Ухвала суду № 37434519, 25.02.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/4470/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І.

при секретарі: Лозінській Н.В.

за участю представників сторін:

представника позивача:Романюка В.М.

представника відповідача: Розізнаної О.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальність "Агро-Еко ХХІ Плюс" до Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ТОВ "Наследие", ПП "Агро-Адмір про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко ХХІ Плюс" (Позивач) звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (Відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю "Наследие" , Приватне підприємство "Агро-Адмірал", Товариство з обмеженою відповідальністю "Прометей Д" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представник Відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник Позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що працівниками Відповідача з 11.09.2013 року по 22.10.2013 року проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко ХХІ Плюс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.08.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт №566/22-09-22-01/37000430 від 29.10.2013 року, згідно висновків якого встановлено порушення Позивачем вимог податкового законодавства.

На підставі зазначеного акту Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Р" №0003022201 від 14.11.2013 року, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 983590 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 245897,5 грн., №0003032201 від 14.11.2013 року, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ за основним платежем - 806261 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 201565,25 грн., та форми "В4" №0003042201 від 14.11.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення ПДВ по декларації за грудень 2012 року на суму 9 559 грн.

З обставин справи встановлено, що Позивачем (покупець) укладено договори купівлі-продажу олійного насіння сої: №08/06 від 08.06.2012 року, №14/06 від 14.06.2012 року з ТОВ "Наследие" (продавець) та №15/09-12 від 05.09.2012 року, №09/09-12 від 09.09.2012 року з ТОВ "Прометей Д" (продавець).

Згідно умов зазначених договорів продавець зобов'язується продати для покупця олійне насіння сої (сировину), а покупець зобов'язується викупити у продавця зазначений товар.

Також, Позивачем було укладено договір постачання №03/10-2012 від 03.10.2012 року з ТОВ "Агро-Адмірал" щодо поставки паливних гранул з деревини, згідно якого ПП "Агро-Адмірал" (постачальник) зобов'язується поставити та передати у власність ТОВ "Агро-Еко ХХІ Плюс" (покупця) товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

Поставка насіння сої від ТОВ "Наследие" та ТОВ "Прометей Д" і паливних гранул від ТОВ "Агро-Еко ХХІ Плюс" підтверджується: видатковими і податковими накладними, товарно-транспортними накладними, якісними посвідченнями, даними бухгалтерського обліку по рахунках 208, 203, податковими накладними з ПДВ і додатками №5 до них, факт оплати товарів підтверджений платіжними дорученнями.

Згідно довідки Позивача від 18.12.2013 року, господарські операції з придбання сої та паливних гранул мали реальний характер, оскільки, дана сировина фактично надходила на ТОВ "Агро-Еко ХХІ Плюс" автомобільним транспортом, оприбутковувалась та перероблялась підприємством. За період з листопада по грудень 2012 року вироблено готової продукції: олія соєва нерафінована - 636,22 т; шрот соєвий - 2465 т. Реалізовано продукції покупцям: олія соєва - 493,88 т; шрот соєвий - 2593,82 т. Щодо паливних гранул, то вони були використані в процесі спалювання в твердопаливних парових котлах для отримання пару необхідного для переробки сої.

Висновки Відповідача, викладені в акті перевірки ґрунтуються на тому, що підставою для заниження податкових зобов'язань по ПДВ та по податку на прибуток стало проведення по бухгалтерському обліку господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, які фактично не відбувались, а спрямовані лише на формування платником податкового кредиту та витрат між Позивачем та його контрагентами.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.138.4 ст.138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відповідно до ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні") підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, документи мають силу первинних у випадку фактичного здійснення господарської операції, з огляду на що для визначення податкового кредиту, сплачені в ціні товару суми податку на додану вартість повинні бути фактично здійснені і підтверджені належними первинними документами, складеними у відповідності до законодавчих вимог і які відображають реальність господарської операції.

Надані Позивачем первинні документи були досліджені судом першої інстанції, на підставі чого суд дійшов обґрунтованого висновку про реальність операцій Позивача щодо придбання матеріальних цінностей, оскільки ці операції призвели до зміни майнового стану платника податків, метою їх придбання було подальше використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності.

Щодо посилань апелянта на відсутність окремих реквізитів товарно-транспортних накладних, колегія суддів зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Крім того, товарно-транспортна накладна не є документом, обов'язковість ведення і зберігання якого передбачена правилами ведення податкового обліку, бухгалтерського обліку та нарахування податку на прибуток. Отже, її відсутність не впливає на правомірність формування Позивачем податкового кредиту відповідно до Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності висновків податкового органу про вчинення Позивачем порушень податкового законодавства України на підставі висновків актів перевірки його контрагентів.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, згідно уставленої судової практики Верховного Суду України та Європейського Суду з прав людини, рішення яких повинні враховуватись судами України під час розгляду аналогічних справ, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Крім того, чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що під час проведення перевірки Позивач надав всі первинні документи, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік - обов'язковий вид обліку, який ведеться суб'єктом господарювання.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вчинення господарських операцій із Позивачем контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних та інших первинних документів, дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту. Тому, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що висновки акту перевірки є не обґрунтованими, суперечать законодавству з питань оподаткування та фактичним обставинам справи, а тому податкові повідомлення-рішення, прийняті на його основі, є протиправними та підлягають скасуванню.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи колегія суддів вважає, що доводи, викладені Відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин суд апеляційної інстанції не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що входять до предмета доказування та мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає всі підстави для залишення його без змін.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницької області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 28 лютого 2014 року .

Головуючий Курко О. П.

Судді Білоус О.В.

Совгира Д. І.