Рішення № 37429974, 25.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/330/14 25.02.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

До Публічного акціонерного товариства «Київський ювелірний завод»

Про стягнення грошових коштів

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: Бабій О.В.(дов. № 010-01/2215 від 19.03.2013)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний експортний-імпортний банк України» до Публічного акціонерного товариства «Київський ювелірний завод» про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 151311К13 від 25.07.2011, укладеним в рамках Генеральної угоди № 151307N8 від 10.12.07 у розмірі 88 813 297,02 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» зазначає, що у відповідача рахується сума заборгованості за Кредитним договором № 151311К13 від 25.07.2011, укладеним в рамках Генеральної угоди № 151307N8 від 10.12.07, яка утворилась внаслідок неналежного виконання Публічним акціонерним товариством «Київський ювелірний завод» зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами та сплати комісії за управління кредитною лінією. Одночасно керуючись нормами статей 546,549 ЦК України позивачем заявлено до стягнення сума пені та 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/330/14 та призначено розгляд справи на 30.01.14 року.

30.01.2014 позивачем до суду подані додаткові докази у справі.

Внаслідок нез'явлення представника відповідача до судового засідання 30.01.2014 розгляд справи відкладено на 25.02.2014, про що судом винесено відповідну ухвалу.

У судовому засіданні 25.02.2014 представник позивача позовні вимоги просив задовольнити повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач повторно не направив свого представника для участі у судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, поважність причин неявки суду не повідомив.

Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.12.2007 між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк» України» (Банк, позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Київський ювелірний завод» , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Київський ювелірний завод» (Позичальник, відповідача) укладено Генеральну угоду № 151307N8 із змінами та доповненнями, якою визначено загальні умови фінансування інвестиційної, торгово-закупівельеної, виробничої та іншої діяльності позичальника, що здійснюється відповідно до Генеральної угоди шляхом укладання кредитних договорів (п.1.2ст.1 Генеральної угоди).

Так, в межах лімітів, визначених п.4.5 ст. 4 Генеральної угоди, та у відповідності з іншими умовами Генеральної угодами, 25.07.2011 між банком та Публічним акціонерним товариством «Київський ювелірний завод» укладено Кредитний договір № 151311К13, за умовами якого відповідачу відкрито відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування у розмірі 82 000 000,00 грн (пп.3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Кредитного договору); з кінцевим терміном погашення кредиту - 24.07.2014 (пп. 3.2.3 п.3.2 ст.3 Кредитного договору); зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та розмірі, встановлених п. 3.2.5 п.3.2ст.3 та п.3.5 ст.3 Кредитного договору; зі сплатою комісії в порядку та розмірі, встановлених пп. 3.2.6 та пп.3.2.8 п.3.2 ст.3 та ст. 4 Кредитного договору.

У підтвердження надання кредитних коштів на умовах, визначених кредитними договорами, банком до матеріалів справи надано виписку банку про рух коштів по позичковому рахунку позичальника та меморіальні ордера, які міститься у матеріалах справи. (а.с )

Відповідно до п.3.1 та пп.3.3.1 п.3.3 ст. 3 Кредитного договору відповідач взяв на себе зобов'язання , повернути кредит, сплатит проценти за користування кредитом, комісії та інши платежі, встановлені кредитним договором.

Відповідач зобов'язаний погасити кредит повністю у валюті кредиту на рахунок, вказаний у п. 3.8 Кредитного договору в строк, зазначений у пп.3.2.3 п. 3.2 ст.3 Кредитного договору, здійснюючи чергові платежі з погашення згідно з графіком збільшення та зменьшення ліміту заборгованості (додаток № 1 до Кредитного договору) за рахунок будь-яких надходжень Позичальника (пп.3.4.1 п.3.4 ст.3 Кредитного договору).

Згідно з пп. 3.5.1. п. 3.5 ст. З Кредитного договору Позичальник зобов'язаний сплачувати Банку проценти за користування Кредитом у розмірі, зазначеному в п. 3.2 ст. З Кредитного договору, у валюті Кредиту, які нараховуються щомісяця, в останній банківський день місяця, на фактичну суму заборгованості за Кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів на основі банківського року (відповідно до п. 1.1 ст. 1 Кредитного договору сторони домовилися, що банківський рік становить 360 днів) у валюті кредиту і підлягають сплаті з 1 по 7 число кожного місяця (у січні та травні - до 15 числа) на рахунок, зазначений у п. 3.8 Кредитного договору.

При цьому, згідно з пп. 3.2.5 п. 3.2 ст. 2 Кредитного договору Позичальник повинен щомісячно сплачувати Банку проценти за користування Кредитом, виходячи із встановленої Банком процентної ставки у розмірі: -з 01.07.11 по 30.06.12 - 17,00% річних, при цьому процентна ставка за користування Кредитом збільшується на 1% у разі невиконання/порушення будь-якої умови, зазначеної в пп.пп. 5.1.4.7.1 та 5.1.4.7.2 п. 5.1 ст. 5 Кредитного договору; починаючи з 01.07.12 - 20% річних.

Починаючи з 31.08.2013 позичальник припинив здійснення чергових платежів з погашення кредиту у розмірі та у строки, встановлені згідно Додатку №1 до Кредитного договору (що підтверджено доданою до матеріалів справи випискою банку про рух коштів по позичковому рахунку позичальника), внаслідок чого банком з 01.02.12 збільшено відсоткову ставку на 1%, про що позивач надіслав Відповідачу відповідне письмове повідомлення від 03.03.12 №158-03/97.

Відповідно до умов ст. 6 Кредитного договору у разі, зокрема, несплати Позичальником Банку у строк платежів з погашення Кредиту чи будь-яких інших сум, належних до сплати згідно з Кредитним договором, або не виконання будь-яких інших зобов'язань за Кредитним договором, у Банку виникає право вимоги дострокового виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором. При цьому Банк письмово повідомляє Позичальника, що непогашена частина Кредиту, нараховані проценти за користування Кредитом, а також інші платежі, нараховані згідно з Кредитним договором підлягають достроковому поверненню, а Позичальник взяв на себе обов'язок сплатити зазначену в повідомленні суму протягом 10 банківських днів з дати отримання повідомлення (п. 3.6 ст. З Кредитного договору).

У зв'язку з невиконанням Позичальником зобов'язань за Кредитним договором, зокрема, щодо погашення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісій за управління кредитною лінією, 19.11.13 Банк надіслав на адресу Позичальника вимогу про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором, яка залишена відповідачем без задоволення.

З огляду на викладене, в зв'язку з невиконанням Позичальником взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором, станом на 16.12.13 заборгованість за Кредитним договором становить 88 813 297,02 (вісімдесят вісім мільйонів вісімсот тринадцять тисяч двісті дев'яносто сім, 02) грн., яка складається з: заборгованості за Кредитом - 81 900 000,00 грн.; заборгованості за процентами за користування кредитом - 4 958 315,69 грн.; заборгованості за комісією за управління кредитною лінією - 958 372,32 грн.; пені за несвоєчасне виконання зобов'язань - 811 830,00 грн.; 3% річних від суми прострочених зобов'язань - 184 779,01 грн.

Оскільки відповідач наявну суму заборгованості не сплатив, тому позивач просить стягнути дану заборгованість у судовому порядку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У силу частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, норми якої кореспондуються із нормами статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 вказаної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З системного аналізу вищевикладених положень, суд дійшов висновку, що між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та Публічним акціонерним товариством «Київський ювелірний завод» склалися кредитні відносини, які регулюються нормами параграфу 2 Розділу ІІІ Книги п'ять Цивільного кодексу України.

У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

На виконання умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 119 317 500,00 грн, з яких відповідачем повернуто 37 417 500,00 грн, (що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою про рух коштів на позичковому рахунку відповідача та меморіальними ордерами).

Отже, як свідчать матеріали справи, відповідачем порушені договірні зобов'язання у частині своєчасного повернення грошових коштів за Кредитним договором № 151311К13 від 25.07.2011, у зв'язку із чим, у відповідача виникла заборгованість по поверненню кредиту у розмірі 81 900 000,00 грн.

Оскільки, заперечень щодо стягнення суми простроченої заборгованості за кредитом під час розгляду справи від відповідача до суду не надходило, належних та допустимих доказів у підтвердження повернення суми кредитних коштів на користь позивача не надано, тому суд вважає вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Київський ювелірний завод» простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 81 900 000,00 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Встановивши правомірність та обґрунтованість вимоги позивача, щодо стягнення простроченої заборгованості за кредитом, перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд вважає позовні вимоги у частині стягнення нарахованих процентів за користування кредитом у розмірі 4 958 315,69 грн. є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

У межах розгляду даного спору, судом встановлено, що з вересня 2013 року Позичальник припинив своєчасне та повне виконання своїх зобов'язань щодо сплати процентів за користування Кредитом.

Так, відповідно до умов пп. 3.2.6.2 п. 3.2 ст. 3 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний щомісяця сплачувати на користь Банку комісію за управління кредитною лінією у розмірі 0,018% від ліміту заборгованості, яка розраховується пропорційно кількості днів дії ліміту (лімітів) заборгованості, які діяли у періоді, з урахуванням графіку збільшення та зменшення ліміту заборгованості.

При цьому, відповідно до положень пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Кредитного договору розмір комісії за управління кредитною лінією, зазначений в пп.3.2.6 п.3.2 ст. 3 Кредитного договору, змінюється в залежності від виконання/невиконання Позичальником окремих умов Кредитного договору, зокрема пп. 3.2.9 п. 3.2 ст. З Кредитного договору; пп. 5.1.4.9 п. 5.1 ст. 5 Кредитного договору; пп. 5.1.4.7.1 п. 5.1 ст. 5 Кредитного договору; пп. 5.1.4.15 п. 5.1 ст. 5 Кредитного договору.

Оскільки, Позичальником не виконані вищезазначені умови кредитного договору, розмір комісії збільшений у відповідності до пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Кредитного договору.

Проаналізувавши вищевикладене та здійснивши власний розрахунок суми комісії, суд визнає заявлений до стягнення розмір комісії 958 372, 32 грн. обгрунтованим, вимогу про стягнення комісії такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Так, у разі невиконання Позичальником зобов'язань згідно з пп. 3.4.1 п. 3.4, пп. 3.5.1 п. 3.5 ст. 3 та ст. 4 Кредитного договору, Позичальник сплачує Банкові пеню. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня і підлягає сплаті у національній валюті України, на рахунок, зазначений у п. 3.8 ст. З Кредитного договору (п. 7.2 ст. 7 Кредитного договору).

Положеннями Господарського кодексу України унормовано поняття штрафних санкцій. Так, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дії відповідача, щодо невиконання взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Таким чином, вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» щодо стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту, яка становить 811 830,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною другою ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, враховуючи наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, Банк правомірно здійснив 3% річних у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України з чітким розрахунком, який міститься у матеріалах справи, а тому 184 779,01 грн. - 3% річних підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, оскільки, на день вирішення спору зобов'язання за Кредитним договором № 151311К13 не виконано, та прострочено позичальником виконання свого обов'язку щодо сплати процентів за користування, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості з відповідача визнаються судом правомірними, документально доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Державний експортний-імпортний банк України» до Публічного акціонерного товариства «Київський ювелірний завод» про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 151311К13 від 25.07.2011, укладеним в рамках Генеральної угоди № 151307N8 від 10.12.07 у розмірі 88 813 297,02 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київський ювелірний завод» (03039, місто Київ, вулиця Голосіївська, 17; ідентифікаційний код 00227229) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, місто Київ, вульця Горького, 127; ідентифікаційний код 00032112) 81 900 000 (вісімдесят один мільйон дев'ятсот тисяч) гривень 00 копійок заборгованості за кредитом, 4 958 315 (чотири мільйони дев'ятсот п'ятдесят вісім тисяч триста п'ятнадцять) гривень 69 копійок заборгованості за процентами за користування кредитом, 958 372 (дев'ятсот п'ятдесят вісім тисяч триста сімдесят дві) гривні 32 копійки - заборгованості за комісією за управління кредитною лінією, 811 830 (вісімсот одинадцять тисяч вісімсот тридцять) гривень 00 копійок, 184 779 (сто вісімдесят чотири тисячі сімсот сімдесят дев'ять) гривень 01 копійку - 3% річних та 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) гривень 00 копійок - витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні у присутності представника позивача та третьої особи 25.02.14 року.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний рішення складено

та підписано 03.03.14 року

Суддя К.В. Полякова