Постанова № 37414882, 28.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 лютого 2014 року 13:05 № 826/20481/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Системна автоматизація. Інжинірингова компанія»

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві

третя особа

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прімум Компані»

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.09.2013 № 48826552201,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Системна автоматизація. Інжинірингова компанія» з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.09.2013 № 48826552201, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов’язання за платежем «податок на додану вартість» на 5 015 грн. за основним платежем та на 1 254 грн. за штрафними санкціями.

Позивач зазначає, що висновки ДПІ, покладені в основу оскаржуваного рішення, ґрунтуються на припущенням та недоведених обставинах. Зокрема, як зазначає позивач, ці висновки ґрунтуються на нездійсненні спірних операцій, начебто відсутності у контрагента ресурсів та можливостей для здійснення господарської діяльності та операцій з позивачем, на доводах щодо фіктивності діяльності контрагента та на нікчемності укладених із ним правочинів, у зв’язку з чим ДПІ приходить до висновку про нездійснення операцій між позивачем та контрагентом та, відповідно, про відсутність підстав для формування спірних сум податкових вигод.

У той же час, як зазначає позивач, операції між позивачем та контрагентом щодо поставки продукції фактично виконані та документально оформлені, товар надалі реалізований позивачем іншим особам, а отже, як зазначає позивач, є підстави для формування спірних сум податкових вигод.

Враховуючи наведене, позивач просить задовольнити позов.

Відповідач з підстав викладених в акті перевірки проти позов заперечує, вважає спірне рішення законним та обґрунтованим.

Третя особа викликалася у судове засідання, однак направлена їй за визначеною в ЄДР адресою ухвала суду повернута без вручення з незалежних від суду причин, у зв’язку з чим та в силу вимог абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України третя особа вважається належним чином повідомленою про розгляд справи. У той же час, третя особа в судове засідання 18.02.2014 року не з’явилася, доказів поважності причин неприбуття не надала. Враховуючи наведене, а також відсутність підстав для відкладення розгляду справи, строки розгляду справи, те, що явка третьої особи не визнавалася обов’язковою, судом ухвалено здійснювати розгляд даної справи без участі третьої особи за наявними матеріалами справи.

Виходячи з положень ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи при цьому неприбуття у судове засідання третьої особи, яка була належним чином повідомленою про розгляд справи, у судовому засіданні 18.02.2014 р. судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем матеріали, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Системна автоматизація. Інжинірингова компанія» (код ЄДР 34881003, адреса: 01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах із ТОВ «Прімум Компані» (код ЄДР 37779105) за період травня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 21.08.2013 № 249/26-55-22-01/34881003 (далі – Акт перевірки).

Зокрема, щодо спірних операцій в Акті перевірки встановлено, що між ТОВ «Системна автоматизація. Інжинірингова компанія» (покупець) та ТОВ «Прімум Компані» (постачальник) укладено договір поставки № 03/04 від 03.04.2012 року, предметом якого є постачання товару (обладнання).

Загальна вартість договору визначається як сума, що була фактично сплачена покупцем згідно отриманих товарних накладних.

Термін дії договору до 31.12.2012 року.

В Акті перевірки встановлено, що ТОВ «Прімум Компані» виписано для ТОВ «Системна автоматизація. Інжинірингова компанія» на поставку комплектуючих деталей податкові та видаткові накладні на загальну суму 710 374,44 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 118 395,74 грн. Перелік та реквізити вказаних накладних зазначені у табличному вигляді на стор. 5 Акту перевірки.

Розрахунки проведені в безготівковій формі. Суми вказані у податкових накладних включені позивачем до складу податкового кредиту у спірному періоді.

Надалі в Акті перевірки зазначається про надходження від Ірпінської ОДПІ Київської області ДПС акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Прімум Компані»» від 05.06.2013 № 201/22-4/37779105. В зазначеному акті встановлено, що ТОВ «Прімум Компані» не знаходиться за зареєстрованою в ЄДР адресою, у підприємства відсутні приміщення, необхідні для ведення господарської діяльності, кількість працюючих на підприємстві 1 особа. Також зазначено, що в провадженні СВ ДПІ у Солом’янському районі м. Києва перебувають матеріали кримінального провадження. Зокрема, досудовим слідством встановлено, що група осіб тривалий час надавали послуги по конвертації грошових коштів з безготівкової форми у готівкову, використовуючи реквізити СГД з ознаками фіктивності, серед яких є, зокрема ТОВ «Прімум Компані». Зазначено, що в ході проведення слідчих заходів були вилучені печатки таких підприємств. Також, в акті зазначено, що звіркою не встановлено реальності здійснення операцій з продажу товарів на адресу контрагентів-покупців.

Відтак, ДПІ в Акті перевірки зазначає, що оскільки реальність вчинення господарських операцій в межах операцій з придбання ТОВ «Системна автоматизація. Інжинірингова компанія» у ТОВ «Прімум Компані» відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований, а відтак у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Виходячи з наведеного ДПІ в Акті перевірки приходить до висновку, що ТОВ «Системна автоматизація. Інжинірингова компанія» не мало підстав відображати у складі податкового кредиту за травень 2012 року фінансово-господарські операцій з контрагентом-постачальником ТОВ «Прімум Компані» на суму ПДВ 118 395,74 грн.

За таких обставин ДПІ в Акті перевірки приходить до висновку про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 118 396 грн., а також до заниження суми ПДВ у травні 2012 року у розмірі 5 015 грн.

На підставі наведених висновків Акту перевірки ДПІ прийнято оскаржуване рішення.

У взаємозв’язку з наведеним та щодо обставин взаємовідносин позивача із вказаним контрагентом, під час розгляду справи встановлено наступне.

Так, між зазначеними особами підписано договір № 03/04 від 03.04.2012 року, відповідно до якого за заявками позивача останньому постачаються непродовольчі товари (обладнання).

Доставка здійснюється на умовах, які додатково визначаються сторонами. Представник позивача зазначив, що перевезення організовувалось позивачем.

Оплата здійснюється протягом 90 днів від дня отримання товару. Датою поставки вважається дата отримання товару відповідно до видаткових накладних.

Станом на вищевказані дати позивачу видано видаткові накладні та податкові накладні з номенклатурою поставки: різне електрообладнання.

При цьому, із видаткових накладних вбачається значний обсяг електрообладнання.

Інших документів на підтвердження фактичного здійснення спірних операцій із контрагентом - ТОВ «Прімум Компані» позивачем до матеріалів справи не надано.

Вирішуючи з рахуванням наведеного спір по суті, проаналізувавши в контексті доводів та заперечень сторін наступні положення податкового законодавства, а саме:

- положення ПК України, а саме: п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»), п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об’єкт оподаткування»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 198.1. ПК України (щодо обставин, наявність яких зумовлює виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов’язку видати податкову накладну та обставин, які зумовлюють їх видачу), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної (п/н) та її відображення у РПН), п. 201.7. (щодо видачі п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо видачі п/н платником податку та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

- а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження даних обліку) та положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов’язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов’язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об’єктом оподаткування; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; (4) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності - п/п. 14.1.231. ПК України).

Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов’язують можливість формування платником податків податкового кредиту, зокрема, недоведеність здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту з ПДВ, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв’язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/робіт/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв’язком з господарською діяльністю учасників певних операцій.

В даному випадку, дослідивши та оцінивши відповідно до положень ст. 86 КАС України («Оцінка доказів») наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування) та з урахуванням положень ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України, суд приходить до висновку, про недоведеність фактичної поставки (продажу) продукції контрагентом позивача на користь останнього.

Такий висновок ґрунтується на наступному.

Так, виходячи із змісту договору, характеру спірних операцій, обсягів поставки продукції та пояснень представника позивача, виконання операцій супроводжується перевезенням продукції.

В контексті наведеного, слід зазначити, що відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568:

- Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

- Подорожній лист, це первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство;

- Дорожній лист, це документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Згідно з п. 11 зазначених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з 11.3. Правил, дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Пунктом 11.4. Правил визначено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Пунктом 11.5. Правил також передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

При цьому, відповідно до п. 11.6. Правил, після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Згідно з п. 11.7. Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Пунктом 11.9. Правил передбачено, що час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил.

Таким чином, незалежно від того, за чий рахунок здійснюється перевезення продукції та за чиїм замовленням (продавця чи покупця), поставка супроводжується оформленням ТТН і подорожніх листів, та один екземпляр ТТН передається вантажоодержувачу/покупцю.

Проте, на підтвердження фактичного здійснення перевезення продукції та, відповідно, реальності поставки товарів контрагентом, під час розгляду справи не надано товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, з яких би вбачалось перевезення продукції від контрагента до складу позивача, а отже і доказів на підтвердження поставки продукції контрагентом позивачу.

Не надано і будь-яких інших документів, зокрема накладних кур’єрських служб доставки, які б підтверджували перевезення продукції від контрагента до позивача. Представник позивача під час розгляду справи не зміг навести місць відбору (відвантаження) чи відомостей про місцезнаходження складів контрагента чи інших осіб, звідки здійснювався відбір продукції.

У той же час, наведені документи, як відомості щодо місць завантаження товарів, витребовувались відповідно до ухвали про прийняття справи до провадження.

При цьому, наявні в матеріалах справи накладні на перевезення, стосуються поставки позивачем продукції іншим особам (покупця позивача) та, відповідно, не є підтвердженням перевезенням продукції від контрагента до позивача.

Відтак, враховуючи специфіку та особливості спірних операцій, беручи до уваги відсутність будь-яких підтверджень перевезення товарів, враховуючи наявну податкову інформацію відносно того, що у контрагента у штаті перебуває 1 особа, що є явно недостатнім для виконання вищенаведеного масиву операцій, а також беручи вищенаведену податкову інформацію відносно відсутності у контрагента інших ресурсів, які є необхідними для ведення господарської діяльності, суд приходить до висновку про недоведеність фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача, за відносинам з яким і сформовані спірні суми податкових вигод.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій контрагентом та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Складені за такими операціями первинні документи та податкові накладні, внаслідок недоведеності виконання спірних операцій саме контрагентом позивача, є юридично дефектними та не створюються правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод.

При цьому, суд враховує, що наявність оплати за спірними операціями сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв’язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Виходячи з наведеного, позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов’язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Надані позивачем матеріали та наведені ним доводи, не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

При цьому, подальша реалізація позивачем товарів іншим особам (покупцям) не є підтвердженням того, що до цього ці товари були поставлені позивачу саме зазначеним контрагентом, за відносинами з яким, власне, і сформовано спірні суми ПДВ.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке, як приходить до висновку суд, є законним та обґрунтованим, вірним по суті, а отже підстав для задоволення позову не має і у задоволенні позову слід відмовити.

При цьому, враховуючи висновок суду про відмову у задоволенні позову та те, що позивачем при зверненні до суду з майновими вимогами сплачено лише 172,06 грн. судового збору, суд зазначає, що відповідно до положень абз. 2 п/п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 87 КАС України з позивача підлягає стягненню решта суми судового збору. Так, виходячи із розміру заявлених вимог, загальна сума судового збору, що підлягала сплаті, складає 1720,50 грн. Враховуючи сплачену позивачем суму, підлягає стягненню з позивача судовий збір у розмірі 1 548,44 грн., який на підставі ст. 9 вказаного Закону підлягає зарахуванню до спеціального фонду Державного бюджету України. При цьому, для цілей виконання вимог ч. 3 ст. 258 КАС України та стягнення судового збору, підлягає видачі виконавчий лист, який надсилається судом до державної податкової інспекції.

Керуючись вимогами статей 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Системна автоматизація. Інжинірингова компанія» (код ЄДР 34881003, адреса: 01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13) - залишити без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Системна автоматизація. Інжинірингова компанія» (код ЄДР 34881003, адреса: 01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 548,44 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31218206784007; код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДР суду 34414689). Після набрання постановою суду законної сили – видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін