Ухвала суду № 37428000, 24.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" лютого 2014 р. м. Київ К/800/61116/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Восторг"

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013

у справі № 820/8467/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Восторг"

до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2013 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 05.09.2013 №0000432211.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2013 та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013, залишивши в силі постанову суду першої інстанції.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

У зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Восторг" щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Паритет-Агро" за період грудень 2012 року, лютий-березень 2013 року, складено акт від 16.08.2013 № 393/22.1-06/32437180, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено сплату до бюджету суми податку на додану вартість у загальному розмірі 947007,37 грн., у тому числі за лютий 2013 року в сумі 337907,27 грн. та за березень 2013 року в сумі 609100,10 грн.

На підставі висновків акта перевірки, податковим органом 05.09.2013 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000432211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1420510,50 грн., у тому числі за основним платежем - 947007,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 473503,50 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції погодився з наведеними висновками відповідача, зазначивши при цьому, що наявність у ТОВ "Восторг" податкових та видаткових накладних за відсутністю доказів перевезення та отримання товару відповідно до умов договорів у спірних правовідносинах не створює належного права для формування податкового кредиту та валових витрат.

Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, не може погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції, беручи до уваги наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «Паритет-агро» було укладено ряд договорів, предметом яких є поставка позивачу ТОВ «Паритет-агро» олії соняшникової, з доставкою до порту НП «Терминал-Укрхарчозбутсировина», Дніпро-Бугський морський порт.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Паритет-агро», на виконання умов вказаних договорів, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності: податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями. Також, в матеріалах справи наявні сертифікати якості на поставлений товар.

На момент видачі податкових накладних, контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та був платником ПДВ, що підтверджується копіями свідоцтв платника ПДВ, довідками про взяття на податковий облік, довідками з ЄДРПОУ.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ «Паритет-агро», що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Доводи відповідача про те, що товарно-транспортні накладні не підтверджують факт перевезення та отримання товару (олії соняшникової) саме позивачем, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки позивач не є отримувачем товару в розумінні Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, відповідно до п. 1 якого отримувачем товару (вантажоодержувачем) є будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку. Такою особою, згідно умов укладених договорів, визначено Термінал, а позивач є покупцем товару.

Слід зазначити, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов'язку поставляти товар в певне місце/за певною адресою/за адресою місцезнаходження покупця/складів покупця тощо - визначення місця поставки є виключно договірним питанням, яке вирішується згідно домовленостей між позивачем і постачальником відповідним договором.

Щодо видаткових накладних, то в них не зазначено місце поставки, місце поставки визначене відповідними договорами поставки, а саме, місце поставки - НП «Термінал-Укрхарчозбутсировина», Дніпро-Бугський морський порт, м.Миколаїв. Нормами діючого законодавства, в тому числі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не передбачено в якості обов'язкового реквізиту видаткової накладної зазначення місця поставки.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача - зареєстрованим платником ПДВ, та отриманих в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Згідно зі статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2013.

Керуючись статтями 222, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Восторг" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 скасувати, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2013 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль