Ухвала суду № 37415051, 18.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/4476/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

18 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Епель О.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Чернігівська механізована колона» Публічного акціонерного товариства «Київсільелектро» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 21.11.2013 року №0005542200, №0005552200, №0005562200,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 21.11.2013 року №0005542200, №0005552200, №0005562200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача за липень, серпень 2010 року у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Ресурс менеджмент»; за серпень 2010 року у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Альфа-буд-2005»; за грудень 2010 року, лютий 2011 року у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Газпрофі»; за грудень 2010 року у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Енергокредо» та з ВК «Контакт - 90»; за серпень, вересень 2012 року у складі податкового кредиту операцій з ПП «Кронос Днепр»; за серпень 2012 року у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Альянс - ІСТ» та в деклараціях з податку на прибуток підприємства за відповідні періоди з зазначеними контрагентами; за наслідками перевірки складено акт від 08.11.2013 року №670/22/22819893.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість за грудень 2010 року на загальну суму 6649,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 7422,00 грн., у тому числі за лютий 2011 року на 1406,00 грн., за серпень 2012 року на 4486,00 грн., за вересень 2012 року на 1530,00 грн.; пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, що призвело до завищення податку на прибуток підприємств, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за ІІІ квартал 2012 року на 6317,00 грн.

В обґрунтування заниження податкового кредиту та завищення від'ємного значення контролюючий орган посилається на не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з контрагентами, оскільки згідно ІС «Податковий блок» існують розбіжності по податковому кредиту між позивачем та ТОВ «Газпрофі» за жовтень 2010 року на 1333,33 грн., січень 2011 року на 1405,59 грн., ВК «Контакт - 90» за грудень 2010 року на 5315,62 грн., ПП «Кронос Днепр» за липень 2012 року на 2735,92 грн., за вересень 2012 року на 1530,00 грн., ТОВ «Альянс - ІСТ» за липень 2012 року на 1750,00 грн.

Окрім цього, в акті відповідачем зроблено висновки про відсутність документів, а саме по ВК «Контакт - 90» - не надано договір, документи, що підтверджують відвантаження товару (затискач струговий, вузол підвіски, підвіс ковзаю, ізолятор підвісний, роз'єднувач ліній) та транспортування (товарно - транспортні накладні); по ПП «Кронос Днепр» - не надано договір, документи, що підтверджують транспортування товару - труби, зокрема, товарно - транспортні накладні; по ТОВ «Альянс - ІСТ» - не надано договір, документи, що підтверджують транспортування товару - цегли, зокрема, товарно - транспортні накладні. Також, в акті зазначено, що документи отримані позивачем від ПП «Кронос Днепр» в липні, вересні 2012 року, та ТОВ «Альянс - ІСТ» в липні 2012 року не відповідають вимогам чинного законодавства.

В обґрунтування заниження податку на прибуток підприємств контролюючий орган посилається на те, що позивачем безпідставно сформовано витрати по взаємовідносинах з ПП «Кронос Днепр» та ТОВ «Альянс - ІСТ» за ІІІ квартал 2012 року на загальну суму 30079,58 грн.

21.11.2013 року ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області винесені податкові повідомлення - рішення:

- №000554220, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 9476,00 грн., у тому числі за основним платежем 6317,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3159,00 грн.;

- №0005552200, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 8311,00 грн., у тому числі за основним платежем 6649,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1662,00 грн.;

- №0005562200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 7422,00 грн., у тому числі за лютий 2011 року на 1406,00 грн., за серпень 2012 року - 4486,00 грн., за вересень 2012 року - 1530,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з зазначеними вище контрагентами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з зазначеними вище контрагентами, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно акту перевірки, між позивачем (споживач) та ТОВ «Газпрофі» (постачальник) укладено договір постачання природного газу від 01.02.2009 року №224-к, відповідно до якого останній зобов'язується передати споживачу природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.

На підтвердження отримання природного газу позивачем надані акти передачі - приймання природного газу для потреб промислових споживачів (а.с. 85 - 87), податкові накладні (а.с. 81 - 84), картки клієнта «Газпрофі» (а.с. 88, 98), картки рахунку: 37761 (а.с. 97, 99 - 100, ). На підтвердження оплати отриманого товару позивачем надані платіжні доручення (а.с. 77 - 80).

Також, згідно матеріалів справи, між позивачем та ВК «Контакт - 90» були здійснені господарські операції по постачанню останнім товару - затискач струговий, підвіс ковзаю з ізолятором, вузол підвіски повздовжньо - несучого тросу, ізолятор підвісний ІП-2, роз'єднувач лінійний в металевій коробці, на підтвердження чого позивачем надані накладні (а.с. 114, 117), податкові накладні (а.с. 115, 116), картку клієнта (а.с. 108). На підтвердження оплати отриманого товару позивачем надані платіжні доручення (а.с. 106, 107). Поставка здійснювалася на підставі рахунків від 29.10.2010 року №57-2010, від 30.11.2010 року №69-2010.

Окрім цього, згідно матеріалів справи, між позивачем та ПП «Кронос Днепр» були здійснені господарські операції по постачанню останнім труб, на підтвердження чого позивачем надані видаткові накладні (а.с. 122, 123), податкові накладні (а.с. 139, 140), картку рахунку 631 (а.с. 118). На підтвердження оплати отриманого товару позивачем надані платіжні доручення (а.с. 137, 138). Поставка здійснювалася на підставі рахунків - фактур від 20.07.2012 року №СФ-2007-2, від 24.09.2012 року №СФ-2409-1.

Також, на підтвердження використання отриманих труб в господарській діяльності позивачем надано договір субпідряду від 29.05.2012 року №7сп (а.с. 124 - 129), договірну ціну (а.с. 130 - 131), довідку про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2012 року (а.с. 132), акт приймання виконаних будівельних робіт (а.с. 133 - 135).

Крім того, між позивачем та ТОВ «Альянс - ІСТ» були здійснені господарські операції по постачанню останнім цегли, на підтвердження чого позивачем надані видаткову накладну (а.с. 145), податкову накладну (а.с. 147), платіжне доручення (а.с. 148).

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що господарські операції позивача з зазначеними вище контрагентами здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Положеннями пунктів 200.1 та 200.2 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих контрагентом податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Також, колегія суддів вважає, що розбіжність податкових зобов'язань по податковому кредиту не є підставою для позбавлення права товариства на податковий кредит.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегією суддів встановлено, що на дату підписання договорів та розрахункових документів контрагенти позивача не були припинені та були платниками податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначені вище правочини є такими, що не відповідають моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив протиправність податкових повідомлень - рішень від 21.11.2013 року №0005542200, №0005552200, №0005562200.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 24.02.2014 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.В. Епель

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Епель О.В.

Федотов І.В.