Рішення № 37429975, 27.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1657/14 27.02.14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про відшкодування шкоди у порядку регресу

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Смірнов О.С. (дов.№б/н від 17.10.2012)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про відшкодування шкоди у порядку регресу.

Позивач зазначає, що виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплативши йому у зв'язку з пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2014 порушено провадження у справі №910/1657/14 та призначено її до розгляду на 27.02.2014 року.

26.02.14 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, та від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшли відомості, витребувані ухвалою суду від 07.02.2014 року.

Відповідач 26.02.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва надав відзив на позов, у якому відповідач фактично не заперечує проти заявлених позовних вимог про стягнення шкоди у порядку регресу, а також просить здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача. (а. с. 98)

У судовому засіданні 27.02.2014 представник позивача надав усні пояснення по справі та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, зважаючи на подане ним 26.02.2014 прохання про здійснення розгляду справи без його участі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши думку представника позивача та враховуючи відсутність у наданому відповідачем відзиві фактичних заперечень на позовні вимоги, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.04.2013 між Публічним акціонерним товариством «Українська страхова група» (страховик) та Приватним акціонерним товариством «Зернопродукт МХП» (страхувальник) укладено Договір №28-0101-13-00235 добровільного страхування наземних транспортних засобів, за яким предметом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечить чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки «Renault Kangoo», державний номер АВ6950ВТ. Вигодонабувачем за даним Договором виступає страхувальник. (а. с. 5-11)

Відповідно до довідки про дорожньо-транспортну пригоду, 28.05.2013 по вулиці Енгельса, м.Брацлав, Немирівський район, відбулась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) за участю транспортного засобу марки «Renault Kangoo», державний номер АВ6950ВТ,що належить страхувальнику та знаходився під керуванням Шагіна О.І. (відповідно до наказу №53 від 02.04.2013) та транспортного засобу марки «ВАЗ 21122», державний номер АВ9559ВС, що належить ДП «Тульчинське ЛМГ», під керуванням Сердюк П.І. (а. с. 17-22)

Дорожньо-транспортна пригода відбулась у наслідок порушення водієм Сердюк П.І. Правил дорожнього руху України, якого постановою Немирівського районного суду Вінницької області від 14.09.2013 у справі №140/1517/13-п визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та, враховуючи малозначність скоєного правопорушення, звільнено від адміністративної відповідальності. (а. с. 23)

Як вбачається із матеріалів справи, 29.05.2013 Страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 28.05.2013, що є страховим випадком згідно із договором №28-0101-13-00235. (а. с. 47-48)

Відповідно до п.14.1.1 Договору №28-0101-13-00235, вартість відновлювального ремонту може бути підтверджена рахунками, калькуляціями, нарядами-замовленнями тощо.

Позивач на підставі акту виконаних робіт №ЗА-0004221 від 31.07.2013, виставленого ПАТ «Вінничина-Авто» склав страховий акт №ДККА-27721 від 14.06.2013 та розрахунок страхового відшкодування до нього із визначенням суми страхового відшкодування у розмірі 31052,62 грн. (а. с. 26-30; 49-50)

Вищезазначену суму позивач, відповідно до заяви вигодонабувача від 14.06.2013, перерахував на рахунок ПАТ «Вінничина-Авто», що підтверджується платіжним дорученням №10226 від 14.06.2013 (а. с. 51-52)

Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність водія Сердюк П.І., який керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21122», державний номер АВ9559ВС, на момент скоєння ДТП застрахована у Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (відповідач по справі), за полісом №АВ4258605 І (першого) типу договору, відповідно до інформації з Єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ). (а. с. 97)

Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому позивач 07.08.2013 звернувся до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування у порядку регресу, однак відповіді або коштів станом на день розгляду справи так і не отримав. (а. с. 54-55)

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Цивільним кодексом України встановлено, що цивільно-правова відповідальність виникає лише за наявності вини особи. Цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішенням суду (п. 5 ст. 11 ЦК України).

Наявною у матеріалах справи постановою Немирівського районного суду Вінницької області від 14.09.2013 у справі №140/1517/13-п встановлено вину Сердюк П.І. у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди під час керування транспортним засобом марки «ВАЗ 21122», державний номер АВ9559ВС, проти встановлення якої винуватець не заперечував. (а. с. 22)

Як зазначається у мотивувальній та резолютивній частинах даної постанови, враховуючи малозначність скоєного правопорушення, ступінь вини та особу винуватця, Сердюк П.І. звільнено від адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст.22, 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП), при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, та при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Отже, факт наявності вини водія Сердюк П.І. у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди під час керування транспортним засобом марки «ВАЗ 21122», державний номер АВ9559ВС, встановлено та підтверджено постановою Немирівського районного суду Вінницької області від 14.09.2013 у справі №140/1517/13-п, а також не заперечується самим винуватцем.

На момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність Сердюк П.І., який керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21122», державний номер АВ9559ВС, застрахована у Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (відповідач по справі), за полісом №АВ4258605, відповідно до інформації з Єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ). (а. с. 97)

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач - Відкрите акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу марки «Renault Kangoo», державний номер АВ6950ВТ.

Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - Приватного акціонерного товариства «Українська страхова група» - як страховика, який виплатив страхове відшкодування по договору №28-0101-13-00235 добровільного страхування наземних транспортних засобів, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Сердюк П.І., як до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Статтею 25 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як досліджено судом, розмір страхового відшкодування позивач визначив, виходячи з рахунку-договору СТО ПАТ «Вінничина-Авто», що передбачено умовами п. 14.1.1 Договору №28-0101-13-00235, та відповідає приписам ст. 25 вищевказаного Закону України.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Положеннями статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов"язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Наведеною статтею також визначено, що при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

При цьому, страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Також зазначена стаття визначає, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого Господарського суду України від 11.04.2013 у справі №5011-23/10750-2012.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем до стягнення заявлена сума фактично виплаченого страхового відшкодування у розмірі 30542,62 грн.

Згідно статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договору страхування.

Як передбачено п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно із умовами полісу № АВ4258605, розмір франшизи становить 510,00 грн., яка вірно вирахувана позивачем із розміру страхового відшкодування, заявленого до стягнення.

Відповідно до п. 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин тому проведення операцій, що не впливають на поновлення справності та роботоздатності автомобіля та не можуть здійснюватися шляхом відновлення чи заміни частин таких як мийка, полірування тощо, не повинне відшкодовуватись за обов'язковим страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

З системного аналізу вищенаведеного, суд дійшов висновку, про зменшення суми страхового відшкодування на вартість мийки у розмірі 68,00 грн., наявної у акті виконаних робіт №ЗА-0004221 від 31.07.2013, а отже, загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача має становити 30474,62 грн. (30542,62 грн. - 68,00 грн. = 30474,62 грн.)

Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог, які підлягають задоволенню частково, із зменшенням на суму мийки.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про відшкодування шкоди у порядку регресу - задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7-Д, ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, місто Київ, вулиця І.Федорова, будинок 32-А, ідентифікаційний код 30859524) 30474 (тридцять тисяч чотириста сімдесят чотири) гривні 62 копійки суми сплаченого страхового відшкодування та 1822 (одну тисячу вісімсот двадцять дві) гривні 93 копійки судового збору.

В інший частині позову - відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 27.02.2014 року.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено та підписано 04.02.2014 року

Суддя К.В. Полякова