Ухвала суду № 37427755, 12.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2014 року м. Київ К/800/21082/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 року

у справі № 2а-8906/12/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Харківенергоремонт» (далі - позивач, ТОВ «Харківенергоремонт»)

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Західна МДПІ м. Харкова)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Харківенергоремонт» звернулось у серпні 2012 року до суду з адміністративним позовом до Західної МДПІ м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.02.2012 року № 0000412303, № 0000382303, № 0000844720, № 0000402303 та № 0000392303.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено документальну виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт № 120/23-03-05/32832085 від 09.02.2012 рок, яким зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- заниження податку на прибуток на суму 436 505,00 року;

- завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування всього у сумі 33 110,00 гривень за рахунок завищення валових витрат на порушення пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». На порушення п.п. 138.1.1 у складі валових витрат враховано витрати не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, так як під час перевірки не надано документи підтверджуючі дані витрати, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК Україн) ТОВ «Харківенергоремонт» у складі валових витрат враховано витрати не пов'язані з операційною діяльністю підприємства, так як під час перевірки не надано документи підтверджуючі прямий зв'язок понесених витрат зі збутом продукції придбаної (оформленої) на загальну суму 1 734 293,00 гривні: ТОВ «Санриз» в сумі 753 427,50 гривень; ТОВ «Спецмонтажбуд» в сумі 416 666,65 гривень; ФОП ОСОБА_4 в сумі 410 000,00 гривень; ФОП ОСОБА_5 сумі 154 200,00 гривень; ТОВ «Промспец консалтинг» в сумі 33 110,00 гривень;

- заниження податку з податку на додану вартість на суму 85 883,00 гриавні;

- завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19) на суму 154 757,00 гривень. За рахунок завищення податкового кредиту порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», порушення п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 ПК України позивачем зайво віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по товарам послугам, оформленим від: ТОВ «Санриз» в сумі 150 685,50 гривень; ТОВ «Спецмонтажбуд» в сумі 83 333,33 гривні; ТОВ «Промспец консалтинг» в сумі 33 110,00 гривень;

- п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п. 176.2 ст. 176 ПК України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 11 992,94 гривні.

На підставі акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова винесено податкові повідомлення-рішення від 28.02.2012 року: № 0000412303, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у розмірі 33 110,00 гривень; № 0000382303, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 544 899,06 гривень, з них за основним платежем - 436 505,75 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 108 393,31 гривні; № 0000841720, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 14 991,18 гривня, з них за основним платежем - 11 992,94 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2998,24 гривень; № 0000402303, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 154 757,00 гривень; № 0000392303, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 106 717,66 гривень, з них за основним платежем - 85 883,33 гривні, за штрафними (фінансовими) санкціями - 20 834,33 гривні.

Суди попередніх інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Судами попередніх інстанцій при дослідженні господарських операцій позивача з ТОВ «Санриз» на суму 753 427,50 гривень, у тому числі ПДВ 150 685,50 гривень встановлено, що відповідно договору № 42/01 від 14.09.2010 року ТОВ «Харківенергоремонт» придбало у ТОВ «Санриз» металоконструкції, димової труби (50,8 тон) на загальну суму 1 241 590,00 гривень з ПДВ та транспортного пристосування вантажу (1 комплект на загальну суму 50 000,00 гривень з ПДВ).

Реальність виконання даної господарської операції підтверджується наданими позивачем та дослідженими судами попередніх інстанцій податковою, видатковою, та прибутковою накладною, платіжним дорученням, що підтверджує проведення розрахунків, та копією Сертифікату № 13 на стальні конструкції. Також, судами попередніх інстанцій досліджено надані товарно-транспортні накладні, які підтверджують транспортування придбаної продукції.

Крім того, судами встановлено, що відповідно до витягу з даних бухгалтерського обліку позивача, товари придбані у ТОВ «Санриз» в подальшому реалізовано в рамках контракту № 40 від 14.08.2009 року та додаткової угоди № 49 з ТОВ «Сакнахшири (Джи-Ай-Джи Групп)» з відображенням доходу, що підтверджує використання придбаної позивачем продукції у власній господарській діяльності.

Таким чином, судами встановлено, що ТОВ «Санриз» поставило, а ТОВ «Харківенергоремонт» оприбуткувало металоконструкцію димової труби на суму 753 427,50 гривень, у тому числі ПДВ - 150 685,50 гривень, та сплатило їх вартість.

Судами попередніх інстанцій досліджено взаємовідносини позивача з ТОВ «Спецмонтажбуд» на суму 416 666,65 гривень, у тому числі ПДВ - 83 333,33 гривні, та встановлено, що відповідно до договору № 55/2010 від 07.07.2010 року ТОВ «Харківенергоремонт» (в якості генпідрядника), в особі генерального директора Бєндуса О.О. та ТОВ «Спецмонтажбуд» (в якості субпідрядника), в особі директора Іванова П.А., домовились про здійснення капітального ремонту турбіни ПР-30-90/10-0,9 та капітального ремонту турбогенератора ТВС-30 за адресою: м. Херсон, Бериславське шоссе, 1.

Реальність виконання даної господарської операції підтверджується наданими позивачем та дослідженими судами попередніх інстанцій податковою накладною, актами виконаних робіт.

Також, судами встановлено, що згідно з Довідкою про включення до ЄДРПОУ, ТОВ «Харківенергоремонт» може здійснювати проектні роботи, будівництво будівель, ремонт і технічне обслуговування двигунів та турбін, на що отримав відповідні ліцензії.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до витягу з даних бухгалтерського обліку позивача, роботи отримані від ТОВ «Спецмонтажбуд» було реалізовано в рамках договору генпідряду № 50/2010 від 24.06.2010 року з відображенням доходу, що підтверджується дослідженими судами долученими до матеріалів справи договором, додатковою угодою та довідками про вартість виконаних робіт.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем не надано доказів, які б засвідчували відсутність в дійсності об'єктів, на яких здійснювались спірні господарські операції або відсутність результатів таких господарських операцій.

Щодо господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_4, то судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що обсяг проведених операцій за 3, 4 квартали 2010 року, які включені до складу валових витрат, складає 410 000,00 гривень та підтверджується дослідженими судами актами прийому передачі виконаних робіт, договором, звітами про виконання шеф-інженерного технічного супроводу під час проведення капітального ремонту турбіни, копіями протоколів технічних порад, копіями програм досліджень, актами огляду тощо.

Крім того, судами встановлено, що відповідно до витягу з даних бухгалтерського обліку ТОВ «Харківенергоремонт» роботи отримані від ФОП ОСОБА_4 було реалізовано в рамках договору генпідряду № 50/2010 від 24.06.2010 року з відображенням доходу, що підтверджується дослідженими судами документами долученими до матеріалів справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем здійснено господарські операції з ФОП ОСОБА_5 за липень 2010 року по капітальному ремонту турбогенератора ТВС-30 Херсонської ТЕЦ на суму 64 350,00 гривень та за серпень 2010 року здійснено додаткові роботи по капітальному ремонту турбіни ПР-30-90/100,9 Херсонської ТЕЦ на суму 86 886,10 гривень.

Судами попередніх інстанцій досліджені наявні в матеріалах справи копії первинних документів та встановлено, що ФОП ОСОБА_5 виконав роботи, а ТОВ «Харківенергоремонт» отримало їх результати на загальну суму 151 236,10 гривень.

Крім того, судами встановлено, що отримані роботи від ФОП ОСОБА_5 позивачем використано у власній господарській діяльності, а саме реалізовано в рамках договору генпідряду № 50/2010 від 24.06.2010 року та договору №1-57 від 22.10.2010 року.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ «Промспец консалтинг» у 1 кварталі 2011 року та у 2, 3 кварталах 2011 року, то судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до договору поставки № 16/02-11 від 16.03.2011 року та специфікацій № 1 від 16.03.2011 року, № 2 від 25.08.2011 року до нього, позивач придбавав товар у ТОВ «Промспец консалтинг».

Реальність виконання даної господарської операції підтверджується наданими позивачем та дослідженими судами попередніх інстанцій податковими та видатковими накладними.

Крім того, судами встановлено, що товар, придбаний у ТОВ «Промспец консалтинг», використаний позивачем у власній господарській діяльності шляхом його реалізації іншими контрагентам.

Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем надано документи, що підтверджують понесені витрати по господарським операціям з ТОВ «Промспец консалтинг» на загальну суму 33 110,00 гривень та віднесення до складу податкового кредиту ПДВ у розмірі 6622,00 гривні за даними господарськими операціями.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що судження відповідача, викладені в акті перевірки про нікчемність спірних правочинів, ґрунтується виключно на висновках актів, складених іншим податковим органом за наслідками проведення перевірок, що не може братися судом до уваги, з наступних підстав.

У розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними та допустимими доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 та ст. 212 Кримінального кодексу України, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Судами встановлено, що відповідачем не подано до суду доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або наявності рішення суду про визнання правочинів недійсним з вказаними контрагентами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що господарські операції між ТОВ «НВП «Харківенергоремонт» та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 28.02.2012 року № 0000841720, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які вважаючи його безпідставним, виходили з наступного.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що з акту перевірки № 120/23-03-05 від 09.02.2012 року вбачається, що позивачем в порушення пп. 4.2.4, пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, пп. 4.3.6 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та пп. 164.2.7, пп. 164.2.15 п. 164.2 ст. 164 ПК України, при сплаті грошових коштів за послуги страхування відповідальності за втрати, пов'язані з наданням медичних та інших послуг під час перебування за кордоном фізичних осіб - платників податку, які перебували в трудових взаємовідносинах з товариством, не було визначено як додаткові блага та доходи фізичних осіб - платників податку, що підлягають оподаткуванню за ставкою, встановленою п. 7.1 ст. 7 вищеназваного закону (15 відсотків) з врахуванням вимог п. 3.4 ст. 3 цього закону та п. 167.1 ст. 167 з врахуванням вимог пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України. Податок з доходів фізичних осіб, що утворився при сплаті товариством грошових коштів за послуги страхування відповідальності за втрати, пов'язані з наданням медичних та інших послуг під час перебування за кордоном фізичних осіб - платників податку, які перебували в трудових взаємовідносинах з товариством, не утримувався та до бюджету не перераховувався у сумі: 2010 рік - 2925,20 гривень; 2011 рік - 9067,74 гривень, що стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 28.02.2012 року № 0000841720 про донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб у розмірі 11 992,94 гривні.

Відповідно до пп. 4.3.6 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» доходи, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу до складу загальної місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації): сума внесків на обов'язкове страхування платника податку відповідно до закону, інших ніж єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пп. 165.1.5 п. 165.1 ст. 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: сума внесків на обов'язкове страхування платника податку відповідно до закону, інших, ніж єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Статтею 7 Закону України «Про страхування» встановлено, що в Україні здійснюються такі види обов'язкового страхування, зокрема: медичне страхування.

Крім того, судами вірно зазначено, що додатковим обґрунтуванням правомірності вимог позивача є наявний у матеріалах справи та досліджений судами попередніх інстанцій висновок судово-економічної експертизи № 9877 від 14.11.2012 року, відповідно до якого висновки акту перевірки № 120/23-03-05 від 09.02.2012 року ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова: в частині заниження ТОВ «Харківенергоремонт» податку на прибуток на суму 436 505,00 гривень та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування всього у сумі 33 110,00 гривень за рахунок завищення валових витрат у зв'язку з недотриманням вимог пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 ПК України документально не підтверджуються; в частині заниження ТОВ «Харківенергоремонт» податку на додану вартість на суму 85 883,00 гривні та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму 154 757,00 гривень за рахунок завищення податкового кредиту в наслідок недотримання вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5, п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6. ст. 198, ст. 201 п. 201.1 п. 201.4 ПК України документально не підтверджуються; про донарахування податку з доходів фізичних осіб на суму 11 992,94 гривні в наслідок не включення ТОВ «Харківенергоремонт» суми внесків на медичне страхування до оподатковуваного доходу фізичних осіб вимогами пп. 4.3.6. п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп. 165.1.5. п. 165.1 ст. 165 ПК України, ст. 7 Закону України «Про страхування» не підтверджуються.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що реальність проведених господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, договорами та податковими накладними, які відповідають вимогам податкового законодавства.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 року у справі № 2а-8906/12/2070 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І. О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М. І. КостенкоПомічник судді підпис (підпис) І. В. Приходько З оригіналом згідно З оригіналом згідно