Постанова № 37434132, 26.02.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2014 р. Справа №805/725/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Абдукадирової К.Е.,

при секретарі судового засідання Пономаренко В.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державної

податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Головного управління

Міндоходів у Донецькій області

про скасування вимоги Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі м.

Донецька щодо сплати недоїмки від 17.05.2013р. № ф-1100 в розмірі 5 204,33 грн.., -

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування вимоги Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька щодо сплати недоїмки від 17.05.2013р. № ф-1100 в розмірі 5 204,33 грн..

Правовою підставою скасування вимоги про сплату недоїмки позивач під час розгляду справи вважає норми Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Зазначає, що відповідачем до нього було незаконно винесено вимогу про сплату недоїмки у розмірі 5 204,33 грн. Посилається на п. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (зі змінами та доповненнями) особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та вказує, що вона є пенсіонером за віком, а тому, звільнена від сплати єдиного внеску.

Позивач, через канцелярію суду надала клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду із даним позовом. В обґрунтування наданого клопотання зазначила, що її дитина є інвалідом дитинства, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_2 (арк. справи 8 том 1). Також позивач вказує, що її дитина, отримавши лист не повідомила про це позивача, у зв'язку з чим позивач був позбавлений можливості своєчасно звернутися до суду за захистом порушених прав.

Суд зазначає, що відповідно до приписів статей 2, 6 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про наявність поважних причин пропуску строку та вважає за доцільне поновити пропущений строк на звернення до адміністративного суду з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача.

Також позивач просила суд розглянути справу за її відсутності, про що також надала відповідну заяву.

Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька, у судове засідання не з'явився, надав суду заяву, відповідно до якої просив розглянути справу без участі його представника, проти позовних вимог заперечував, надав суду відповідні заперечення. (арк. справи 32-37 том 1).

Представник третьої особи - Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, у судове засідання не з'явився, також надав суду заяву про розгляд справи за відсутності його представника, проти задоволення позову заперечував. (арк. справи 30-31 том 1).

Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1, зареєстрована як фізична особа-підприємець Виконавчим комітетом Донецької міської ради, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис № 2 266 017 0000 016329, присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1, є пенсіонером за віком, про що видано пенсійне посвідчення (арк. справи 9 - 12 том 1).

Відповідач - Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька Донецької області, є органом виконавчої влади, який здійснює повноваження, покладені на нього Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011р. № 384/2011 (далі - Положення).

Згідно зі ст. 1 Положення, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.

Пенсійний фонд України вносить у встановленому порядку Міністру праці та соціальної політики України пропозиції з питань формування державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, забезпечує її реалізацію.

Згідно ст. 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

У відповідності до п.п. 5 п. 4 вказаного Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо: забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення; повного та своєчасного обліку платників страхових внесків; забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не сплачених сум страхових внесків; призначення і виплати пенсій; забезпечення повного та своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України; проведення перевірок правильності сплати страхових внесків, призначення та виплати пенсій, інших виплат, що фінансуються за рахунок коштів Пенсійного фонду України; обліку коштів Пенсійного фонду України, ведення статистичної та бухгалтерської звітності.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна податкова інспекція у Кіровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, діє в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Як вже зазначалось судом раніше, відповідач надав суду заперечення. (арк. справи 35-37 том 1). Зазначає, що відносини, які виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску, регулюються виключно Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» N 2464-VI. Відповідно п.4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Відповідно ч.2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. З урахуванням викладеного просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

Проте суд не може погодитись з доводами відповідача, з наступних підстав.

Судом встановлено, що управлінням пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька було винесено вимогу про сплату недоїмки у відношенні фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 17.05.2013р. № ф-1100 на суму 5 204,33 грн. (арк. справи 13 том 1). Сума недоїмки, визначена у спірній вимозі підтверджена відповідними розрахунками (арк. справи 14, 15, 38-39 том 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

За приписами ст. 2 Закону № 1788, за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Згідно з статтею 12 Закону № 1788 право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Відповідно до ст. 13 Закону № 1788 на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

З 01.01.2004р. набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-ГУ (далі - закон № 1058).

Відповідно до статті 1 Закону № 1058 пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

За приписами ст. 9 Закону № 1058 пенсія за віком призначається відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі.

Частина 1 ст. 26 Закону № 1058 передбачає, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Згідно з п. 4 ч. 1, ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464), платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є пенсіонером за віком з 11.06.2009 року, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3, виданим Управлінням Пенсійного фонду України 11.06.2009р. (арк. справи 9 том 1).

Довідкою Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька від 09.01.2014р. підтверджено, що позивач є пенсіонером за віком та отримує пенсію з 25.01.2009р. довічно. (арк. справи 11 том 1).

Позивач є платником єдиного податку, що підтверджено відповідним свідоцтвом від 01.01.2012р. (арк. справи 12 том 1).

Відповідачем не доведено та не надано суду доказів, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 укладала договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсіонер це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію. В зв'язку з тим, що позивач отримує довічну пенсію за віком, а ч.4 ст.4 Закону № 2464 не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах на підставі ст. 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд дійшов висновку про те, що позивач не повинен сплачувати за себе єдиний внесок, наслідком чого є задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 23, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 159, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування вимоги Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька щодо сплати недоїмки від 17.05.2013р. № Ф-1100 в розмірі 5 204,33 грн. - задовольнити повністю.

Скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька від 17.05.2013р. № Ф - 1100 про стягнення недоїмки в розмірі 5 204,33 грн..

Присудити з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 182,70 (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок) грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 26 лютого 2014 року. Постанова у повному обсязі складена 28 лютого 2014 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.