Постанова № 37439538, 03.03.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.03.2014р. справа №913/3251/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: М'ясищева А.М., Сгара Е.В.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Кучер А.Ю. за посвідченням;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Луганської області, м. Луганськ

на рішення господарського суду Луганської області від 23.01.2014р. (повний текст від 27.01.2014р.) у справі №913/3251/13 (суддя Середа А.П.)

за позовом Прокурора Старобільського району Луганської області, м. Старобільськ Луганської області

до відповідачів: 1) Старобільської районної державної адміністрації, м. Старобільськ Луганської області, 2) Селянського (фермерського) господарства «Скіфи», с. Бутове Старобільського району Луганської області

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Відділу Деррземагентства у Старобільському районі Луганської області, м. Старобільськ Луганської області

про визнання недійсними та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору оренди землі, скасування запису про державну реєстрацію договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Старобільського району Луганської області, м. Старобільськ Луганської області, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідачів, 1) Старобільської районної державної адміністрації, м. Старобільськ Луганської області, 2) Селянського (фермерського) господарства «Скіфи», с. Бутове Старобільського району Луганської області, про визнання недійсними та скасування розпоряджень Старобільської районної державної адміністрації від 26.07.2010р. №398 «Про надання селянському (фермерському) господарству «Скіфи» дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі в оренду земельної ділянки» та від 10.03.2011р. №136 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право оренди земельної ділянки С(Ф)Г «Скіфи»; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 23.01.2012р. між Старобільською районною державною адміністрацією та С(Ф)Г «Скіфи», який зареєстрований у Державному реєстрі земель за №442510004002053 від 23.01.2012р.; скасування запису у Державному реєстрі земель про державну реєстрацію договору оренди, укладеного 23.01.2012р. між Старобільською районною державною адміністрацією та С(Ф)Г «Скіфи», на земельну ділянку площею 5,9353га, яка розташована за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується у Бутівській сільській раді Старобільського району Луганської області, який зареєстрований у Відділі Держкомзему у Старобільському районі Луганської області за №442510004002053; зобов'язання С(Ф)Г «Скіфи» повернути земельну ділянку площею 5,9353га до земель Державного резервного фонду.

Ухвалою від 03.12.2013р. господарський суд порушив провадження у справі №913/3251/13 та в порядку ст.27 ГПК України залучив до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Відділ Держземагентства у Старобільському районі Луганської області (в ухвалі про порушення апеляційного провадження від 20.02.2014р. у справі №913/3251/13 назвою третьої особи було помилково зазначено Управління Держземагентства у Старобільському районі Луганської області, що підлягає виправленню в порядку ст.89 ГПК України).

19.12.2013р. прокурор звернувся до суду із заявою про зміну предмету позову в порядку ст.22 ГПК України, в якій просив визнати недійсними та скасувати розпорядження Старобільської районної державної адміністрації від 26.07.2010р. №398 «Про надання селянському (фермерському) господарству «Скіфи» дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі в оренду земельної ділянки» та від 10.03.2011р. №136 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право оренди земельної ділянки С(Ф)Г «Скіфи»; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 23.01.2012р. між Старобільською районною державною адміністрацією та С(Ф)Г «Скіфи», який зареєстрований у Державному реєстрі земель за №442510004002053 від 23.01.2012р.; скасувати запис у Державному реєстрі земель про державну реєстрацію договору оренди, укладеного 23.01.2012р. між Старобільською районною державною адміністрацією та С(Ф)Г «Скіфи», на земельну ділянку площею 5,9353га, яка розташована за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується у Бутівській сільській раді Старобільського району Луганської області, який зареєстрований у Відділі Держкомзему у Старобільському районі Луганської області за №442510004002053; зобов'язати С(Ф)Г «Скіфи» повернути земельну ділянку площею 5,9353га до земель запасу Бутівської сільської ради Старобільського району Луганської області.

Зазначену заяву було прийнято судом як остаточно заявлені позовні вимоги прокурора.

Рішенням від 23.01.2014р. у справі №913/3251/13 господарський суд Луганської області у задоволенні позову відмовив у повному обсязі з посиланням на те, що незважаючи на доведений матеріалами справи факт пропуску орендарем (відповідачем-2) строку для звернення до орендодавця (відповідача-1) із заявою про фактичне продовження строку дії договору оренди землі від 06.07.2005р., відповідачі правомірно керувались приписами ч.ч.1,2 ст.33 Закону України «Про оренду землі» за умови, що договором оренди від 2005 року не передбачено будь-яких негативних наслідків для орендаря у разі недодержання ним строку, вказаного у п.8 договору, в т.ч. - у вигляді втрати ним переважного права на поновлення договору оренди землі. Тобто, за висновком суду, порушення другим відповідачем строку звернення до відповідача-1 з клопотанням про поновлення договору оренди землі не впливає на вирішення даного спору.

Крім того, суд першої інстанції наголосив, що орендодавцем не було висловлено заперечень щодо продовження користування орендарем спірною земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору оренди від 2005 року, в силу ст.123 ЗК України при наданні у користування земельної ділянки без зміни її цільового призначення воно здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою, тому спірні розпорядження №398 від 26.07.2010р. та №136 від 10.03.2011р. були видані першим відповідачем в межах наданих законом повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Відносно посилань прокурора на невмотивоване надання в оренду спірної земельної ділянки без проведення земельних торгів, суд першої інстанції зазначив, що в даному випадку слід застосовувати приписи ч.2 ст.134 ЗК України у відповідній редакції, оскільки поновлення договорів оренди землі здійснюється без проведення аукціону.

Стосовно визнання недійсним договору оренди від 23.01.2012р. господарський суд послався на те, що в силу приписів ч.2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» внесення сторонами змін до п.п.8, 9 при фактичному поновленні договору оренди 2005 року не суперечить редакції вказаної статті Закону, чинній з 12.03.2011р., оскільки його укладено на підставі розпорядження відповідача-1 від 10.03.2011р. №136.

З огляду на викладене, господарський суд відмовив прокурору також у задоволенні вимог про визнання недійсним договору оренди від 23.01.2012р., скасування запису про його державну реєстрацію та про повернення земельної ділянки до земель запасу.

Не погодившись з винесеним рішенням, заступник прокурора Луганської області звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Луганської області від 23.01.2014р. у справі №913/3251/13 скасувати та заявлені прокурором позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заступник прокурора посилається на те, що господарським судом було зроблено безпідставні висновки про те, що формально при укладанні договору оренди землі від 23.01.2012р. дії відповідачів були спрямовані на поновлення договору оренди землі від 06.07.2005р. з метою використання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, у зв'язку з чим у даному спорі відсутні підстави для продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) права оренди вказаної земельної ділянки.

За висновком апелянта, в матеріалах справи відсутні докази щодо внесення змін до договору оренди землі від 06.07.2005р. у встановленому законодавством порядку, а саме: п.8 в частині строку повідомлення орендодавця про намір продовжити його дію або ж докази належного виконання орендарем пункту 8 договору оренди щодо письмового повідомлення орендодавця про намір продовження його дії. При цьому, судом зроблено помилковий висновок про те, що порушення орендарем строку звернення з клопотанням про поновлення договору оренди землі є несуттєвим, оскільки договором не передбачено негативних наслідків для орендаря у разі недодержання вказаних умов договору (ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено переважне право орендаря, який належно виконував обов'язки по договору, на переважне право його поновлення), тому що із порушенням умов договору в частині строку повідомлення орендодавця про намір продовжити його дію С(Ф)Г «Скіфи» втратило переважне право на поновлення договору оренди землі.

Крім того, апелянт наголошує, що висновок суду про те, що клопотання орендаря формально не містить слів про поновлення договору оренди землі, проте за своїм змістом та суттю викладеного у ньому волевиявлення орендаря спрямоване безпосередньо на поновлення вказаного договору, у тому числі шляхом внесення змін до нього, а також щодо реалізації волевиявлення орендодавця шляхом видання розпорядження №398 від 26.07.2010р., не відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на припущеннях, скільки у клопотанні голови С(Ф)Г «Скіфи» від 25.06.2010р. вказано про надання в оренду строком на 20 років земельну ділянку площею 5,9353га, а волевиявлення орендодавця на поновлення дії договору оренди від 06.07.2005р. у випадку наявності такого мало бути реалізоване саме шляхом видачі розпорядження про поновлення дії цього договору. Проте, у спірному розпорядженні не йдеться про поновлення раніше укладеного договору оренди землі від 06.07.2005р.

Також, за висновком апелянта, ч.2 ст.134 ЗК України не передбачає можливості надання в оренду земельної ділянки без проведення земельних торгів юридичній особі - С(Ф)Г «Скіфи», а отже підстави для передачі спірної земельної ділянки відповідачу-2 не на конкурентних засадах відсутні.

Вищевикладене, на думку скаржника, є підставою для скасуванні незаконного та необґрунтованого рішення суду першої інстанції.

18.02.2014р. на адресу апеляційного господарського суду надійшов лист Відділу Держземагентства у Старобільському районі Луганської області №01-02-21/0621 від 13.02.2014р., в якому останній просив суд розглянути апеляційну скаргу без присутності свого представника на власний розсуд. Клопотання судовою колегією задоволено.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явились з невідомих підстав, про час та місце його проведення були повідомлені належним чином. Враховуючи, що ухвалою про порушення апеляційного провадження від 20.02.2014р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності вказаних представників за наявними у справі матеріалами.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Старобільської районної державної адміністрації №55 від 08.02.2005р. Фермерському господарству «Скіфи» було передано в оренду терміном на 5 років земельну ділянку загальною площею 5,9353га для розширення та ведення фермерського господарства із земель державної власності (запасу), розташованих за межами населених пунктів Бутівської сільської ради.

На підставі вказаного розпорядження 06.07.2005р. між Старобільською районною державною адміністрацією та Селянським (фермерським) господарством «Скіфи» було укладено договір оренди землі (зареєстрований 06.07.2005р. за №6), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться на території Бутівської сільської ради, загальною площею 5,9353га, у тому числі ріллі - 5,9353га для розширення та ведення фермерського господарства.

Пунктом 8 вказаного договору сторони визначили, що його укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Зазначена у договорі земельна ділянка була передана в користування орендарю за актом приймання-передачі.

Згідно з матеріалами справи, 30.06.2010р. до Старобільської районної державної адміністрації надійшло клопотання голови Фермерського господарства «Скіфи» від 25.06.2010р. про надання в оренду терміном на 20 років земельної ділянки площею 5,9353га, що розташована за межами населених пунктів на території Бутівської сільської ради і використовується згідно з договором оренди №6 від 06.07.2005р.

Розпорядженням Старобільської районної державної адміністрації №398 від 26.07.2010р. на підставі ст.ст. 22, 25, 26, 29 Закону України «Про землеустрій», ст.ст. 17, 22, 93, 124, 134 і п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України Селянському (фермерському) господарству «Скіфи» було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку, яка надається терміном на 20 років для ведення фермерського господарства площею 5,9353га ріллі, що розташована за межами населеного пункту на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Бутівській сільській раді.

11.02.2011р. голова Фермерського господарства «Скіфи» звернувся до Старобільської районної державної адміністрації із клопотанням про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, яка надається в оренду, терміном на 20 років.

Розпорядженням Старобільської районної державної адміністрації №136 від 10.03.2011р. «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право оренди земельної ділянки СФГ «Скіфи» вказаному підприємству було надано в оренду земельну ділянку загальною площею 5,9353га ріллі терміном на 20 років для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності, розташованих за мажами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Бутівській сільській раді. Пунктом 3 зазначеного розпорядження голову СФГ «Скіфи» Решетняка С.В. зобов'язано в місячний термін замовити оформлення договору оренди землі та зареєструвати його в установленому законом порядку.

На підставі вказаного розпорядження 23.01.2012р. між Старобільською районною державною адміністрацією (орендодавцем) та Селянським (фермерським) господарством «Скіфи» було укладено договір оренди землі (зареєстрований 23.01.2012р. за №442510004002053), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 5,9353га із земель державної власності, яка розташована за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Бутівській сільській раді.

Пунктом 8 вказаного договору передбачено, що його укладено на 20 років.

Разом з цим, посилаючись на встановлені в ході проведеної прокурорської перевірки факти порушення норм земельного законодавства (ст.124 ЗК України) при прийнятті вказаних розпоряджень, і, як наслідок, при укладенні вищевказаного договору оренди землі, прокурор Старобільського району Луганської області звернувся до господарського суду Луганської області з відповідним позовом (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 19.12.2013р.).

Як вже зазначалось вище, господарський суд Луганської області у задоволенні уточненого позову відмовив у повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства судова колегія не може повністю погодитись з таким висновком з наступних підстав.

Статтею 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Пунктом 12 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (чинний на момент прийняття спірних розпоряджень та укладення оспорюваного договору) закріплено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ст.124 Земельного кодексу України (в редакції, станом на момент звернення голови С(Ф)Г «Скіфи» до Старобільської РДА із клопотанням про надання земельної ділянки в оренду терміном на 20 років - 30.06.2010р.), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Редакція статті 134 Земельного кодексу України станом на 30.06.2010р. передбачала, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб; використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій); використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями; будівництва об'єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів; надання земельних ділянок державним та комунальним підприємствам, бюджетним установам; надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні; надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено; розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України; надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб; надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала; будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів орожнього сервісу); створення озеленених територій загального користування; будівництва об'єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об'єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд); передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва; надання земельних ділянок особам взамін тих, що були викуплені (примусово відчужені) для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування; розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції; надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб; надання земельної ділянки взамін викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику або його спадкоємцю (правонаступнику) у разі, якщо така потреба відпала; поновлення договорів оренди землі; надання земельних ділянок в інших випадках, визначених законом.

Земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що умовами укладеного між відповідачами 06.07.2005р. договору оренди землі було передбачено переважне право орендаря на поновлення договору на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.8 договору).

Так, редакцією статті 33 Закону України «Про оренду землі» станом на 30.06.2010р. було встановлено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Згідно з матеріалами справи, що також не заперечується сторонами та було встановлено господарським судом Луганської області у рішенні від 23.01.2014р., відповідачем-2 як орендарем був пропущений встановлений у п.8 договору оренди від 06.07.2005р. 30-денний термін для звернення до орендодавця із клопотанням про поновлення договору на новий строк. Таким чином, за висновком судової колегії, оскільки С(Ф)Г «Скіфи» не було належним чином додержано вказаного обов'язку за договором, до даних правовідносин не можуть бути застосовані приписи ч.1 і 2 ст.33 Закону України «Про оренду землі» (у відповідній редакції).

Разом з цим, оскільки орендар продовжував користуватись спірною земельною ділянкою та матеріали справи не містять доказів направлення орендодавцем заперечень з цього приводу, натомість останнім було видано розпорядження №398 від 26.07.2010р. «Про надання С(Ф)Г «Скіфи» дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі в оренду земельної ділянки», апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що можливість подальшого користування відповідачем-2 спірною земельною ділянкою повинна була бути врегульована приписами ч.3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а саме - у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Проте з матеріалів справи вбачається, що при зверненні до райдержадміністрації орендар просив змінити одну із суттєвих умов договору оренди землі - строк дії договору, з 5 на 20 років, тому приймаючи розпорядження №398 від 26.07.2010р. та №136 від 10.03.2011р. про надання другому відповідачу дозволу на виготовлення технічної документації та в подальшому - про її затвердження і надання С(Ф)Г «Скіфи» земельну ділянку в оренду терміном на 20 років, відповідач-1 припустився порушення вищевказаних приписів чинного на той час земельного законодавства.

Крім того, згідно з матеріалами справи, умови укладеного 23.01.2012р. на підставі вказаних розпоряджень договору оренди відрізняються від умов договору від 06.07.2005р. також в частині розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки та, відповідно, розміру орендної плати, мети використання земельної ділянки (для розширення та ведення фермерського господарства у 2005 році, а для городництва і ведення фермерського господарства - у 2012 році).

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи та дають підстави для висновку про порушення орендодавцем ч.3 ст.33 Закону України «Про оренду землі» (у відповідній редакції) при розгляді клопотання орендаря про поновлення договору оренди землі від 06.07.2005р. та вирішенні вказаного питання шляхом прийняття відповідних розпоряджень.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», до повноважень місцевої державної адміністрації відноситься розпорядження землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини другої ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Зважаючи на наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду приходить до висновку, що господарський суд першої інстанції припустився порушення норм матеріального та процесуального права і дійшов невірного висновку про відмову у задоволенні позову про визнання недійсними розпоряджень Старобільської районної державної адміністрації від 26.07.2010р. №398 «Про надання селянському (фермерському) господарству «Скіфи» дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі в оренду земельної ділянки» та від 10.03.2011р. №136 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право оренди земельної ділянки С(Ф)Г «Скіфи».

При цьому, апеляційний господарський суд вважає безпідставними твердження прокурора про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів ст.124 Земельного кодексу України в частині надання права оренди спірної земельної ділянки шляхом проведення земельних торгів, оскільки з огляду на зміст клопотання голови С(Ф)Г «Скіфи» від 25.06.2010р., останній просив надати в оренду земельну ділянку площею 5,9353га, яка використовується згідно з договором оренди №6 від 06.07.2005р., тобто фактично просив поновити договір оренди, укладений між відповідачами у 2005 році. Разом з цим, з огляду на порушення орендарем приписів п.8 вказаного договору та, ідповідно, ст.33 Закону України «Про оренду землі», апеляційний господарський суд дійшов висновку про втрату останнім права на поновлення договору оренди в силу ч.1 і 2 ст. 33 вказаного Закону, а приписи ч.3 зазначеної статті сторонами виконані належним чином не були.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд не погоджується з помилковими висновками господарського суду про те, що оскільки у договорі від 06.07.2005р. не передбачено негативних наслідків для орендаря у разі пропуску встановленого строку для повідомлення орендодавця про намір продовжити дію такого договору, в тому числі - у вигляді втрати орендарем переважного права на поновлення вказаного договору, зазначена обставина не є суттєвою при вирішенні даного спору.

Що стосується похідної вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 23.01.2012р., судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, тобто, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом наведеного, правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» (зі змінами і доповненнями).

Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства та встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд вважає, що прокурором належними і допустимими доказами підтверджено наявність правових підстав для визнання спірного договору недійсним, оскільки його укладено на підставі розпоряджень райдержадміністрації, прийнятих з порушенням норм чинного законодавства, у зв'язку з чим колегія суддів апеляційної інстанції вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню. Крім того, станом на момент укладення спірного договору редакція статті 33 Закону України «Про оренду землі» зазнала суттєвих змін, які також були проігноровані сторонами при укладенні договору оренди землі від 23.01.2012р.

Що стосується вимог про скасування запису про державну реєстрацію вказаного договору, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

З 01.01.2013р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», Прикінцевими та перехідними положеннями якого передбачено, що з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. Пункт 9 Положень підкреслює, що державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом.

Статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, договорів, укладених у порядку, встановленому законом, інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Частиною 2 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначається, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Крім того, пунктом 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМ України від 17.10.2012р № 1051, визначено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію.

За змістом наведеного, при отриманні державним реєстратором рішення суду, що набрало законної сили, про визнання недійсною підстави внесення запису (права власності, обтяження, іншого речового права - оренда іпотека та ін.) до Державного реєстру, він зобов'язаний у відповідності з приписами Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ №1051 від 17.10.2012р., скасувати відповідний запис про державну реєстрацію прав.

Отже, враховуючи наявність підстав для скасування розпоряджень Старобільської районної державної адміністрації №398 від 26.07.2010р. та №136 від 10.03.2011р. про надання С(Ф)Г «Скіфи» в оренду спірної земельної ділянки, визнання недійсним укладеного на їх підставі договору оренди землі від 23.01.2012р., судова колегія вважає обґрунтованими вимоги прокурора про скасування запису №442510004002053 про державну реєстрацію укладеного між відповідачами договору оренди землі від 23.01.2012р.

Разом з цим, в частині вимог про зобов'язання відповідача-2 повернути спірну земельну ділянку до земель запасу Бутівської сільської ради Старобільського району Луганської області, судова колегія не може погодитись із висновками прокурора з огляду на таке.

В силу приписів Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», з дня набрання чинності даним Законом (01.01.2013р.), у державній власності залишаються, зокрема, усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті «а» пункту 3 цього розділу (п.4).

Державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку (п.5).

У разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками (п.6).

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом (п.9).

Таким чином, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів реєстрації за Бутівською сільською радою Старобільського району Луганської області права власності на спірну земельну ділянку, яка доречи не є учасником провадження у даній справі, позовні вимоги в цій частині заявлені необґрунтовано та задоволенню не підлягають.

З огляду на наведене, заявлений прокурором позов (з урахуванням уточнення) є частково обґрунтованим, у зв'язку з чим підлягає задоволенню в частині визнання недійсними та скасування розпоряджень Старобільської районної державної адміністрації від 26.07.2010р. №398 та від 10.03.2011р. №136, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 23.01.2012р. між Старобільською районною державною адміністрацією та С(Ф)Г «Скіфи», а також про скасування запису у Державному реєстрі земель про державну реєстрацію договору оренди від 23.01.2012р. №442510004002053. В іншій частині уточнений позов задоволенню не підлягає.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що всупереч вимогам ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Луганської області від 23.01.2014р. у справі №913/3251/13 не ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, не відповідає нормам матеріального та процесуального права, проте з огляду на вірний висновок в частині відмови у задоволенні позову про зобов'язання С(Ф)Г «Скіфи» повернути спірну земельну ділянку до земель запасу Бутівської сільської ради Старобільського району Луганської області, підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, п.п.2.11 п. 2 Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України», судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 5161,50грн. (3441грн. за 3 задоволені вимоги немайнового характеру + 1720,50грн. за задоволені вимоги апеляційної скарги (3441/2) підлягає солідарному віднесенню на відповідачів пропорційно задоволеній частині позову.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 49, ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.104, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Луганської області, м. Луганськ, на рішення господарського суду Луганської області від 23.01.2014р. (повний текст від 27.01.2014р.) у справі №913/3251/13 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 23.01.2014р. (повний текст від 27.01.2014р.) у справі №913/3251/13 - скасувати в частині відмови у задоволенні уточненого позову про визнання недійсними та скасування розпоряджень Старобільської районної державної адміністрації від 26.07.2010р. №398 та від 10.03.2011р. №136, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 23.01.2012р. між Старобільською районною державною адміністрацією та С(Ф)Г «Скіфи», а також про скасування запису у Державному реєстрі земель про державну реєстрацію договору оренди від 23.01.2012р. №442510004002053.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Уточнені позовні вимоги Прокурора Старобільського району Луганської області, м. Старобільськ Луганської області, до Старобільської районної державної адміністрації, м. Старобільськ Луганської області, Селянського (фермерського) господарства «Скіфи», с. Бутове Старобільського району Луганської області - задовольнити частково.

Визнати недійсними та скасувати розпорядження Старобільської районної державної адміністрації від 26.07.2010р. №398 «Про надання селянському (фермерському) господарству «Скіфи» дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо передачі в оренду земельної ділянки» та від 10.03.2011р. №136 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право оренди земельної ділянки С(Ф)Г «Скіфи».

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 23.01.2012р. між Старобільською районною державною адміністрацією та С(Ф)Г «Скіфи», який зареєстрований у Державному реєстрі земель за №442510004002053 від 23.01.2012р.

Скасувати запис у Державному реєстрі земель про державну реєстрацію договору оренди, укладеного 23.01.2012р. між Старобільською районною державною адміністрацією та С(Ф)Г «Скіфи», на земельну ділянку площею 5,9353га, яка розташована за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується у Бутівській сільській раді Старобільського району Луганської області, який зареєстрований у Відділі Держкомзему у Старобільському районі Луганської області за №442510004002053.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути зі Старобільської районної державної адміністрації, м. Старобільськ Луганської області, в дохід державного бюджету 2 580,75грн. судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Скіфи», с. Бутове Старобільського району Луганської області, в дохід державного бюджету 2 580,75грн. судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: А.М. М'ясищев

Е.В. Сгара

Надруковано примірників - 9

1-у справу

2-відповідачам

1-третій особі

3-прокуратурі

1-господарському суду

1-ДАГС