Ухвала суду № 37427941, 19.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2014 року м. Київ К/9991/87507/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Приходько І.В., Степашко О.І.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська (далі - ДПІ)

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18.07.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.10.2011

у справі № 2а-4185/11/1270

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Опт-торг індастріал" (далі - Товариство)

до ДПІ

про визнання протиправними дій.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило:

визнати протиправними дії ДПІ щодо неприйняття поданих ним податкових декларацій з ПДВ за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень листопад, грудень 2010 року та за січень, лютий, березень 2011 року;

зобов'язати ДПІ прийняти зазначені податкові декларації та перенести їх показники до електронної бази даних.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18.07.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.10.2011, позов задоволено частково; визнано протиправними рішення ДПІ про невизнання податковою звітністю податкові декларації з ПДВ, подані Товариством за квітень, серпень, жовтень, грудень 2010 року, січень, лютий, березень 2011 року та зобов'язано відповідача відобразити показники цих декларацій в електронній базі даних податкової звітності; в решті позову відмовлено.

Посилаючись на невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі рішення та повністю відмовити у задоволенні позову, посилаючись на наявність у спірних податкових деклараціях недоліків, що перешкоджають їх визнанню як податкової звітності.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями під час розгляду даної справи встановлено, що підставою для невизнання відповідачем поданих Товариством податкових декларацій з ПДВ за звітні періоди з березня по грудень 2010 року та з січня по березень 2011 року став висновок податкового органу про їх заповнення позивачем з порушенням законодавчо установленого порядку. Про виявлені недоліки у спірних деклараціях ДПІ повідомляла позивача листами, в яких зазначено про відсутність у деклараціях обов'язкових реквізитів (як-от - коду ЄДРПОУ, кодів КВЕД, КОАТУУ), а також прокреслень у рядках, що не заповнюються через відсутність інформації, неподання позивачем в окремих випадках обов'язкових додатків (оригіналу п'ятого аркушу вантажної митної декларації, копії погашених податкових векселів), наявність порваних аркушів, помарок та підчищень у поданих документах. Також в окремих випадках ДПІ послалася на наявність у Товариства ознак вигодоформуючого підприємства.

Відповідно до абзацу першого підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який діяв до 31.12.2010) прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

За змістом абзацу п'ятого підпункту 4.1.2 пункту 4.1 цієї ж статті Закону податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Пунктом 4.5 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України (додаток № 1 до наказу Державної податкової адміністрації України від 31.12.2008 № 827) передбачено, якщо податкова звітність, надана органу ДПС платником податків, заповнена всупереч правилам, визначеним у затвердженому порядку її заповнення, то вона може бути не визнана органом ДПС як податкова звітність. Підставою про невизнання податкової звітності є: відсутність підпису відповідних посадових осіб (факсиміле не дозволяється); відсутність скріплення печаткою підписів платника податків; відсутність обов'язкових реквізитів податкового документа; відсутність обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності; неможливість прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті); наявність порваних аркушів, підчищень, помарок, виправлень, дописок і закреслювань; подання ксерокопії звітних документів; порушення загальних вимог оформлення документів податкової звітності.

Аналогічні за змістом положення містяться й у Податковому кодексі України, який визначає порядок подання податкової звітності з 01.01.2011.

Так, згідно з пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Згідно з пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та с необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; відмітка про звітування за спеціальним режимом: код виду економічної діяльності (КВІЕД) код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ: індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника додатку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період (пункт 48.4 статті 48 Податкового кодексу України).

З наведених законодавчих положень випливає, що стадія прийняття податкової декларації контролюючим органом є, по суті, формальним рівнем податкового контролю, під час якого працівник податкового органу здійснює візуальну перевірку декларації та її аналіз за формальними ознаками.

У даній справі судами за наслідками дослідження наявних у ній доказів з'ясовано, що лише окремі із спірних декларацій були подані Товариством з порушенням порядку їх подання.

За наслідками безпосереднього дослідження поданих Товариством податкових декларацій з ПДВ за квітень, серпень, жовтень, грудень 2010 року, січень, лютий, березень 2011 року судами було встановлено відповідність цих декларацій наведеним формальним вимогам в частині заповнення обов'язкових реквізитів.

Доказів на підтвердження зворотного податковою інспекцією представлено не було.

Так, зазначене у рядку 6 декларацій місцезнаходження платника (а саме - м. Луганськ, вул. 1 Мікрорайон, буд. 2, кв. 123) відповідає юридичній адресі Товариства за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Інформація про непідтвердженість цих відомостей у вказаному Реєстрі відсутня.

Існування у платника ознак ризиковості не є підставою для невизнання його декларацій податковою звітністю.

Інші обставини, на які посилався відповідач на обґрунтування правомірності відмови визнати спірні декларації податковою звітністю, документально не підтвердилися.

За таких обставин суди цілком правомірно задовольнили позов у відповідній частині.

В решті судові акти зі спору учасниками провадження не оскаржуються. Касаційним судом не виявлено порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які відсутні посилання у поданій скарзі та які є підставою для скасування судових рішень.

А відтак касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська відхилити.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18.07.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.10.2011 у справі № 2а-4185/11/1270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Приходько О.І. Степашко