Постанова № 37417392, 19.02.2014, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2014 року (14:47) Справа №801/11530/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Пакет Т.В.,

при секретарі судового засідання - Мельниковій А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1743 про визнання протиправними дії та стягнення коштів.

Суть спору: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Військової частини А1743, в якому просив поновити процесуальний строк для пред'явлення позову, як такого, що пропущений з поважних причин, визнати протиправними дії відповідача щодо утримання з грошового забезпечення при звільненні податку з доходу фізичних осіб, стягнути з відповідача на його користь компенсацію втрати доходу в розмірі 5931,10 грн.

Позов мотивовано тим, що позивача було виключено зі списків особового складу військової частини А1743 без проведення повного розрахунку грошового забезпечення.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позові.

У судовому засіданні представник відповідача Ковиньов О.В. позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити з підстав, викладених у наданих суду письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України у Військовій частині А 1743 на підставі контракту, займав посаду старшого техніка реактивно-артилерійського дивізіону.

Наказом тимчасово виконуючого обов'язки Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України Єлісєєва С.С. №136-ПМ від 14.08.2013 року звільнено з військової служби у запас прапорщика ОСОБА_1, на підставі підпункту "б"частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу"№ 2232-ХІІ від 25.03.1992 року (за станом здоров'я).

21 жовтня 2013 року наказом командира Військової частини А1743 № 232 ОСОБА_1 з 21.10.2013 року було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Невиплата позивачу у повному розмірі грошового забезпечення при звільненні стала підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про походження військової служби громадянами України.

Відповідно до абзаців 1,3 пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 року (надалі - Положення № 1153) визначено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Військовослужбовці у разі неможливості їх виключення зі списків військової частини через об'єктивні причини: перебування військовослужбовця на лікуванні, проведення службового розслідування у випадку виявлення зловживань, нестачі матеріальних засобів тощо виключаються після повернення з лікування, прийняття рішення за службовим розслідуванням тощо.

Матеріали справи свідчать, що позивачем було надано згоду на виключення його зі списків особового складу частини, що підтверджується заявою позивача від 21.10.2013 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Позивачу було нараховане грошове забезпечення при звільненні в розмірі 36274,36 грн., що підтверджується довідкою Військової частини А1743 № 521 від 12.02.2014 року, але на момент звернення до суду та розгляду справи судом сплачено тільки 30343,26 грн.

При цьому, відповідачем утримано з позивача 5931,10 грн. податку на доходи з фізичних осіб, оскільки на час виплати грошової допомоги при звільненні позивач вже не був військовослужбовцем.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Тобто цією нормою, визначено, утримання з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, належних військовослужбовцям податку з доходів фізичних осіб з одночасною компенсацією військовослужбовцям втрат їх доходів (тобто компенсації в розмірі утриманого ПДФО).

При цьому, суд зазначає, що при своєчасній виплаті позивачу грошового забезпечення при звільненні, була б проведена компенсація суми сплаченого ПДФО в грошовій формі в розмірі сплаченого ПДФО на підставі вказаної норми Податкового кодексу України.

Отже у даному випадку, при звільненні позивача з ним не було проведено розрахунок у повному обсязі, що не є підставою для утримання з позивача 5931,10 грн. податку на доходи з фізичних осіб.

До того ж, слід зазначити, що відсутність грошових коштів не може бути підставою для невиплати грошового забезпечення при звільненні, оскільки реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Так, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Враховуючи викладене, аналізуючи законодавство, дослідивши надані доказі, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу грошового забезпечення при звільненні у повному обсязі, тобто в розмірі 36274,36 грн. Також відповідач не довів суду правомірність невиплати позивачу після звільнення недоотриманого грошового забезпечення при звільненні у розмірі 5931,10 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з військової частини А1743 на користь позивача 5931,10 грн. грошового забезпечення при звільненні в запас з Збройних сил України.

Що стосується вимоги позивача про визнання протиправними дії відповідача щодо утримання з його грошового забезпечення при звільненні податку з доходу фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Враховуючи те, що судом стягнуто з відповідача 5931,10 грн. грошового забезпечення при звільненні в запас зі Збройних сил України, суд вважає, що достатнім засобом відновлення порушеного права позивача є саме стягнення з відповідача недоплаченої суми грошового забезпечення при звільненні. При цьому суд зауважує, що задовольняючи позов шляхом стягнення з відповідача належної до виплати позивачу суми, суд відновлює порушене право позивача на отримання відповідної виплати у повному обсязі.

За таких обставин, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У поданому позові позивач просить також суд поновити йому процесуальний строк для звернення до адміністративного суду з даним позовом, як пропущений з поважних причин.

Відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як встановлено судом, грошове забезпечення при звільненні позивачу було виплачено лише 19 листопада 2013 року, що не заперечувалось сторонами по справі, тобто з цього часу позивачу стало відомо про порушення своїх прав. З даним позовом ОСОБА_1 звернувся у грудні 2013 року, а тому строк встановлений ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду з цим позовом позивачем пропущено не було.

Під час судового засідання, яке відбулось 19 лютого 2014 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Відповідно до ст. 163 КАС України повний текст постанови складено 24 лютого 2014 року.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69-71, 158, 159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути Військової частини А1743 на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення при звільненні в запас зі Збройних сил України у розмірі 5931 (п'ять тисяч дев'ятсот тридцять одна) грн. 10 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 172 грн. 05 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.В.Пакет