Рішення № 37420186, 03.03.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2014 р. Справа № 911/4698/13

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СБМУ «Підряд», Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе

до приватного акціонерного товариства «Меліоратор», Київська обл., м. Буча

про стягнення 5198940,37 грн.

за участю представників:

від позивача: Попович Д.Є. (дов. від 14.01.2014 р.);

від відповідача: Мельничук А.А. (дов. № 2 від 08.01.2014 р.);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

товариство з обмеженою відповідальністю «СБМУ «Підряд» (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до приватного акціонерного товариства «Меліоратор» (далі - відповідач) про стягнення 5288940,37 грн., з яких 5250000,00 грн. заборгованості за договором № 20/12 від 20.12.2012 р. та 38940,37 грн. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що ним на виконання п. 3.2. договору № 20/12 від 20.12.2012 р. було перераховано відповідачу 5900000,00 грн. авансового платежу. Однак, відповідач після отримання вказаного авансового платежу не розпочав виконання передбачених договором робіт та не повернув позивачу отримані грошові кошти, в зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 5250000,00 грн. заборгованості та нараховані на підставі ст. 625 ЦК України інфляційні втрати у сумі 38940,37 грн.

В судовому засіданні 28.01.2014 р. позивачем заявлено заяву про відмову від частини позовних вимог, в якій він на підставі ст. 22 ГПК України відмовляється від позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 38940,37 грн. та просить суд припинити провадження у справі в цій частині позову.

10.02.2014 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшли пояснення, які за змістом є також заявою про зменшення розміру позовних вимог, в яких він в зв'язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості за договором № 20/12 від 20.12.2012 р., зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення заборгованості на 50000,00 грн. та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 5200000,00 грн.

11.02.2014 р. до господарського суду Київської області надійшли пояснення відповідача, в яких він зазначив, що твердження позивача про невиконання відповідачем умов договору № 20/12 від 20.12.2012 р. не відповідає дійсності, оскільки відповідач у передбачені договором строки надавав позивачу для погодження кошторис та примірний план «Проектування та будівництво складського приміщення, майстерні та адміністративно-будівельного комплексу», але вказані документи довгий час не погоджувались ТОВ «СБМУ «Підряд» з ПрАТ «Меліоратор», про причини їх непогодження відповідачу не повідомлялось. Крім того, за твердженням відповідача, договір № 20/12 від 20.12.2012 р. є діючий, не розірваний і його розірвання належним чином не оформлено, як цього вимагає ст. 188 ГК України та п. 7.2. договору, оскільки лист позивача № 780 від 09.12.2013 р. містить прохання розглянути його претензію і розірвати договір у порядку, передбаченому ст. 188 ГК України, а не являється відмовою від нього за правилами ст. 849 ЦК України. За таких обставин, на думку відповідача, предметом даного позову є не стягнення заборгованості, а бажання позивача розірвати в односторонньому порядку договір № 20/12 від 20.12.2012 р., в зв'язку з чим відповідач, керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, просить суд припинити провадження у справі за відсутністю предмета спору.

25.02.2014 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, яка за своїм змістом є заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій він, в зв'язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості за договором № 20/12 від 20.12.2012 р., зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення заборгованості та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 5160000,00 грн.

В судових засіданнях 09.01.2014 р., 28.01.2014 р. та 11.02.2014 р. було оголошено перерву до 28.01.2014 р., 11.02.2014 р. та 25.02.2014 р. відповідно.

Представник позивача в судовому засіданні 09.01.2014 р. підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, а в судових засіданнях 28.01.2014 р., 11.02.2014 р. та 25.02.2014 р. також з урахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог та заяв про зменшення розміру позовних вимог.

Представники відповідача в судовому засіданні 09.01.2014 р. позов визнали частково, а в судових засіданнях 28.01.2014 р., 11.02.2014 р. та 25.02.2014 р. заперечували проти позовних вимог з підстав, викладених в поясненнях.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

20.12.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «СБМУ «Підряд» (Замовник) та приватним акціонерним товариством «Меліоратор» (Підрядник) було укладено договір № 20/12 (договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується якісно та у встановлений договором термін виконати роботи по розробці проекту, будівництву складських приміщень, майстерні та АБК.

Відповідно до п. 1.2. договору замовник зобов'язується прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору та оплатити роботу за ціною, визначеною сторонами в договорі та в обумовлений термін.

Згідно з п. 2.1. договору загальна вартість робіт, зазначених в п. 1.1. договору, становить за погодженням сторін - 8700000 грн., в тому числі ПДВ 20% - 1450000 грн. Вартість робіт визначена сторонами на підставі кошторисів, які є динамічними.

Відповідно до п. 2.2. договору сторонами встановлено наступні терміни виконання робіт: початок робіт: проектні - січень 2013 р., будівельні - березень 2013 р., завершення робіт - березень 2013 р. та грудень 2013 р. відповідно.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що виконання підрядником робіт щомісячно оформляється актом приймання виконаних робіт за формою КБ-2в, КБ-3, який підписується сторонами і скріплюється печатками.

Згідно з п. 3.2. договору замовник після підписання договору вносить на розрахунковий рахунок підрядника аванс у сумі 5900000 грн., в тому числі ПДВ 20% - 983333 грн. від вартості замовлених ним робіт, визначеної в п. 2.1. договору.

Замовник щомісяця протягом 10 днів з моменту підписання актів прийняття виконаних робіт проводить оплату фактичної вартості виконаних робіт, вказаної в актах (п. 3.3. договору).

Пунктом 7.1. договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту підписання його двома сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Згідно з ч. ч. 1, 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно з ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов п. 3.2. договору позивачем 24.12.2012 р. перераховано відповідачу авансовий платіж у сумі 5900000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1945 від 24.12.2012 р. на суму 5900000,00 грн. та довідкою ПАТ «Укрсоцбанк» № 06.301-186/809 від 24.01.2014 р.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що позивач належним чином виконав зобов'язання щодо перерахування встановленого п. 3.2. договору авансу у сумі 5900000,00 грн.

Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як встановлено господарським судом, відповідач в порушення умов договору після отримання авансового платежу у встановлені п. 2.2. договору строки не приступив до виконання передбачених договором робіт, чим порушив свої договірні зобов'язання.

Твердження відповідача про те, що він у передбачені договором строки надавав позивачу для погодження кошторис та примірний план «Проектування та будівництво складського приміщення, майстерні та адміністративно-будівельного комплексу», але вказані документи довгий час не погоджувались ТОВ «СБМУ «Підряд» з ПрАТ «Меліоратор», про причини їх непогодження відповідачу не повідомлялось, не приймаються судом до уваги, оскільки надані відповідачем суду кошторис та примірний план не містять дати їх складання відповідачем, а докази направлення вказаних документів позивачу та відмови позивача від їх погодження в матеріалах справи відсутні.

Позивач звернувся до відповідача з листом № 44 від 03.04.2013 р., в якому, посилаючись на невиконання відповідачем умов п. 2.2. договору, просив розірвати договір № 20/12 від 20.12.2012 р. та терміново повернути перераховані платіжним дорученням № 1945 від 24.12.2012 р. грошові кошти в сумі 5900000,00 грн.

У відповідь на вказаний лист відповідачем було направлено позивачу лист № 196 від 15.04.2013 р., в якому відповідач зазначив, що отримані в грудні 2012 р. 5900000,00 грн. були використані та на даний момент підприємство шукає можливість повернути перераховану суму коштів.

Відповідачем за період з 09.07.2013 р. по 29.11.2013 р. було повернуто позивачу 650000,00 грн. авансового платежу, що підтверджується довідкою ПАТ «Укрсоцбанк» № 06.301-186/810 від 24.01.2014 р.

09.12.2013 р. позивачем направлено на адресу відповідача лист № 780, що підтверджується наявним в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист від 09.12.2013 р. та фіскальним чеком № 6744 від 09.12.2013 р., в якому позивач, в зв'язку з невиконанням відповідачем передбачених договором робіт, відмовився від договору № 20/12 від 20.12.2012 р. на підставі ст. 849 ЦК України та вимагав повернення сплаченого авансу у сумі 5250000,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 7.2. договору одностороннє розірвання договору оформлюється письмово, коли одна із сторін систематично не виконує його умов або своїх зобов'язань.

Частиною 3 ст. 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Посилання відповідача на те, що договір № 20/12 від 20.12.2012 р. є діючий, не розірваний і його розірвання належним чином не оформлено, як цього вимагає ст. 188 ГК України та п. 7.2. договору, оскільки лист позивача № 780 від 09.12.2013 р. містить прохання розглянути його претензію і розірвати договір у порядку, передбаченому ст. 188 ГК України, є необґрунтованими, оскільки, як вже зазначалось, листом № 780 від 09.12.2013 р. позивач повідомив відповідача про відмову від договору № 20/12 від 20.12.2012 р. з посиланням на ст. 849 ЦК України. Водночас, прохання розглянути претензію і розірвати договір у порядку, передбаченому ст. 188 ГК України, лист позивача № 20/12 від 20.12.2012 р. не містить.

При цьому, згода відповідача на розірвання договору № 20/12 від 20.12.2012 р. міститься в листі № 196 від 15.04.2013 р., в якому він зазначив, що підприємство шукає можливість повернути позивачу перераховану суму коштів.

Таким чином, оскільки позивач на підставі статті 849 ЦК України відмовився від договору № 20/12 від 20.12.2012 р., надіславши відповідачу лист № 780 від 09.12.2013 р. про відмову від договору підряду, і така одностороння відмова від договору не потребує узгодження з відповідачем, то господарський суд дійшов висновку, що договір № 20/12 від 20.12.2012 р. є розірваним.

Відповідно до п. 7.6. договору при порушенні термінів проектування та будівництва або несвоєчасної оплати, сторони мають право розірвати договір та повернути невикористані кошти.

З огляду на те, що договір № 20/12 від 20.12.2012 р. є розірваним, у відповідача згідно з п. 7.6. договору виникло зобов'язання щодо повернення позивачу сплаченого авансу у сумі 5250000,00 грн. (5900000,00 грн. - 650000,00 грн.).

Як встановлено господарським судом та підтверджено представниками сторін в судовому засіданні, з 16.01.2014 р. відповідач додатково повернув позивачу 90000,00 грн. авансового платежу, в зв'язку з чим станом на момент прийняття рішення заборгованість відповідача складає 5160000,00 грн., яку позивач з урахуванням останньої заяви про зменшення розміру позовних вимог просить суд стягнути з відповідача.

Згідно з приписами статтей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 5160000,00 грн. на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то вимога позивача про стягнення з відповідача 5160000,00 грн. підлягає задоволенню.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем на підставі ст. 625 ЦК України також було заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 38940,37 грн. інфляційних втрат.

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Як вже зазначалось, в судовому засіданні 28.01.2014 р. позивачем заявлено заяву про відмову від частини позовних вимог, в якій він на підставі ст. 22 ГПК України відмовляється від позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 38940,37 грн. та просить суд припинити провадження у справі в цій частині позову.

Пунктом 4 частини 1 статті 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відповідно до абзацу 2 пункту 4.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що судом не буде застосовано припис частини шостої статті 22 ГПК щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку.

Отже, враховуючи те, що позивач відмовився від позовної вимоги про стягнення з відповідача 38940,37 грн. інфляційних втрат, та те, що ця відмова не суперечить законодавству та не порушує інтереси інших осіб, господарський суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 38940,37 грн. інфляційних втрат на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, статтями 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Меліоратор» (08292, Київська обл., м. Буча, вул. Чкалова, 1, код 01037229) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СБМУ «Підряд» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 31-А, код 25298093) 5160000,00 грн. (п'ять мільйонів сто шістдесят тисяч грн. 00 коп.) боргу та 68304,53 грн. (шістдесят вісім тисяч триста чотири грн. 53 коп.) судового збору.

2. Провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення 38940,37 грн. інфляційних втрат припинити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Рябцева О.О.

Рішення підписано 03.03.2014 р.