Рішення № 37420190, 27.02.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2014 р. Справа № 911/4668/13

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП»

2. Дочірнього підприємства «АГРОФІРМА НЕМИРИНЕЦЬКА»

про стягнення 13 640, 75грн.

за участю представників:

від позивача: Грищенко О.М. (довіреність б/н від 25.03.2013 року);

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився.

секретар судового засідання: Жиленко Е.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою вих. №10-5/12 від 10.12.2013 року (вх. № 4629/13 від 16.12.2013 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (далі - відповідач-1) та Дочірнього підприємства «АГРОФІРМА НЕМИРИНЕЦЬКА» (далі - відповідач-2) про стягнення 13 640,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що угодою №37-ТЕ від 11.10.2011 року про заміну кредитора у зобов'язанні до ФОП Грищенко О.М. перейшло право вимоги до Дочірнього підприємства «АГРОФІРМА НЕМИРИНЕЦЬКА» та угодою № 44/02-13 від 25.01.2013 року про заміну кредитора у зобов'язанні до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» перейшло право вимоги від первісного кредитора ФОП Грищенко О.М. до Дочірнього підприємства «АГРОФІРМА НЕМИРИНЕЦЬКА» щодо сплати 970,74 грн. дооцінки вартості товару, 3 211,65 грн. пені, 6 217,12 30% річних, 3 241,25 інфляційні. що виникла в результаті неналежного виконання останнім умов договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу №4-04-10/Н від 12.04.2010 року, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ» та Дочірнім підприємством «АГРОФІРМА НЕМИРИНЕЦЬКА»

При цьому позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаними договорами між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» було укладено договір поруки № 11-03-2013-35 від 11.03.2013 року, відповідно до умов якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов'язку Дочірнім підприємством «АГРОФІРМА НЕМИРИНЕЦЬКА».

У зв'язку з вказаним позивач просить суд солідарно стягнути із відповідача-1 та відповідача-2 пеню у розмірі 3 211, 65 грн., витрати на послуги адвоката 1 000,00 грн., судовий збір 1720,50 грн. та стягнути із відповідача-2 інфляційні втрати у розмірі 3 241,25, 30% річних у розмірі 6 217, 12 та заборгованості (дооцінки вартості товару) у розмірі 970, 73 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.12.2013 року було порушено провадження у справі № 911/4668/13 та призначено розгляд справи на 23.01.2014 року.

25.12.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області від позивача з супровідним листом вих. № 25-13/12 від 25.12.2013 року (вх. № 26301) надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 16.12.2013 року.

У судове засідання 23.01.2014 року представники відповідачів 1 та 2, які у відповідності до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.01.2014 року, відповідно до п.1 ч. 1 ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 06.02.2014 року.

03.02.2014 року через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача-1 надійшов відзив б/н та б/д (вх. №1773/14), в якому відповідач-1 визнає позовні вимоги, проте зазначає про скрутне фінансове становище та просить суд розглядати справу №911/4668/13 без його участі.

06.02.2014 року, у судове засідання, з'явився відповідач-2.

У судовому засіданні 06.02.2014 року позивач подав клопотання про продовження розгляду спору на 15 днів (вх. №2137/14 від 06.02.2014 року). Зазначене клопотання прийняте судом до розгляду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.02.2014 року було продовжено строк вирішення спору з 18.02.2014 року по 04.03.2014 року та відкладено розгляд справи на 27.02.2014 року.

У судовому засіданні 27.02.2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

У судове засідання 27.02.2014 року представники відповідачів 1 та 2, які у відповідності до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідачів, належно повідомлених про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 27.02.2014 року господарським судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача по справі, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

12.04.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ» (продавець за договором) та Дочірнім підприємством «АГРОФІРМА НЕМИРИНЕЦЬКА» (покупець за договором) було укладено договір № 4-04-10/Н купівлі-продажу товарів на умовах відстрочення платежу (далі-договір), відповідно до п. 1.1. цей договір визначає умови купівлі-продажу товару (засобів захисту рослин, та/або мікродобрив, та/або міндобрив, та/або насіння) на умовах відстрочення платежу.

Відповідно до п. 6.1 договору покупець зобов'язаний прийняти товар на умовах, визначених договором та провести оплату за товар в строк и на умовах вказаних п.5 договору.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатках та/або накладних документах на відпуск товару (видаткових накладних), що є невід'ємною частиною цього договору із врахуванням положень п.2.4 (ціна товару) та розділу 5 (порядок розрахунків) даного договору.

Рішенням господарського суду Житомирської області по справі №17/5007/41/11 від 09.06.2011 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ» задоволено частково, вирішено стягнути з Дочірнього підприємства «АГРОФІРМА НЕМИРИНЕЦЬКА» 1127,35 грн. пені, 21819,92 30% річних, 6791,19 грн. інфляційних нарахувань, 5000,00 грн. штрафу, 2324,95 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Також цим же рішенням господарського суду Житомирської області було припинено провадження у справі в частині стягнення 154 345,00 грн. заборгованості за відсутністю предмета спору.

Відповідно до змісту ст.115 Господарсько-процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Згідно із ч. 2 ст. 35 Господарсько-процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Однак, як зазначив позивач, зобов'язання Дочірнього підприємства «АГРОФІРМА НЕМИРИНЕЦЬКА» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ» згідно договору купівлі продажу товару на умовах відстрочення платежу №4-04-10/Н від 12.04.2010 року було виконано лише 31.05.2011 року. Про, що свідчить платіжне доручення №10 від 13.05.2011 року на суму 154 345, 00 грн.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Стаття 694 Цивільного кодексу України встановлює особливості продажу товару в кредит. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу.

Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 5.5. договору сторони визначили та погодили, що оплата товару згідно даного договору проводиться наступним чином: 20% вартості товару оплачується покупцем в строк до 15 квітня 2010 року, 80% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 20 жовтня 2010 року.

Виходячи з викладеного, у Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ» виникло право вимоги щодо нарахування, зокрема, пені, інфляційних та 30% річних та дооцінки вартості товару згідно договору купівлі продажу товару на умовах відстрочення платежу №4-04-10/Н від 12.04.2010 року за період існування заборгованості, який не було охоплено судовим рішенням по дату існування заборгованості, тобто з 12.04.2011 року по 30.05.2011 року.

З наявного в матеріалах справи платіжного доручення №10 від 13.05.2011 року на суму 154 345,00 грн., вбачається, що Дочірнє підприємство «АГРОФІРМА НЕМИРИНЕЦЬКА» у повному обсязі виконало зобов'язання, проте з прострочення строку його належного виконання.

Господарським судом встановлено, що 11.10.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ» (первісний кредитор за договором) та Фізично особою-підприємцем Грищенко Олександром Миколайовичем (новий кредитор за договором) було укладено угоду №37-ТЕ про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України).

Пунктом 1.1 даної угоди, визначено, що первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Дочірнім підприємством «АГРОФІРМА НЕМИРИНЕЦЬКА», що іменується надалі «боржник», зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (дооцінки вартості товару), пені, 30% річних та інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договору № 4-04-10/Н купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 квітня 2010 року, у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору № 4-04-10/Н купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 квітня 2010 року.

За цією угодою, згідно п. 1.2, новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості (дооцінки вартості товару), пені, 30% річних та інфляційних втрат, за період існування прострочення виконання боржником грошового зобов'язання згідно договору № 4-04-10/Н купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 квітня 2010 року.

Відповідно до п. 2.1, 2.2 вказаної угоди вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить 13 640 (тринадцять тисяч шістсот сорок) гривень 75 коп. первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що відступається згідно договору № 4-04-10/Н купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 квітня 2010 року розмір заборгованості, дооцінки вартості товару, пені, 30% річних та інфляційних втрат, котрі нараховані згідно чинного законодавства України.

Ця угода, згідно п. 6.1, набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цією угодою.

На виконання умов даної угоди (п. 4.1.), Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ» передало Фізичній особі-підприємцю Грищенко О.М. перелік документів, що підтверджують право вимоги до Дочірнього підприємства «АГРОФІРМА НЕМИРИНЕЦЬКА» щодо виконання обумовленого зобов'язання.

У відповідності до пункту 4.3. вказаної угоди, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХНІК ЕНЕРДЖІ» повідомленням від 11.10.2011 року про зміну кредитора у зобов'язані повідомило Дочірнє підприємство «АГРОФІРМА НЕМИРИНЕЦЬКА» про зазначені вище обставини. Докази направлення (копія опису вкладення в цінний лист та копія фіскального чеку від 02.12.2013 року) наявні в матеріалах справи.

Таким чином, відповідач-2 у справі був належним чином повідомлений про заміну первісного кредитора новим, однак , як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання щодо оплати існуючої суми заборгованості так і не виконав.

Господарський судом встановлено, що 25.01.2013 року між Фізичною особою-підприємцем Грищенко О.М. (первісний кредитор за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія НІКО-ТАЙС» (новий кредитор за договором) укладено угоду №44/02-13 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст..ст. 512-519 ЦК України).

Відповідно до п.1.1. угоди №44/02-13 первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Дочірнім підприємством «АГРОФІРМА НЕМИРЕНЕЦЬКА», що йменується надалі боржник, зобов'язання щодо розміру сплати заборгованості (дооцінки вартості товару), пені, 30-% річних та інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору №4-04-10/н купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 квітня 2010 року та згідно угоди №37-ТЕ про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст..ст. 512-519 Цк Укрїани) від 11 жовтня 2011 року, у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору №4-04-10/н купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 12 квітня 2010 року.

Пунктом 1.2. угоди №44/02-13 вказано, що, за цією угодою новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості (дооцінки вартості товару), пені, 30-% річних та інфляційних втрат, за період існування прострочення виконання боржником грошового зобов'язання згідно договору №4-04-10/н купівлі-продажу товарів на умовах відстрочення платежу від 12 квітня 2010 року.

Вартість зобов'язання, що відступається даною угодою, становить 13 640 (тринадцять тисяч шістсот сорок) гривень 75 копійок (п. 2.1. угоди №44/02-13).

Ця угода, згідно п. 6.1 угоди №44/02-13, набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цією угодою.

На виконання умов даної угоди (п. 4.1. угоди №44/02-13), Фізична особа-підприємець Грищенко О.М. передав Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» перелік документів, що підтверджують право вимоги до Дочірнього підприємства «АГРОФІРМА НЕМИРИНЕЦЬКА» щодо виконання обумовленого зобов'язання.

У відповідності до пункту 4.3. угоди №44/02-13 Фізична особа-підприємець Грищенко О.М., повідомленням від 25.01.2013 року про зміну кредитора у зобов'язані повідомило Дочірнє підприємство «АГРОФІРМА НЕМИРИНЕЦЬКА» про зазначені вище обставини. Докази направлення (копія опису вкладення в цінний лист та копія фіскального чеку від 02.12.2013 року) наявні в матеріалах справи.

Таким чином, відповідач-2 у справі був належним чином повідомлений про заміну первісного кредитора новим, відповідно до угоди №44/02-13, однак, як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання щодо оплати існуючої суми заборгованості так і не виконав.

Господарський судом встановлено, що 11.03.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙСЕРВІСГРУП» (поручитель за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» було укладено договір поруки №11-03-2013-35 (далі-договір поруки), відповідно до п.1.1. у відповідності до цього договору поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Дочірнім підприємством «АГРОФІРМА НЕМИРИНЕЦЬКА» щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру пені у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору куп віл-продажу та угоди, передбаченими ст.2 цього договору (основного договору).

Відповідно до п.2.2 договору поруки встановлено, що під основним договором в цьому договорі розуміють угоду №44/02-13 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 25 січня 2013 року, укладену на підставі договору №4-04-10/н купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 квітня 2010 року.

Пунктом 3.1. договору поруки зазначено, що відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру пені у сумі 3 211 (три тисячі двісті одинадцять) гривень 65 коп.

Відповідно до п.6.1 договору поруки встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.

Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується його обсяг відповідальності (п.6.2. договору поруки).

Проте, жодних доказів на підтвердження оплати суми штрафних санкцій відповідачем-2 в порядку вимог ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надано.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем-1 та відповідачем-2 своїх грошових зобов'язань, позивачем нарахована до стягнення пеня у сумі 3 211,65 грн. за період з 12.04.2011 року по 30.05.2011 року на суму боргу у розмірі 154 345,00 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем-2 своїх зобов'язань перед позивачем доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 8.2. договору купівлі-продажу встановлено, що прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Статтею 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При цьому, господарський суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем пені на існуючий розмір заборгованості за період з 12.04.2011 року по 30.05.2011 року.

Господарський суд, здійснивши власний розрахунок за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.» встановив, що розмір пені підлягає задоволенню повністю в розмірі 3 211,65 грн.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення 30% річних 6 217,12 грн. (за період з 12.04.2011 року по 30.05.2011 року), інфляційних втрат 3 241,25 грн. (за період з 12.04.2011 року по 30.05.2011 року) та дооцінки вартості товару 970,73 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно п. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Статтею 536 Цивільного кодексу України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 8.6. договору купівлі-продажу визначено, що сторони, згідно п.2 ст.625 ЦК України дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30 % річних.

Так, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено господарським судом, нарахування процентів річних відповідає вимогам законодавства та умовам договору.

Позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача-2 - 6 217,12 грн. 30%-річних.

Господарський суд, здійснивши власний розрахунок за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.» встановив, що розмір 30%-річних складає 6 216,09 грн.

Сума боргу (грн.)Період прострочкиКількість днів прострочикиРозмір відсотків річнихЗагальна сума відсотків154345,0012.04.2011 - 30.05.20114930 %6216.09Таким чином, позовна вимога про стягнення 30%-річних підлягає задоволенню частково в сумі 6 216,09грн., що підлягають стягненню з відповідача-2 на користь позивача. В іншій частині цієї позовної вимоги, а саме в стягненні 1,03 грн. суд відмовляє.

Також позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача-2 - 2 341,25 грн. інфляційних втрат.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, відповідачем-2 прострочено виконання грошового зобов'язання, то відповідно вимога позивача про стягнення інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу, є правомірною.

Господарський суд, здійснивши власний розрахунок за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.» встановив, що розмір інфляційних втрат підлягає задоволенню повністю в розмірі 2 341,25 грн.

Також позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача-2 - 970,73 грн. дооцінки вартості товару.

Відповідно до п. 5.2. договору купівлі-продажу встановлено, що відповідно до ч.2 ст. 524 ЦК України, сторони дійшли згоди, що ціна на товар та загальна сума договору зазначені в додатках і визначені у національній валюті України із зазначенням її еквіваленту в доларах США до гривні, що встановлений ПАТ «Державним експортно-імпортним банком України» для операцій з продажу долара США на день підписання даного договору.

Проте розрахунок позивача є невірним, так як позивачем зазначено курс долара 7,95 грн. на день укладення договору (12.04.2010 року), проте відповідно до інформації на сайті ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» курс долара на 12.04.2010 року становить 7,92 грн.

Здійснивши власний розрахунок господарський суд встановив, що сума боргу з урахуванням дооцінки вартості товару становить 1 559,04 грн. ((8,00:7,92)x154 345,00)-154 345,00).

Оскільки позивачем заявлено до стягнення 970,73 грн., заяв про збільшення позовних вимог позивачем не подавалось, а господарський суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог (п. 2 ст. 83 ГПК України та п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.05 р. № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»), то вимога позивача про стягнення з відповідача-2 дооцінки вартості товару підлягає задоволенню у сумі 970,73 грн.

Крім того, позивач просить покласти солідарно на відповідачів витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 1 000,00 грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Виходячи з викладеного, відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги можливе при сукупності наступних підстав: послуги повинні надаватись адвокатом (адвокатським бюро, колегією, фірмою, конторою чи іншими адвокатськими об'єднаннями); реальної оплати таких послуг до прийняття рішення у справі та підтвердження цієї оплати відповідними фінансовими документами.

Так, відповідно до договору №25-35/03 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 25 березня 2013 року, який укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (замовник за договором) та адвокатом Грищенком О.М. (виконавець за договором), відповідно до п.1.1 якого, за цим договором виконавець зобов'язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин замовника між замовником та ДП «АГРОФІРМА НЕМИРЕНЕЦЬКА» та ТОВ «ТРЕЙДСЕРВІСГРУП».

Надання вказаних послуг підтверджується наявним в матеріалах справи Актом здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 10.12.2013 року, згідно якого (п. 2) загальна вартість послуг склала 1 000,00 грн.

На виконання умов договору, платіжним дорученням платіжним дорученням від 29.03.2013 року №246, оригінал якого наявний в матеріалах справи, ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» перерахувала на рахунок адвоката Грищенко О.М. кошти у сумі 1000, 00 грн. в якості оплати за послуги згідно договору №25-35/03 від 25.03.2013 року.

У матеріалах справи міститься копія посвідчення адвоката, виданого на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888 та довіреність б/н від 25.03.2013 року, видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» на представництво його інтересів Грищенком Олександром Миколайовичем.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи Грищенко Олександр Миколайович брав участь у судових засіданнях в якості представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС».

Пунктом 10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Таким чином, з огляду на те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених витрат позивача в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-8/155 від 13.02.2002р.).

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката Грищенко О.М. у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи № 911/4668/13, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 1000, 00 грн. співрозмірною з ціною позову, обґрунтованою та правомірною.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» Дочірнього підприємства «АГРОФІРМА НЕМИРЕНЕЦЬКА», судові витрати (судовий збір та витрати на оплату послуг адвоката) відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються солідарно на відповідача-1 та відповідача-2.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Солідарно стягнути з Дочірнього підприємства «АГРОФІРМА НЕМИРЕНЕЦЬКА» (13643, Житомирська обл., Ружинський район, село Немиринці, ідентифікаційний код: 31826128) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (08633, Київська обл., Васильківський район, село Мархалівка, Вулиця Комсомольська, будинок 22, ідентифікаційний код: 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вулиця Академіка Заболотного, будинок 38, квартира 23, ідентифікаційний код: 38039872) 3 211 (три тисячі двісті одинадцять) грн. 65 коп. пені, 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства «АГРОФІРМА НЕМИРЕНЕЦЬКА» (13643, Житомирська обл., Ружинський район, село Немиринці, ідентифікаційний код: 31826128) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (03187, м. Київ, вулиця Академіка Заболотного, будинок 38, квартира 23, ідентифікаційний код: 38039872) 3 241 (три тисячі двісті сорок одну) грн. 25 коп. інфляційних втрат, 6 216 (шість тисяч двісті шістнадцять) грн. 09 коп. 30% річних та 970 (дев'ятсот сімдесят) грн. 73 коп. дооцінки вартості товару.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 03.03.2014 року