Постанова № 37423062, 24.02.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2014 р. Справа №805/534/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15 годин 04 хвилини

Донецький окружний адміністративний суд складі головуючого судді Циганенка А.І., за участю секретаря судового засідання Бабло В.Е., представника позивача Воробйової С.Г., представника відповідача Самойленко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Територіальної державної інспекції з питань праці у Донецькій області про скасування припису від 23.10.2013 №05-01-013/0025-0020,

В С Т А Н О В И В:

13 січня 2014 року позивач, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Територіальної державної інспекції з питань праці у Донецькій області, про скасування припису. Позовні вимоги вмотивовані тим, що висновки акту перевірки про порушення позивачем трудового законодавства при звільненні ОСОБА_3 є безпідставними, а від так припис є протиправним. З посиланням на статтю 19 Конституції України, статтю 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», позивач просив скасувати припис Територіальної державної інспекції з питань праці у Донецькій області №05-01-013/0025-0020 від 23.10.2013.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні. Надала заперечення проти позову, в яких вказувала на те, що припис за змістом та формою відповідає вимогам наказу Міністерства соціальної політики України №390 від 02.07.2012. Додатково пояснила, що позивач у день звільнення працівника мав виплатити не тільки заробітну плату, а і допомогу по тимчасовій непрацездатності. Якщо Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності несвоєчасно профінансував позивача, останній мав звернутися до суду. Лише в такому випадку можна було б говорити про те, що позивач не порушив статтю 116 Кодексу законів про працю України при звільненні ОСОБА_3

Заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, оцінивши письмові докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

19 вересня 2013 року Міністерством праці та соціальної політик України була зареєстрована скарга ОСОБА_3 на ім'я міністра. В скарзі ОСОБА_3 повідомляла про її незаконне звільнення, просила перевірити доводи скарги і сприяти їй у виплаті лікарняних, відпускних, вихідної допомоги (а.с. 86).

30 вересня 2013 року заступник директора Департаменту контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість - начальник відділу з питань додержання законодавства про працю Державної інспекції України з питань праці доручив Територіальній державній інспекції з питань праці у Донецькій області в межах повноважень розглянути звернення ОСОБА_3 (а.с. 85).

10 жовтня 2013 року начальником Територіальної державної інспекції з питань праці у Донецькій області було видано наказ №1/176 про проведення позапланової перевірки додержання законодавства про працю Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області (а.с. 87).

10 жовтня 2013 року Територіальною державною інспекцією з питань праці у Донецькій області було видано направлення на проведення позапланової перевірки Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області в період з 10 по 21 жовтня 2013 року (а.с. 44).

21 жовтня 2013 року Територіальною державною інспекцією з питань праці у Донецькій області було складено «Акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №05-01-013/0025» (а.с. 13-32).

При проведенні перевірки було встановлено, що ОСОБА_3 працювала на посаді головного спеціаліста та начальника відділу персоналу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька в період відпустки основного працівника ОСОБА_4 з 9 серпня 2012 року по 5 вересня 2013 року.

В період з 27.05.13 по 25.06.13 ОСОБА_3 перебувала в стані тимчасової непрацездатності, що засвідчується листком непрацездатності, який був наданий позивачу 26.06.13. Протоколом комісії із соціального страхування №12 від 05.07.13 було прийнято рішення про виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності. Заява-розрахунок була направлена до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 23.07.13 на загальну суму 19356,63 гривень, в тому числі ОСОБА_3 на суму 2069,07 гривень. Грошові кошти із Фонду були перераховані на спеціальний рахунок позивача тільки 22.08.13, що свідчить про порушення вимог статті 8 «Порядку фінансування страхувальників для надання забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності» від 22.12.10 №26. До управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Донецька позивачем було надано платіжне доручення №2 від 30.08.13. Через неоплату казначейством, виплата матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду ОСОБА_3 була здійснена 30.09.13.

В період з 22.07.13 по 26.07.13 ОСОБА_3 перебували на лікарняному, що засвідчено листком непрацездатності серії АГГ № 494004 (первинний), з позначкою стати до роботи 27.07.13. Вказаний лист непрацездатності ОСОБА_3 надала за місцем роботи 08.08.13. В період з 29.07.13 по 07.08.13 ОСОБА_3 також перебувала на лікарняному, що засвідчується листком непрацездатності серії АГГ № 494055 (первинний) з позначкою «продовжує хворіти». Вказаний лист непрацездатності зданий за місцем роботи 08.08.13. Протоколом комісії із соціального страхування №15 від 15.08.13 за вказаними листками непрацездатності було прийнято рішення про призначення та виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності. Заява-розрахунок була направлена до Фонду 04.09.13 на загальну суму 42083,20 гривень, в тому числі ОСОБА_3 на суму 963,60 гривень. Грошові кошти із Фонду не були перераховані на спеціальний рахунок позивача, і на момент проведення перевірки (21.10.13) є невиплаченими, що свідчить про порушення вимог статті 8 «Порядку фінансування страхувальників для надання забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності» від 22.12.10 №26.

ОСОБА_3 також перебувала на лікарняному з 08.08.13 по 04.09.13, що підтверджується листком непрацездатності серії АГК № 258001 (продовження листка непрацездатності №494055), з позначкою стати до роботи 05.09.13. Вказаний лист непрацездатності зданий за місцем роботи 05.09.13. Протоколом комісії із соціального страхування №17 від 05.09.13 було прийнято рішення про призначення та виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності. Заява-розрахунок була направлена до Фонду 09.09.13 на суму допомоги по тимчасовій непрацездатності 2288,55 гривень. Грошові кошти із Фонду не були перераховані на спеціальний рахунок позивача і на момент проведення перевірки (21.10.13) є невиплаченими, що свідчить про порушення вимог статті 8 «Порядку фінансування страхувальників для надання забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності» від 22.12.10 № 26.

23 жовтня 2013 року Територіальною державною інспекцією з питань праці у Донецькій області винесено припис №05-01-013/0025-0020, яким позивачу було приписано виплатити ОСОБА_3 допомогу по тимчасовій непрацездатності відповідно до вимог статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням» за всіма наданими листками непрацездатності, чим усунути порушення вимог статті 116 Кодексу законів про працю України (а.с. 11-12).

Згідно довідки Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області допомога по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_3 була виплачена в наступні терміни:

за період непрацездатності з 22.07.13 по 26.07.13 та з 29.01.13 по 07.08.13 заявлена сума надійшла на окремий рахунок позивача 31 жовтня 2013 року, перерахована на рахунок ОСОБА_3 1 листопада 2013 року;

за період непрацездатності з 08.08.13 по 05.09.13 заявлена сума надійшла на окремий рахунок позивача 1 листопада 2013 року, перерахована на рахунок ОСОБА_3 8 листопада 2013 року (а.с. 100-101).

При прийнятті постанови суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами «Положення про Державну інспекцію України з питань праці», затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №386/2011, в редакції Указу Президента України від 16 січня 2013 року №19/2013 (далі - Положення), Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням роботодавцями законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Держпраці України для виконання покладених на неї завдань має право видавати в установленому порядку роботодавцям обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю, законодавства про зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач є суб'єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, і його рішення (припис) є обов'язковим для виконання позивачем, який є роботодавцем ОСОБА_3

Відповідно до статті 2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпПУ) до основних трудових прав працівників віднесені, зокрема, право на працю та право на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування у разі хвороби.

Разом з тим, положення статті 2 КЗпПУ ні в якому разі не є підставою для твердження про те, що відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування регулюються Кодексом законів про працю України.

Відповідно до статті 4 КЗпПУ законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до статті 2 «Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 14 січня 1998 року №16/98-ВР законодавство України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування складається з цих Основ та прийнятих відповідно до них законів, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На теперішній час законодавство про працю і законодавство про загальнообов'язкове державне соціальне страхування являють собою сукупність норм права, які регулюють якісно різні групи суспільних відносин, тобто є різними галузями права, оскільки відрізняються як за предметом, так і за методом правового регулювання.

Відповідно до статті 21 КЗпПУ роботодавець зобов'язаний виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 94 КЗпПУ встановлено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 2 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з: основної заробітної плати (винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці); додаткової заробітної плати (винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці); інших заохочувальних та компенсаційних виплат (виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми).

Згідно статті 116 КЗпПУ при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за Законом України від 18 січня 2001 року №2240-III, в редакції Закону України від 19 листопада 2013 року №691-VII, «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі - Закон №2240-III), є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Позивач відповідно до Закону №2240-III є страхувальником для ОСОБА_3

Згідно пункту 3 частини 2 статті 27 Закону №2240-III страхувальник зобов'язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до цього Закону.

Порядок фінансування Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності страхувальників (далі - Фонд) визначений статтею 21 Закону №2240-III. За приписами цієї статті страхувальник-роботодавець, який є бюджетною установою, має відкрити окремий рахунок для зарахування страхових коштів в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, мають обліковуватися на окремому субрахунку і після зарахування на окремий рахунок можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Підставою для фінансування страхувальників робочими органами відділень Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.

«Порядок фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності» затверджений постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22.12.2010 №26 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 січня 2011 року за №111/18849 (далі - Порядок).

Згідно з пунктами 5, 8, 9 Порядку для отримання коштів Фонду для виплати матеріального забезпечення застрахованим особам, нарахованого страхувальником, страхувальник звертається до робочого органу Фонду за місцем обліку із заявою-розрахунком за підписом керівника та головного бухгалтера, засвідченою печаткою підприємства. Робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників протягом десяти робочих днів після надходження заяви-розрахунку. Після надходження суми коштів, зазначених у заяві-розрахунку, на рахунок страхувальника, останній зобов'язаний здійснити виплату відповідного матеріального забезпечення у строки, визначені у статті 52 Закону №2240-III.

Частиною 2 статті 52 Закону №2240-III встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону, - у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати.

Аналіз вищенаведених законодавчих норм дозволяє дійти наступного висновку: у день звільнення працівникові має бути повністю виданий розрахунок із заробітної плати (основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат), але допомога по тимчасовій непрацездатності має бути виплачена в порядку та строки, встановлені Законом №2240-III та Порядком.

Стаття 116 КЗпПУ не може застосовуватися для регулювання правовідносин, що виникають у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Як вбачається з установлених судом обставин справи та підтверджується наявними у справі доказами, позивач сплачував ОСОБА_3 допомогу по тимчасовій непрацездатності після надходження суми коштів, зазначених у заяві-розрахунку, на окремий рахунок позивача, у строки, визначені у статті 52 Закону №2240-III.

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем вимог статті 116 КЗпПУ при виплаті ОСОБА_3 допомоги по тимчасовій непрацездатності не відповідає нормам чинного законодавства про працю України.

Суд не враховує посилання представника відповідача на те, що позов не підлягає задоволенню, оскільки на теперішній час припис виконаний.

Кодекс адміністративного судочинства України не ставить право особи на звернення до суду з позовом про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень в залежність від того виконане, чи не виконане спірне рішення. Навпаки, у справі щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень суд має перевірити, чи прийняте таке рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд не враховує посилання сторін на законність, на думку позивача, та незаконність, на думку відповідача, звільнення ОСОБА_3, оскільки дані обставини мають встановлюватися судом при вирішенні індивідуального трудового спору між позивачем та ОСОБА_3

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуваний припис є протиправним і тому підлягає скасуванню.

Питання судових витрат вирішити в порядку статті 94 КАС України.

Керуючись статтями 2, 8-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-164, 167, 186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати припис Територіальної державної інспекції з питань праці у Донецькій області №05-01-013/0025-0020 від 23 жовтня 2013 року.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 24 лютого 2014 року.

Постанова в повному обсязі складена 28 лютого 2014 року.

Постанова набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Циганенко А.І.