Ухвала суду № 37427833, 18.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2014 року м. Київ К/800/30384/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову та ухвалуЛьвівського окружного адміністративного суду 27.11.2009 року Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 рокуу справі№ 2а-4070/09/1370за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Маргаринторг»до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львовапроскасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Львівського окружного адміністративного суду 27.11.2009 року у справі № 2а-4070/09/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 року, позов задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від 09.10.2010 року № 0002162302/0/30063 та № 0002152302/0/30062.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. п. 1.23, 1.31, ст. 1, пп. пп. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1, п. 4.2 ст. 4, п. 5.1 ст. , пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 1.4 ст. 1. пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3. п. п. 4.1, 4.2 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3. пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі оскаржені судові рішення.

З наданих відповідачем документів вбачається, що в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України він підлягає заміні правонаступником Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Маргаринторг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року до 31.03.2008 року, складено акт від 18.09.2008 року № 1791/23 2/33894865.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.10.2010 року № 0002162302/0/30063, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 171 874,50 грн., в тому числі 114 583,00 грн. за основним платежем та 57 291,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, і № 0002152302/0/30062, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 137 500,50 грн., в тому числі 91 667,00 грн. за основним платежем та 45 833,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 03.09.2007 року між ТОВ «Маргаринторг» (позичальник) та Філією ЗГРУ ЗАТ КБ «Приватбанк» (банк) укладено кредитний договір від № S 08 про надання кредиту у вигляді відновлюваної кредитної лінії з лімітом 200 000,00 грн. з оплатою 12% річних за користування кредитом. Термін повернення кредиту 22.09.2009 року.

На виконання п. 3.1 цього договору між ТОВ «Маргаринторг» (заставодавець) та Філією ЗГРУ ЗАТ КБ «Приватбанк» (заставодержатель) укладений договір застави майнових прав на отримання грошових коштів по господарському договору від 03.09.2007 року № S 08, п. 1 якого передбачено, що його предметом є надання заставодавцем в заставу майнових прав на отримання грошових коштів в повному обсязі по договору від 29.06.2006 року № 4, укладеному між заставодавцем та ПП «Детера» (боржник) в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Маргаринторг» (позичальник) перед заставодержателем, в силу чого заставодержатель має вищий пріоритет (переважне право) в разі невиконання позичальником зобов'язань, забезпечити заставою, та (або) невиконання заставодавцем зобов'язань за цим договором, одержати задоволення за рахунок предмету застави переважно перед іншими кредиторами заставодавця (або) позичальника.

Відповідно до п. 6 цього договору в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та заставодавцем зобов'язань за цим договором, заставодавець надав в заставу майнові права на отримання грошових коштів, належні йому на праві власності/праві господарського відання, що підтверджується договором, в сумі 550 000,00 грн.

Зазначене обтяження зареєстровано 21.04.2008 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

03.09.2007 року між ТОВ «Маргаринторг» (кредитор) та філією ЗГРУ ЗАТ КБ «Приватбанк» (банк) був укладений договір відступлення прав вимоги (цесії) № S 08, предметом якого є відступлення кредитором банку на підставі укладеного між ними договору застави майнових прав на отримання грошових коштів по договору від 03.09.2007 року № S 08, права вимоги на отримання в повній сумі грошових коштів, що випливає з договору поставки товару від 29.06.2006 року № 4, укладеному між кредитором та ПП «Детера» (боржник).

На думку податкового органу позивачем порушено вимоги пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки на дату складання кредитного договору від 03.09.2007 року № S 08 та договору застави майнових прав на отримання грошових коштів по господарському договору від 03.09.2007 року № S 08, ТОВ «Маргаринторг» володіло на правах власності майновими правами на отримання грошових коштів від ПП «Детера» в повному обсязі на суму 550 000,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість 91 667,00 грн.) за договором поставки товару від 29.06.2006 року № 4. А оскільки за даними бухгалтерського та податкового обліку станом на 01.04.2007 року (початок перевіряємого періоду) та станом на 03.09.2007 року (дата складання договору застави майнових прав на отримання грошових коштів по господарському договору від 03.09.2007 року № S 08) дебіторська та кредиторська заборгованість по взаєморозрахунках з ПП «Детера» у позивача відсутня, перевіряючими було зроблено висновок про здійснення поставок ТОВ «Маргаринторг» на ПП «Детера» товарів, які не були відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача на суму 550 000,00 грн. за договором поставки товару від 29.06.2006 року № 4.

Зазначені порушення призвели до заниження податок на прибуток на загальну суму 114 583,00 грн., та пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 91 667,00 грн. у вересні 2007 року.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що всі господарські операції у період, що перевірявся, були відображені ТОВ «Маргаринторг» у бухгалтерському та податковому обліку відповідно до чинного на той час законодавства. При цьому у позивача були відсутні товари, які могли бути поставлені у вересні 2007 року без відображення таких операцій в обліку підприємства.

Останню поставку товарів за зазначеним вище договором поставки від 29.06.2006 року № 4 позивач здійснив ПП «Детера» в грудні 2006 року і будь-які господарські операції з цим контрагентом з моменту закінчення розрахунків (січень 2007 року) позивачем не здійснювались.

При цьому судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що жодних первинних документів, або інших доказів, які б свідчили про здійснення поставки ТОВ «Маргаринторг» будь-якої продукції ПП «Детера» у періоді, що перевірявся, зокрема і у вересні 2007 року, відповідачем не надано.

В договорі застави від 03.09.2007 року № S 08 та у договорі цесії від 03.09.2007 року № S 08 помилково зазначено в якості предмета застави права вимоги до ПП «Детера» за договором поставки товару від 29.06.2006 року № 4, що викликане технічною помилкою працівників банку при підготовці проектів договорів внаслідок використання у якості форми договору тексту раніше підписаного між сторонами договору аналогічного виду в електронному вигляді. А фактично, було надано у заставу в якості забезпечення зобов'язань за Кредитним договором від 03.09.2007 року № S 08 право вимоги до ПП «Дефо Плюс» за договором поставки товару від 01.06.2007 року № 7.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у позивача станом на 03.09.2007 року не існувало права вимоги до ПП «Детера» за договором поставки товару від 29.06.2006 року № 4 на суму 550 000,00 грн.

Зазначена помилка в день підписання зазначених вище договорів була виправлена шляхом підписання відповідних додаткових угод, а саме 03.09.2007 року між ТОВ «Маргаринторг» та Філією ЗГРУ ЗАТ КБ «Приватбанк» підписана додаткова угода до договору застави (майнових прав на отримання грошових коштів по господарському договору) від 03.09.2007 року № S 08, відповідно до якої п. 1 договору застави від 03.09.2007 року № S 08 був викладений в наступній редакції «Предметом цього договору є надання заставодавцем в заставу майнових прав на отримання грошових коштів в повному обсязі по договору від 01.06.2007 року № 7, укладеному між Заставодавцем та ПП «Дефо Плюс» (боржник), в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Маргаринторг» (позичальник) перед заставодержателем, в силу чого заставодержатель має вищий пріоритет (переважне право) в разі невиконання позичальником зобов'язань, забезпечених заставою, та (або) невиконання заставодавцем зобов'язань за цим договором, одержати задоволення за рахунок предмету застави переважно перед іншими кредиторами заставодавця (або) позичальника».

Також цього дня між зазначеними сторонами була підписана додаткова угода до договору відступлення права вимоги (цесії) від 03.09.2007 року № S 08, відповідно до якої п. 1 договору застави від 03.09.2007 року № S 08 викладено у наступній редакції: «Предметом цього договору є відступлення кредитором банку, на підставі укладеного між ними договору застави майнових прав на отримання грошових коштів по договору від 03.09.2007 року № S 08, право вимоги на отримання в повній сумі грошових коштів, що випливає з договору (контракту) від 01.06.2007 року № 7, укладеному між кредитором та ПП «Дефо Плюс» (боржник)».

Факт здійснення ТОВ «Маргаринторг» господарських операцій з поставки товарів ПП «Дефо Плюс» у спірний період відповідачем не заперечується та підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно із пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Отже, для нарахування валового доходу та зобов'язань з податку на додану вартість необхідний об'єкт оподаткування, який є наслідком здійснення господарських операцій, в даному випадку поставки товарів.

Оскільки всупереч вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено на підставі належних доказів наявність факту господарських операцій між ТОВ «Маргаринторг» та ПП «Детера» у 2007 році, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги про відсутність фактичного виконання договорів, укладених платником з вказаними контрагентами також підлягають відхиленню, оскільки зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Замінити відповідача правонаступником Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду 27.11.2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 року у справі № 2а-4070/09/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак