Ухвала суду № 37416452, 24.02.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 348/2494/13-ц

Провадження № 22-ц/779/180/2014

Категорія 32

Головуючий у 1 інстанції Міськевич О.Я.

Суддя-доповідач Матківський Р.Й.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів Мелінишин Г.П., Шишка А.І.

секретаря Бойчука Л.М.

з участю апелянта - ОСОБА_2, відповідача - ОСОБА_3 та його представника - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Надвірнянського районного суду від 06 грудня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

У серпні 2013 року із зазначеним позовом в суд звернувся ОСОБА_2 та просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 на його користь 2000 гривень завданої матеріальної та 15 000 гривень моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров'я.

Заявлені вимоги позивач обґрунтував тим, що сусід ОСОБА_3 утримує пасіку з порушенням норм та правил, через що неодноразово підлягав нападам бджіл та після одного з таких нападів був госпіталізований з діагнозом алергічна реакція на укус бджіл в реанімаційне відділення Надвірнянської ЦРЛ.

Актом управління ветеринарної медицини встановлено, що пасіка не обгороджена парканом та зобов'язано відповідача усунути недолік до 01 вересня 2013 року.

На лікування фактично витратив 2000 гривень. Вважає, що ушкодження здоров'я сталося внаслідок утримання відповідачем пасіки з порушенням закону. Внаслідок дій відповідача зазнав також моральної шкоди.

Рішенням Надвірнянського районного суду від 06 грудня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення його позову.

Апелянт в скарзі зазначає, що висновок суду про недоведеність ним, що отримав укуси бджіл, які утримуються на земельній ділянці відповідача є помилковим. Суд не врахував, що у засіданні ряд свідків підтвердили, що до дня укусу вулики з бджолами були доставлені до господарства відповідача і він на початку не заперечував своєї вини.

Суд дав неправильну оцінку поясненням свідків, що допомагали відповідачу вивозити вулики не впевнившись, чи мав транспорт для перевезення такої кількості вуликів.

Суд не врахував, що на момент складання акту комісією відповідач не заперечував факту укусу його бджолами. Погодився встановити огорожу висотою 2,5 метра для зміни висоти польоту бджіл і у свою чергу свідчить, що внаслідок порушення порядку утримання пасіки його покусали бджоли.

Вислухавши апелянта, який вимоги скарги підтримав, відповідача та його представника, які вимоги скарги не визнали, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачем не доведено, що саме від укусів бджіл, які знаходяться на земельній ділянці ОСОБА_3 отримав ушкодження здоров'я, що може бути підставою для відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.ст. 11 та 16 ЗУ «Про бджільництво» право на утримання бджіл і зайняття бджільництвом мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають необхідні навики або спеціальну підготовку, а також юридичні особи, зайняття бджільництвом здійснюється без окремого дозволу органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Перевезення (кочівля) пасік до медоносних угідь здійснюється відповідно до ветеринарно-санітарних правил за погодженням з власниками або користувачами земельних ділянок.

Суд першої інстанції правильно прийняв до уваги доводи відповідача, що з 20 травня по 1 липня 2013 року бджоли з його господарства були вивезені до села Іваниківка сусіднього району в господарство ОСОБА_5 для медозбору, про що останній підтвердив розпискою на а.с. 35 та у судовому засіданні.

Факт перевезення бджіл для медозбору підтвердили і ряд інших свідків, які займалися погрузкою, розгрузкою, перевезенням пасіки та сусіди. Тому доводи позивача, що його 28 червня 2013 року могли покусати тільки бджоли відповідача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

За довідкою Назавизівської сільської ради від 4 грудня 2013 року а.с. 48 на території села, у тому числі і неподалік проживання позивача, розташовано крім відповідача ще 5 пасік.

Відповідно до змісту ст. ст. 1166-1167 ЦК України матеріальна та моральна шкода відшкодовується за наявністю вини.

Доводи апелянта, що суд першої інстанції при ухваленні рішення про відмову у задоволенні позову не врахував пояснення свідків, які підтвердили, що відповідач не заперечував, що 28 червня 2013 року його могли покусати тільки бджоли з його господарства, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи апеляційним судом.

При відтворенні технічного запису судового засідання не встановлено обставин, про які зазначає апелянт щодо пояснень свідків.

Відповідач не заперечував того факту що 28 червня 2013 року сусіда ОСОБА_2 покусали бджоли, але не зазначав, що бджоли з пасіки, яка розміщена на його земельній ділянці.

Актом комісії управління ветеринарної медицини в Надвірнянському районі від 09 липня 2013 року підтверджено наявність пасіки в господарстві відповідача і зобов'язано його влаштувати від сусіда підвищену огорожу відповідно до встановлених норм.

Однак, встановлення актом порушення правил утримання пасіки у даному випадку не може вважатись тим доказом, що підтверджує факт покусання 28 червня 2013 року ОСОБА_2 бджолами з пасіки, яка розміщена на земельній ділянці ОСОБА_3

У даному випадку доказування вини відповідача не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

При вирішенні позовних вимог судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано оцінку доводам сторін.

Керуючись ст. ст. 218, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Надвірнянського районного суду від 06 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Р.Й. Матківський

Судді Г.П. Мелінишин

А.І. Шишко