Ухвала суду № 37427825, 18.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2014 року м. Київ К/800/62091/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платниківна постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2013 року Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013 рокуу справі№ 826/5426/13-аза позовомПублічного акціонерного товариства «Укрпластик»до Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2013 року у справі № 826/5426/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби № 0000082320 від 16.01.2013 року.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі оскаржені судові рішення.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ПАТ «Укрпластик» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2012 року, складено акт від 19.12.2012 року № 1452/40-10/23-20/00203588, яким зафіксовано порушення позивачем вимог п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2012 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято 16.01.2013 року податкове повідомлення-рішення № 0000082320, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2012 року в розмірі 2 561 425,00 грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 640 356,25 грн.

Вирішуючи спір про правомірність зазначеного податкового повідомлення-рішення колегія суддів зважає на наступне.

В основу вказаного податкового повідомлення-рішення покладено висновок податкового органу про те, що в порушення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, позивачем по декларації за вересень 2012 року заявлено відшкодування податку на додану вартість з бюджету частину залишку від'ємного значення, яка фактично не сплачена у серпні 2012 року та у звітному податковому періоді. Крім того, необхідними умовами для отримання права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є отримання платником податків відповідного товару, згідно умов договору, та здійснення сплати за цей товар.

Відповідно до п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України, для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Вищезазначені положення законодавства спростовують доводи податкового органу на необхідність отримання товару як обов'язкової умови отримання бюджетного відшкодування.

Згідно із пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. п. 200.1-200.3 ст. 200 Податкового кодексу України).

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Пункт 201.12 статті 201 Податкового кодексу України визначає документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, у разі ввезення товарів на митну територію України, митну декларацію, оформлену відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

У разі ввезення товарів на митну територію України підтвердженням сплати податку є митна декларація, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства, а платник податку має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість незалежно від проведення оплати за поставлений товар.

Відповідно до п. 206.1 ст. 206 Податкового кодексу України під час ввезення товарів на митну територію України суми податку підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що протягом серпня 2012 року позивач при ввезенні товарів на територію України сплачував податок на додану вартість, у платника наявні належним чином оформлені вантажно-митні декларація і використано придбані товари в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку колегія суддів вважає, що висновок про неправомірність віднесення до декларації за вересень 2012 року спінорної суми до бюджетного відшкодування є необґрунтованим.

Враховуючи, що в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення № 0000082320 від 16.01.2013 року, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про його скасування.

Доводи касаційної скарги про відсутність фактичного виконання договорів, укладених платником з вказаними контрагентами, також підлягають відхиленню, оскільки зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013 року у справі № 826/5426/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак