Ухвала суду № 37427847, 26.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2014 року м. Київ К/800/16455/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.12.2012 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2013 року

у справі № 0670/6407/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Вимпел» (далі - позивач, ТОВ «ПК «Вимпел»)

до Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Житомирському р-ні)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «ПК «Вимпел» звернулось у червні 2011 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Житомирському р-ні про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.03.2011 року № 0005242301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток (доходи) організацій споживчої кооперації, кооперативів та громадських об'єднань у розмірі 502 428,00 гривень.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 24.12.2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2013 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем з 15.11.2010 року по 03.12.2010 року проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року, про що складено акт № 4826/23-01/13544670/0110 від 17.12.2010 року, яким зафіксовано порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, п. 6.1 ст. 6, п. 7.6 ст. 7, пп. 12.1.2, пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12, п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 14 359 246,00 гривень та зменшення збитків в сумі 409 482,00 гривень за 9 місяців 2010 року.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 31.12.2010 року № 0003622301/0, яке у подальшому було скасоване «в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у розмірі 14 023 760,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями 8 570 545,00 гривень, а в іншій частині за основним платежем у розмірі 335 486,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 167 743,00 гривні залишено без змін» за наслідками адміністративного оскарження рішенням про результати розгляду скарги ДПА у Житомирській області від 17.03.2011 року № 5781/Д-С/25-009.

Так, на підставі чого 17.03.2011 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005242301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток (доходи) організацій споживчої кооперації, кооперативів та громадських об'єднань у розмірі 502 428,00 гривень, з яких за основним платежем 339 541,00 гривня та за штрафними (фінансовими) санкціями 162 887,00 гривень.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV визначено, що первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Законом України від 20.05.2010 року № 2275-VI, який набрав чинності 16.06.2011 року, п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було доповнено абзацом другим, згідно із яким у 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених п. 22.4 ст. 22 цього Закону. Цим же Законом статтю 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» доповнено п. 22.4, яким передбачено, що у 2010 року до складу валових витрат платника податку враховується 20% суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01.01.2010 року.

Нормами статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного п. 4.3 ст. 4 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону, суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8, 9 цього Закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Житомирського окружного адміністративного суду по справі № 0670/11995/11 від 10.09.2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012 року, встановлено, що відповідачем безпідставно зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму 7 177 685,00 гривень за результатами комплексної документальної перевірки, оформленої актом № 1003/23-0/13544670 від 15.06.2009 року. Що у свою чергу спростовує висновок відповідача стосовно того, що позивачем безпідставно завищено валові витрати в рядку 04.9 на суму 7 177 685,00 гривень за 2009 рік та на суму 1 478 310,00 гривень за 9 місяців 2010 року.

З огляду на що, судами попередніх інстанцій зроблено висновок, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, що відповідач під час розрахунку оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не врахував наявні у позивача валові витрати на суму 7 177 685,00 гривень за 2009 рік та на суму 1 478 310,00 гривень за 9 місяців 2010 року.

Крім того, судами попередніх інстанцій при дослідженні долучених до матеріалів справи документів бухгалтерської та податкової звітності (договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки із особових рахунків позивача, актів списання) встановлено наявність господарських операцій позивача з ТОВ «Енергія Лімітед», ТОВ «Інтерконтинент лтд», ТОВ «Сутон», ТОВ «Дівайн», TOB «Континент Нафто Трейд» (Житомирська філія), ПП «Житомир-Олтранс» в зазначені періоди, щодо придбання у останніх товарів на загальну суму 509 907,87 гривень з урахуванням податку на додану вартість.

Реальність зазначених господарських операцій та їх документальне підтвердження встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується сторонами, що підтверджує правомірність формування позивачем валових витрат в розмирі 424 922,54 гривні в зв'язку з придбанням товарів у зазначених контрагентів для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що валові витрати в сумі 424 922,54 гривні позивачем були сформовані у відповідності до вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо неправомірного включення до складу валових витрат сум витрат в розмірі 50 108,40 гривень, оскільки у позивача відсутні необхідних первинні бухгалтерські документи, а саме товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт), які б підтверджували отримання позивачем паливно-мастильних матеріалів від ТОВ «Юроп Оіл» та ТОВ «ВАККО». При цьому, позивач не заперечував стосовно встановлених актом перевірки порушень щодо заниження валових доходів за 2009 рік на суму 16 422,00гривні та не включення до складу валових доходів безнадійної заборгованості за якою минув строк позовної давності в сумі 13 100,00 гривень.

Крім того, суди попередніх інстанцій, з урахуванням приписів ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», дійшли обґрунтованих висновків, що відповідач під час розрахунку оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не врахував наявні у позивача валові витрати на суму 7 177 685,00 гривень за 2009 рік та на суму 1 478 310,00 гривень за 9 місяців 2010 року.

З огляду на зазначене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що встановлені відповідачем під час перевірки порушення призводять до зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток позивача в розмірі 79 630,40 гривень за відповідним рішенням відповідача, а не донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Разом з тим, судами при дослідженні наданого відповідачем розрахунку донарахованих податкових зобов'язань в розрізі встановлених порушень до акту перевірки, встановлено, що загальна сума наведених порушень не призводить до повного зменшення наявного у позивача від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток позивача на суму 7 177 685,00 гривень за 2009 рік та на суму 1 478 310,00 гривень за 9 місяців 2010 року, тобто до виникнення податкового зобов'язання з податку на прибуток та наведені зайві порушення, а саме: безпідставно наведено порушення, щодо завищення валових витрат за 9 місяців 2009 року на суму 16 422,00 гривні, що відповідач пояснив помилкою у розрахунку; наведено порушення, щодо заниження задекларованих ТОВ «ПК «Вимпел» показників у ряд. 04.13 «інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12» декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік на суму 6568,00 гривень. Заниження позивачем власних витрат, що встановлено перевіряючими під час перевірки свідчать про заниження позивачем валових витрат на суму 6568,00 гривень за 2009 рік і не призводить до виникнення податкового зобов'язання з податку на прибуток, а навпаки надає йому право збільшити свої валові витрати.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що документи, долучені до матеріалів справи, складені за результатами здійснення спірних господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону.

Колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій вірно встановлено відсутність правових підстав для висновків відповідача про заниження позивачем податку на прибуток, оскільки формування валових витрат позивачем по господарським операціям з його контрагентами підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, ці витрати здійснені для подальшого використання у власній господарській діяльності, наявні у позивача документи є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для такого платника. Отже, позивачем підтверджено та правомірно віднесено до складу валових витрат витрати по взаємовідносинах з контрагентами, а судами попередніх інстанцій обґрунтовано визначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій вірно дана оцінка обставинам справи щодо безпідставності прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а отже правомірно задоволено позовні вимоги.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.12.2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2013 року у справі № 0670/6407/11 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І. О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М. І. КостенкоПомічник судді підпис (підпис) І. В. Приходько З оригіналом згідно З оригіналом згідно