприємства є, зокрема, дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв (КВЕД 11.010); виробництво виноградних вин (КВЕД 11.02); виробництво інших основних органічних хімічних речовин (КВЕД 20:14).

Матеріалами справи встановлено, що позивач є орендарем заводу первинного виноробства на підставі договору оренди №7/2 від 30.09.2011, до складу якого входить також виробниче-лабораторний корпус.

Враховуючи специфіку господарської діяльності позивача, ним було укладено договір поставки лабораторного обладнання з ТОВ "Альфакласс".

Відповідно до довідки АА №427361 від 26.09.2011 з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України, основними видами економічної діяльності ТОВ "Альфакласс" є виробництво інших меблів (КВЕД 36.14.0), а тому вчинена господарська операція з виготовлення та встановлення меблі відповідає основним видам діяльності постачальника позивача (ТОВ "Альфакласс"), лабораторне обладнання було придбане позивачем з метою використання в господарської діяльності.

Судом встановлено, що вказане обладнання було оприбутковано, включено позивачем до 4 групи основних засобів, що відображено у журналі-ордері і відомості по рахунку 10 "основні засоби" за серпень 2012 року. У зв'язку з чим, позивачем нараховані амортизаційні відрахування, в тому числі у 4 кварталі 2012 року у сумі 1790 грн.

Колегія суддів, враховуючи види економічної діяльності за КВЕД, беручи до уваги, що до складу загальновиробничих витрат включаються, зокрема, амортизація основних засобів, приходить до висновку, що витрати по операціях з ТОВ "Альфакласс" підтверджуються первинними документами та пов'язані з веденням господарської діяльності останнього (понесені витрати спрямовані на провадження статутної діяльності позивача), таким чином, амортизація основних засобів (у цьому випадку лабораторного обладнання) віднесена до загальновиробничих витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, у розумінні приписів пп. 138.8.5 п. 138.8. ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України.

У зв'язку з чим, витрати по взаємовідносинах з ТОВ "Альфакласс" правомірно віднесені позивачем до складу витрат, понесених платником податків у 2012 р. шляхом нарахування амортизаційних нарахувань у 4 кварталі 2012 року у сумі 1790 грн.

Таким чином, ТОВ "Алеф-Виналь-Крим" виконані усі умови, передбачені Податковим кодексом України, для віднесення до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, амортизаційних нарахувань у 4 кварталі 2012 року у сумі 1790 грн., у зв'язку з чим, збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 563,85 грн., у тому числі за основним платежем - 375,90 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 187,95 грн. є протиправним.

Щодо правомірність прийняття податковим органом податкових повідомлень - рішень №0000062200 від 02.09.2013 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 10740,00 грн. за червень 2012 р., слід зазначити наступне.

Матеріали справи свідчать, що податковий кредит по операціям з ТОВ "Альфакласс" був сформований позивачем у червні 2012р., отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит взагалі не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Нормами ст. 201 ПК України визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

За висновками акту податкового органу, ТОВ "Алеф-Виналь-Крим" безпідставно нарахувало податковий кредит з ПДВ по операціям з придбання товарів у ТОВ "Альфакласс" у розмірі 10740,00 грн.

Відповідачем зазначено, що у ході перевірки були використані матеріали отримані від Західної МДПІ м. Харків Харківської області ДПС, відповідно до яких не підтверджено реальність здійснення операцій ТОВ "Альфакласс" з контрагентами, а саме не встановлено факту поставок товарів від контрагентів-постачальників ТОВ "Валета", ТОВ "Інтакс", ТОВ "ІветекТТК". Окрім того, встановлено, що ТОВ "Альфакласс" не знаходиться за юридичною адресою.

Проте, доказами, наявними в матеріалах справи, спростовуються висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту в сумі 10740,00 грн.

По епізоду формування податкового кредиту по взаємовідносинах ТОВ "Алеф-Виналь-Крим" з ТОВ "Альфакласс" слід зазначити наступне.

Між ТОВ "Алеф-Виналь-Крим" та ТОВ "Альфакласс" було укладено договір №041-12 від 07.06.2012.

На підтвердження виконання зазначеного вище договору, позивачем надані наступні документи:

- банківська виписка за 14.06.2012 на загальну суму 64442,00 грн., в т.ч. ПДВ - 10740,33 грн., вартість без ПДВ 53701,67 грн.,

- податкові накладні: №14 від 14.06.2012 на суму 36164,00 грн., у т.ч. ПДВ 6027,33 грн., та №15 від 14.06.2012 на суму 28278,00 грн., у т.ч. ПДВ - 4713,00 грн.

Загалом було виписано податкових накладних на суму 64442,00 грн., в т.ч. ПДВ - 10740,33 грн., які відображені позивачем у розділі І "Отримані податкові накладні" реєстру податкових накладних за червень 2012 року.

Отже, за датою списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, у позивача виникло право на формування податкового кредиту у червні 2012 році по взаємовідносинах з ТОВ "Альфакласс" в сумі 10740,33 грн., що підтверджено податковими накладними, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Судом встановлено, що умови договору з боку ТОВ "Альфакласс" були виконані (встановлено лабораторне обладнання: стіл острівний СХ.009.Г., шафа лабораторний для зберігання посуду, інструментів ШЛ.001.1, стіл лабораторний СХ.006.2.9.7.Г., настройка, мийка лабораторна одинарна без сушки, стіл лабораторний (складається з двох столів)), що підтверджується видатковими накладними: РН-000139 від 08.08.2012року на суму 36164,00 грн., у т.ч. ПДВ 6027,33 грн. (вартість без ПДВ 30136,67 грн.), та №РН-000І40 від 08.08.2012 на суму 28278,00 грн. у т.ч. ПДВ 4713,00 грн. (вартість без ПДВ 23565,00 грн.). Загалом на суму 64442,00 грн., в т.ч. ПДВ - 10740,33 грн., вартість без ПДВ 53701,67 грн.

Окрім того, сторонами договору були складені акти виконаних робіт, що передбачено умовами договору, зокрема, акт №0042-12 від 08.08.2012 здачі-прийняття робіт згідно договору №041-12 від 07 червня 2012 року, відповідно до якого роботи з виробництва та встановлення лабораторних меблів були проведені в повному обсязі.

Таким чином, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні та перераховані грошові кошті в оплату отриманих товарів.

Судом встановлено, що постачальник - ТОВ "Альфакласс", відповідно до п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України, мав право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://minrd.gov.ua/reestrэ).

Крім того, постачальник позивача є зареєстрованим суб'єктом господарювання - юридичною особою, згідно даних офіційного сайту ДП "Інформаційно-ресурсний центр" (http://irc.gov.ua).

Матеріали справи свідчать, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітному періоді червня 2012 р. за взаємовідносинами з ТОВ "Альфакласс" містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

При досліджені сум податкового кредиту, сформованого ТОВ "Алеф-Виналь-Крим" по взаємовідносинах з ТОВ "Альфакласс", судом встановлено, що отримане лабораторне обладнання придбано з метою використання у власній господарської діяльності, оприбутковано у серпні 2012 року на рахунок 10 бухгалтерського обліку. Зазначена обставина також встановлена актом перевірки.

Отже, матеріалами справи підтверджується реальний рух активів в процесі здійснення господарської операції; податковий статус контрагента позивача як платника ПДВ на час здійснення господарської операції; наявність безпосереднього зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю позивача; наявність господарської мети при укладенні правочинів з контрагентом позивача.

У зв'язку з чим, ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи відповідачем не спростований факт отримання товарів від ТОВ "Альфакласс".

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України та Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В даному випадку, позивачем та ТОВ "Альфакласс" була вчинена господарська операція з придбання товарів. Оплата за договором була здійсненна позивачем повністю.

Таким чином, господарські операції між позивачем та його постачальниками були спрямовані на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарських операцій, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

Щодо висновків відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладених позивачем з контрагентами правочинів на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судова колегія вважає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки від 15.08.2013 №204/22-00/32148768 про порушення платником податків вимог Податкового законодавства України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача № 0000182200 від 02.09.2013 та №0000062200 від 02.09.2013.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.12.13 у справі № 801/10955/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва