Рішення № 37427688, 25.02.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/7635/13-ц Головуючий у І інстанції Линник В.Я.Провадження № 22-ц/780/650/14 Доповідач у 2 інстанції Верланов С.М.Категорія 4 25.02.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

24 лютого 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Воробйової Н.С., Березовенко Р.В.,

при секретарі - Лопатюк В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про зміну розміру часток у праві спільної часткової власності,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2013 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_2, в якому просили змінити розмір часток у праві спільної часткової власності на житловий будинок по АДРЕСА_1, збільшивши розмір частки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до 786/1000 та зменшивши розмір частки ОСОБА_2 до 214/1000, визнати право власності за ОСОБА_3 на 393/1000 частки будинку, за ОСОБА_4 - на 393/1000 частки будинку, а за ОСОБА_2 - на 214/1000 частки будинку. Також позивачі просили поділити будинок в натурі, виділивши ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в натурі належну їм частку жилого будинку у розмірі 786/1000 та виділити ОСОБА_2 натурі належну їй частку будинку у розмірі 214/1000.

Вимоги позову обґрунтували тим, що відповідно до свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 22 лютого 1995 року їм на праві спільної часткової власності належить по 1/4 частині житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1. Іншим співвласником житлового будинку є відповідачка, якій належить 1/2 частина будинку.

Вказували, що 16 жовтня 1980 року їх мати ОСОБА_6 на підставі договору міни набула у власність 1/2 частину зазначеного житлового будинку, в якому співвласником іншої 1/2 частини будинку була ОСОБА_7 Будинок мав загальну площу 69,6 кв.м., житлову площу 45,6 кв.м. та складався з двох квартир. Квартира НОМЕР_1 знаходилась у володінні ОСОБА_6 та мала загальну площу 39,3 кв.м. і житлову площею 27,9 кв.м, а квартира НОМЕР_2 - у володінні ОСОБА_7, яка мала загальну площу 30,3 кв.м. та житловою площею 17,7 кв.м.

Також позивачі зазначали, що рішенням Ірпінського міськвиконкому №232 від 18 травня 1981 року ОСОБА_6 було надано дозвіл на добудову спірного житлового будинку. На підставі вказаного рішення ради та згоди співвласника будинку ОСОБА_7, ОСОБА_6 здійснила добудову до належної їй частини будинку, внаслідок чого згідно з даними інвентаризаційної справи від 28 вересня 1983 року розмір загальної площі квартири НОМЕР_1 збільшився до 111,4 кв.м. та житлової площі до 42,0 кв.м., а житловий будинок має загальну площу 141,7 кв.м. та житлову площу 59,7 кв.м. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла. Відповідно до акта про введення в експлуатацію індивідуального домоволодіння від 14 жовтня 1994 року введено в експлуатацію прибудову А1 у два поверхи розміром 4,10 м. х 10,75 м. Посилаючись на вказані обставини, позивачі просили їх позов задовольнити.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 11 листопада 2013 року вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частині поділу спірного житлового будинок в натурі - залишено без розгляду.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 25 листопада 2013 року позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено. Внаслідок зміни розміру часток у спільній власності визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності по 393/1000 частин житлового будинку по АДРЕСА_1, за кожним, а за ОСОБА_2 визнано право власності на 214/1000 частин будинку.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно з даними інвентаризаційної справи № 1786 від 27 листопада 1979 року житловий будинок по АДРЕСА_1 мав загальну площу 69,6 кв.м., житлову площу 45,6 кв.м., квартира НОМЕР_1, яка перебувала у володінні ОСОБА_6 мала загальну площу 39,3 кв.м. та житлову площу 27,9 кв.м., а квартира НОМЕР_2, яка перебувала у володінні ОСОБА_7, мала загальну площу 30,3 кв.м. та житлову площу 17,7 кв.м.

Рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради народних депутатів № 232 від 18 травня 1981 року ОСОБА_6 надано дозвіл на здійснення добудови до житлового будинку розміром 3,0 м. х 11,0 м., де обладнати веранду, кухню та санвузол. Існуючу кухню площею 7,0 кв.м. переобладнати в житлову кімнату. Зобов`язано ОСОБА_6 внести зміни в поверховий та генеральний плани свого домоволодіння після закінчення будівництва.

Як вбачається із заяви від 11 лютого 1981 року, співвласник 1/2 частини вказаного будинку ОСОБА_7 не заперечувала проти надання дозволу ОСОБА_6 на здійснення добудови до будинку.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 жовтня 1994 року було складено акт про введення в експлуатацію індивідуального домоволодіння, згідно з яким введено в експлуатацію прибудову А1 в два поверхи розміром 4,10 м. х 10,75 м.

Рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 271/1 від 13 грудня 1994 ОСОБА_6 було дозволено оформити правову документацію в Ірпінському МБТІ, затвердити акт приймальної комісії по прийняттю в експлуатацію добудови А1 розміром 4,10 м. х 10,75 м., житловою площею 14,1 кв.м., загальною площею 36,2 кв.м. та закріпити в тимчасове користування земельну ділянку площею 199 кв.м.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 22 лютого 1995 року позивачі у справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 після смерті своєї матері ОСОБА_6 успадкували в рівних частинах 1/2 частину житлового будинку з відповідними частинами надвірних будівель по АДРЕСА_1, яка належала померлій на підставі договору міни від 16 грудня 1980 року (а.с.9-10).

Встановлено, що власником іншої 1/2 частини спірного будинку з відповідними частинами надвірних будівель є ОСОБА_2

Згідно з даними технічного паспорту від 16 липня 2008 року спірний житловий будинок по АДРЕСА_1 має загальну площу 141,7 кв.м., житлову площу 66,7 кв.м. При цьому, квартира НОМЕР_1 має загальну площу 111,4 кв.м., житлову площу 49,0 кв.м., а квартира НОМЕР_2 має загальну площу 30,3 кв.м. та житлову площу 17,7 кв.м.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції керувався ст.119 ЦК УРСР й виходив із того, що мати позивачів ОСОБА_6 за життя, за згодою іншого співвласника житлового будинку ОСОБА_7, здійснила прибудову до належної їй 1/2 частини спірного будинку, чим збільшила корисну площу всього будинку до 141,70 кв.м., а частину будинку, якою володіла - до 111,4 кв.м. Тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ст.119 ЦК УРСР 1963 року, який діяв на час проведення прибудови до спірного будинку, коли учасник спільної часткової власності на жилий будинок збільшить в ньому за свій рахунок корисну площу будинку шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної за згодою решти учасників і в установленому порядку, частки учасників у спільній власності на будинок і порядок користування приміщеннями в ньому підлягають відповідній зміні.

Правовий аналіз вказаної норми закону свідчить про те, що лише учасник спільної часткової власності на жилий будинок, який за свій рахунок збільшить корисну площу будинку шляхом його прибудови, надбудови або перебудови, проведеної за згодою решти учасників, має право на зміну розміру належної йому частки у спільній частковій власності.

Таким чином, оскільки позивачі не приймали участі у збільшенні за свій рахунок корисної площі будинку шляхом прибудови, надбудови або перебудови, згоди на це інших учасників спільної часткової власності на жилий будинок не отримували, а лише успадкували 1/2 частину будинку в рівних частках, яка була збільшена попереднім власником ОСОБА_6 (спадкодавцем), то вони не мають права на зміну частки у спільній частковій власності у розумінні ст.119 ЦК УРСР.

Однак суд першої інстанції хоча і застосував вказану норму закону, однак невірно витлумачив її зміст, внаслідок чого помилково дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

За таких обставин рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в позові ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про зміну розміру часток у праві спільної часткової власності - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді